СТАТУС МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА ЯК СУБ'ЄКТА НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СТАТУС МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА ЯК СУБ'ЄКТА НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

27.09.2023 13:35

[2. Юридичні науки]

Автор: Смоловий Андрій Валерійович, аспірант, Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету



Статус медичного працівника, а точніше його нормативно-правове регулювання починається з Конституції України [1], де у статті 49 закріплено право кожної людини на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Реалізуючи ці приписи Україна утворює відповідні умови за для доступного і якісного для кожного медичного обслуговування.

Для розуміння статусу медичного працівника я суб’єкта надання медичних послуг перш за все треба дати визначення поняттю «медичні послуги». Поняття «медичні послуги» закріплені в Законі Україні «Основи законодавства України про охорону здоров’я», де визначаються як вид послуг, які надає заклад охорони здоров'я, реабілітаційний заклад або фізична особа-підприємець, що зареєстрована та отримала ліцензію на проведення медичної практики відповідно до чинного закону для здійснення господарської діяльності з медичної практики, що оплачується її замовником [2].

Медична послуга визначається як вид професійної або господарської діяльності, який надається медичними закладами (організаціями) або фізичними особами-підприємцями, що займаються приватною медичною практикою. Ця діяльність включає в себе використання спеціальних заходів для збереження та відновлення здоров'я, що призводить до поліпшення загального стану або функціонування окремих органів чи систем в організмі людини. Також ця діяльність може спрямовуватися на досягнення певних естетичних змін у зовнішності пацієнта [3].

Сам медичний працівник, як суб’єкт надання послуг досліджувався в науковій доктрині з декількох сторін. 

Д. О. Новіков визначав, що юридична характеристика медичного працівника як суб’єкта медичної діяльності може бути розкрита через три ключові аспекти: вимогу до отримання спеціальної медичної або аналогічної освіти, встановлення трудових правовідносин з закладом охорони здоров’я, а також наявність трудових обов’язків, пов'язаних з виконанням медичних функцій [4].

Виходячи з цього, суб’єктами надання медичних послуг можуть бути медичні працівники, до складу яких включаються фахівці з вищою медичною освітою та особи, які отримали медичну освіту і займаються наданням медичної допомоги у медичній сфері, де надаються медичні послуги. У цьому контексті ключовими представниками є лікарі, а також медичні сестри, які відіграють важливу роль у медичному обслуговуванні. Важливо відзначити, що інші працівники, які працюють у сфері охорони здоров'я, але не займаються безпосереднім наданням медичної допомоги, не вважаються медичними працівниками. Також, до цієї категорії не включаються технічні працівники, які працюють у галузі охорони здоров'я.

Тому суб’єктів надання медичних послуг (медичних працівників) треба розрізняти серед інших працівників у галузі охорони здоров’я через наступні дії: встановлюється їх правовий статус у сфері праці, особливості їх освітньої підготовки та кваліфікації, установлюються вимоги до надання якісної медичної допомоги та визначаються умови її надання. Разом з цим також передбачає встановлення юридичної відповідальності за можливі порушення норм трудового, цивільного, медичного та іншого законодавства [5].

Отже, медичний працівник є центральною фігурою у забезпеченні здоров'я населення та наданні медичних послуг. Його статус та правовий стан регулюються складним комплексом законів та норм, які сприяють якості та безпеці медичної допомоги. Визначення з метою подальшого забезпечення відповідного статусу та правового захисту медичних працівників є важливим завданням для налагодження належного функціонування системи охорони здоров'я та задоволення потреб населення в медичних послугах.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.

2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» 2801-XII, — редакція від 07.09.2023, підстава - 3301-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text

3. Антонов Сергій Володимирович. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг. Інститут держави і права ім. Корецького НАН України (2006). URL : https://mydisser.com/dfiles/34734269.doc

4. Новіков Д. О., Особливості правового регулювання праці медичних працівників. дис. канд. юрид. наук : 12.00.05 Трудове право, право соціального забезпечення. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - 2013. URL:.https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=uk&user=gEjH4S4AAAAJ&citation_for_view=gEjH4S4AAAAJ:WF5omc3nYNoC

5. Кваліфікаційні вимоги до медичних працівників як суб’єктів трудового права. Медична освіта. URL: http://medosvita.info/2021/04/24/%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8-%D0%B4%D0%BE-%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D1%80/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота