ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ВИПРАВЛЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ» - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ВИПРАВЛЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ»

22.11.2023 22:12

[2. Юридичні науки]

Автор: Чайковська Алла Віталіївна, студентка, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова


Під час застосування кримінального покарання законодавець, правозастосувач і в цілому суспільство покладаються на те, що у підсумку поведінка правопорушника буде наближатись до зразкової і яка не буде становити загрози для прав та інтересів інших осіб, що охороняються законом. Тому метою будь-якого покарання є не просто кара, а і виправлення засудженого.

Сьогодні в Україні позбавлення волі будь-який із видів покарання може істотно обмежувати права та свободи засудженої особи та може прямо впливати на психіку. Відбувши покарання, засуджений повинен повертатись до суспільства і як повноправний його член реалізувати себе там, але це можливо тільки за тієї умови, що він реально повноцінно виправиться і ресоціалізується в соціумі. Тому дослідження передбачених законодавством засобів та методів, які допомагають виправлятись та ресоціалізуватись особам, які є засудженими, є досить актуальним.

Виправлення засуджених розглядалось з боку кримінального, кримінально-виконавчого права і є досить дискусійним серед вчених і науковців, а саме: Ткачова А. В., Борох Є. Є., Турчина О. С.

Якщо звертатись до статті шостої Кримінально-виконавчого кодексу України, то варто зазначити, що там передбачається поняття виправлення та ресоціалізації, відповідно до чого ресоціалізацією є свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення такого засудженого до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, виправлення засудженого — це процес позитивних змін, що відбуваються в його особистості і створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки [1]. Проаналізувавши норму, де передбачається інформація щодо визначення понять, можемо сказати, що законодавець під час визначення згаданих понять не наводить критерії, які дали б можливість встановлювати рівень виправлення або ресоціалізації стосовно особи. Ці дефініції мають дещо загальний характер і повинні мати більше уточнень та конкретизації, а особливо стосовно практичних цілей, які можуть переслідувати виправлення і ресоціалізації, а також у чому фактично проявляються виправлення і ресоціалізації.

У наукових визначеннях Ткачова О. В. та Бороха Є. Є. передбачається краще визначення виправлення засудженого, що є процесом і результатом позитивних змін в особистості засудженого, який може полягати в нейтралізації його криміногенної поведінки і має, як кінцеву мету, додержання засудженим вимог, положень законодавства про кримінальну відповідальність, що може досягатись шляхом застосування примусових заходів на особу засудженого. У той час ресоціалізації засудженого вони зазначають, що це є результатом діяльності певних державних органів, що направлена на соціально адаптацію засуджених осіб, а також виправлення засуджених, який полягає у тому, що засуджено особу повертають до суспільства як повноцінного члена [2, с. 348]. Я повністю погоджуюсь з таким визначенням, а також вважаю що воно є більш широким, аніж передбачається в Кримінально-виконавчому кодексі України.

Варто зазначити, що існує думка, що виправлення може включати у себе два елементи: моральний елемент та юридичний. Моральне виправлення правопорушника вважається не перетворення правопорушника в доброчесного громадянина, а тільки певна зміна на краще його психічної конституції, характеру, що достатньо для того, щоб попередити рецидив. У той час юридичне виправлення правопорушника це те, що суб’єкту навіюють застосуванням до нього покарання певної свідомості того, що існує неминучий зв’язок такого поводження правопорушника із невигідним для правопорушника наслідком [3, с. 214].

Отже, варто зазначити, що основні підходи до розуміння поняття «виправлення засуджених» передбачаються у Кримінально-виконавчому кодексі України, але я вважаю, що вчені та науковці дещо ширше сприймають розуміння поняття «виправлення засуджених» та можуть ширше його пояснювати, що дакє краще розуміння і використання у практиці. Тому вважаю, що законодацю варто було б переглянути підхід визначення даного поняття для його подальшого кращого використання на практиці.

Література:

1. Кримінально-виконавчий  кодекс  України: Закон України від 11.07.2003 р. №1129-IV. Дата оновлення 31.03.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text.

2. Ткачова О.В., Борох Є.Є. Основні засоби виправлення та ресоціалізації осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк. Юридичний науковий електронний журнал. № 3/2020. С. 347-351.

3. Турчина Олена Сергійовна. Основні підходи до розуміння поняття «виправлення засуджених»: ретроспективний аналіз. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали наук.-практ. конф. Харків: ХНУВС, 2015. С. 213-217.

_____________________

Науковий керівник: Виговський Дмитро Леонідович, кандидат юридичних наук, доцент, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова






Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота