ПРОБЛЕМА ГЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМА ГЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

24.11.2023 20:05

[4. Педагогічні науки]

Автор: Негрій Ірина Іванівна, викладач-стажист кафедри дошкільної освіти і соціальної роботи, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького


Актуальність теми не викликає сумну, адже сьогодні до проблеми гендерного підходу прикута увага різних наукових шкіл та течій, соціальних та громадських об’єднань, адже у контексті реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні, відповідно до Концепції Нової української школи та із врахуванням європейського вектора освітніх реформ, необхідним є забезпечення гендерної рівності як неодмінної умови дотримання основоположних прав і свобод людини та соціальної справедливості [7, с.3]. Крім того, стрімкі зміни в сучасному суспільному житті вимагають нових концептуальних підходів і нових практичних методик гендерної соціалізації молоді, адже сьогодні досі існує багато проблем, які пов‘язані з соціальними статусами статей та їхніми взаєминами. Ці проблеми набули особливого характеру й значення з погляду перспектив соціального розвитку й суспільного добробуту. Саме тому гендерний підхід до виховання особистості застосовується вже на етапі дошкільної освіти, про що зазначено у змісті освітньої лінії «Особистість дитини» в Базовому компоненті дошкільної освіти (нова редакція) [1], в якому підкреслюється, що необхідним є виховання емоційно-ціннісного ставлення дитини, яке знаходить своє проявлення у шанобливому ставленні до людей, незалежно від їхньої статі, віку та стану здоров’я.

Справедливе розв’язання гендерних проблем вимагає поєднання національної культури з демократичним і високорозвиненим інформаційним суспільством, яке однаково піклується про кожного свого громадянина, створюючи для нього максимально сприятливі умови щодо отримання дошкільної, середньої та вищої освіти, набуття необхідних життєвих компетенцій та фахових знань, реалізації своїх індивідуальних задатків як у сім‘ї, так і в суспільно-громадянському житті. Таким чином, значним досягненням сучасності є розв’язання проблеми рівного доступу до всіх рівнів освіти представників обох статей.

Гендерний вимір притягує все більшу увагу представників різних наук, перш за все соціологів, педагогів та психологів. В останні десятиріччя дуже важливими в оцінці процесів суспільного функціонування та розвитку стають психологічні особливості чоловічої та жіночої статі. Ця тенденція торкнулася і вітчизняного педагогічного наукового простору, так серед наукових публікацій стали з‘являтися праці, які містять такі поняття, як «гендер», «гендерний аналіз», «гендерні дослідження». Особливо цікавими в межах теми нашої публікації є праці вітчизняних науковців, в яких аналізується проблема гендерного підходу до виховання дітей дошкільного віку. Це праці Т.В., Говорун, О.А. Листопада, С.В., Лозинської, У.А. Худзей та ін.

Термін «гендер» є характерною ознакою сучасності, який прийшов на зміну своєму попереднику «фемінізму» як ознака «дорослішання» людського соціуму. Гендер – це соціальне розділення, яке часто засноване, але не обов‘язково збігається з анатомічною статтю. Соціологи стверджують, що в той час, як стать належить до біологічних характеристик, гендер відноситься до соціальних та соціально-психологічних ознак, за допомогою яких люди можуть бути охарактеризовані, як маскулінні, фемінінні або андрогенні істоти. Маскулінні та фемінінні типи можуть бути охарактеризовані, як комплекс поведінкових і культурних рис, які притаманні статям. Ці особливості людина здобуває в процесі соціалізації. Таким чином, гендер визначається соціально і культурно.

Вважають, що термін «гендер» був уведений в науковий обіг для чіткого  розмежування біологічно-фізіологічного і соціально-рольового тлумачення й аналізу стосунків і діяльності чоловіків і жінок у різноманітних соціумах науковцем і педагогом американкою Дж. В. Скотт. Це досить вдалий крок, оскільки новий термін є універсальним і позбавленим односторонності і примітивізму, порівняно з його спрощеним відповідником «статевий» [2, с. 2]. Вважають, що проблему соціально-психологічної ролі гендера в історії вперше порушила Сімона де Бовуар, дружина французького філософа Ж.-П. Сартра [6, с.74]. 

Зазначимо, що І. Кант, А. Шопенгауер, З. Фрейд та інші філософи, педагоги, психологи, соціологи звертали пильну увагу на відносини між статями, розкриваючи різні аспекти. Так, Ф. Ніцше ставив занепад народів у залежність від зменшення індивідуальної пристрасті та збільшення шлюбів за соціальними мотивами. Подальше дослідження гендрної проблематики пов‘язане з поглибленим вивченням таємниць людської психіки. Зокрема, К.-Г. Юнг зазначав, що немає чоловіка, який був би повністю позбавлений жіночих рис і навпаки. Також він увів поняття архетипів «чоловічості» та «жіночості», тобто анімус, який формує думку та аніму, котра відтворює настрої. Китайська соціальна думка також виділяє «інь» та «янь» як дві сторони чоловічого й жіночого: вони неподільні, але не тотожні [6, с.73]. 

На межі ХІХ-ХХ століть розпочалися масштабні соціальні перетворення, складовою яких став жіночий рух. І відразу опинився в предметному полі соціологічних досліджень. В цей період жінки увійшли до сфери найманої праці, активно включались у виробничі відносини. Впродовж цього часу гендерні дослідження проводились переважно на основі феміністичних теорій. Формуються основні ідейні течії. Смислом ліберального фемінізму стає боротьба проти дискримінації жінок у сфері громадського життя. Натомість радикальний фемінізм вбачає головне своє завдання у звільненні жінки через руйнацію владних та соціально-психологічних механізмів існування і функціонування режиму патріархату, який перманентно відтворюється родиною. На початку ХХ століття утверджувалась перша хвиля розвитку фемінізму та «жіночої історії». Наприклад, в США самі суфражистки стали першими істориками свого руху.

Гендерні дослідження у вітчизняній психолого-педагогічній науці – це доволі новий і поки що мало опрацьований науковий напрям. До початку 90-х рр.. гендерна проблематика в нашій державі не розвивалася, а праць, на які могли б спиратися дослідники, було опубліковано дуже мало.

Що стосується сучасних досліджень гендерного підходу до виховання дітей дошкільного віку, то більшість вітчизняних вчених визначають гендерне виховання як: педагогічну систему, спрямовану на формування гендерної вихованості; як процес формування в особистості необхідних костей, рис та властивостей, які відображають відповідне ставлення до представників іншої статті; як виховна діяльність педагога, спрямована на формування  у дитини стійкого уявлення власної статі.

Так, наприклад, О.А. Листопад зазначає, що під гендерним вихованням дошкільника слід розуміти цілісну педагогічна система, результатом якої є гендерна вихованість дітей старшого дошкільного віку. Специфіку же гендерного виховання в дошкільному віці вчений бачить у «відмові від протиставлення за ознакою статі в родині, закладі дошкільної освіти, та інших провідних інститутах соціалізації, формуванні практики взаємовідносин статей на засадах гендерного паритету, самовизначенні, самовдосконаленні й самореалізації кожної особистості» [5, с.146]. В. Кравець гендерне виховання визначає як процес, який спрямовано на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі [3, с. 174]. Специфікою цього процесу вчений бачить у розгляді людини з позиції суб’єкта діяльності. С.В. Лозинська, узагальнюючи існуючі визначення гендерного виховання у сучасній педагогічній науці, дає наступне його визначення: «…це сучасний напрямок виховної діяльності педагога, який шляхом сприятливої соціалізації дозволяє сформувати у дитини стійке поняття власної статі» [4, с.62-63].

Слід зазначити, що головне завдання сучасних гендерних досліджень полягає у пізнанні психологічних закономірностей поведінки та діяльності людей як суб‘єктів – носіїв, виразників і творців гендерних характеристик, ролей і статутів. Гендер може розглядатися як історична та соціальна категорія. Природна гендерна ієрархія пов‘язується з функціонально-рольовою моделлю поведінки, тому гендер як культурно та історично відносний феномен визначається не біологічно, а соціокультурно. Він також розглядається як сукупність уявлень про особистісні та поведінкові особливості чоловічого та жіночого. Ці особливості, взяті окремо, визначають фемінінність або маскулінність: чоловіче в жіночому і жіноче в чоловічому. 

Вже в дошкільному віці дівчата та хлопці характеризуються цілим рядом статеводетерминованими особливостями різного генезису, що обов’язково необхідно враховувати в освітньому процесі сучасного дошкільного освітнього закладу. Отже, організація системи виховання в закладі освіти має здійснюватися з урахуванням статевої приналежності дитини, природної індивідуальності, у багатстві соціальних ролей, етнічної культури, відповідальності за власне здоров’я і здоров’я іншої людини. Гендерний, або статеворольовий, підхід у вихованні дітей дошкільного віку припускає враховувати та застосовувати знання про гендерні особливості: в організації освітнього процесу у закладі дошкільної освіти відповідно до гендерних особливостей всіх учасників освітнього процесу; у визначенні змісту і методів навчання і виховання; в створенні умов у дошкільному закладі для опанування хлопчиками та дівчатками сценаріями і досвідом статеворолевої поведінки, адекватними їх віковому статусу, психосексуальному розвитку і соціальним очікуванням; в розв’язанні проблем, пов’язаних з гендерними ідентифікацією і самореалізацією.

При застосуванні гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку в закладі дошкільної освіти необхідно враховувати відмінності, що лежать на поверхні й доступні спостереженню в процесі навчання і виховання. Це, вперш за все, відмінності: пізнавальних здібностей і пізнавальних процесів; сприйняття навколишнього світу; в темпах, стратегіях перероблення та засвоєння інформації (хлопчики сприймають інформацію швидше, дівчата ж продуктивно працюють в спокійному темпі); у перевазі формуванні різних операцій мисленні; в організації уваги (у хлопчиків вона рухливіша і нестійке), в тривалості періоду входження в працю (у дівчат він коротший, у хлопчиків – триваліший, періоди продуктивної роботи зміщені один відносно одного, у хлопчиків він настає пізніше, ніж у дівчат); в рівні активації емоцій в процесі навчання (у дівчаток посилюється увага й мислення при емоційній забарвленості інформації, для хлопчиків потрібний постійний перехід від емоційної фази до інформативної); в рівнях адаптивних можливостей організму і психіки (хлопчики сприйнятливіші до невідповідних їх психіці педагогічним діям, дівчата більше адаптивні); в рівні природної агресивності (хлопчикам показані групові форми роботи з елементами змагань, для дівчаток бажано використати групові форми роботи з акцентом на взаємодопомогу); у відношенні до позитивної та негативної оцінки своєї роботи (дівчата завжди чекають будь-якої оцінки своєї роботи, хлопчиків цікавить оцінка тільки тієї роботи, яка має для них значення, позитивна оцінка спонукає хлопчиків до подальшої діяльності).

На будь-якому етапі організації використання гендерного підходу у виховання дитини в дошкільному освітньому закладі можуть застосовуватися методи як індивідуальної, так і групової роботи, які варіюються залежно від педагогічної ситуації і поставлених завдань. Для ефективного використання гендерного підходу до виховання дітей дошкільного віку необхідно брати до уваги дві взаємопов’язані боки: гендерну просвіту – вона допомагає правильно усвідомлювати особливість статі та стосунки між нами, та гендерне виховання, яке допомагає виробляти установку пошуку і реалізації своєї психосексуальної індивідуальності.

Підсумовуючи вищесказане, можемо зробити наступні висновки: педагогічна наука і практика не враховує стать як одну з важливих характеристик дитини; стать як категорія складається з двох найважливіших компонентів: статі біологічної і статі соціальної; статеві відмінності задаються генетично і далі продовжують формуватися в соціально-культурному середовищі; гендерні відмінності розуміються вченими як якісні відмінності, що виражаються в здібностях, поведінці, професійній діяльності і сімейному житті, обумовлені не лише біопсихологічними, але і соціокультурними аспектами. Що стосується проблеми гендерного виховання особистості, то вона пов’язана з розумінням сутності людини, яка є представником певної біологічної статі (чоловічої або жіночої) – з визнанням того, що первинно в людині (чоловіче або жіноче) – біологічне або соціальне; з усвідомленням того, які психологічні якості повинні мати чоловіки і жінки при виконанні певних громадських ролей і як, у зв’язку з цим, має бути побудована виховна система того суспільства, в якому в процесі культурного освоєння відбувається становлення особистості чоловіка і жінки (юнака і дівчини, хлопчика і дівчинки).

Отже, використання гендерного підходу до виховання дитини дошкільного віку, який передбачає врахування не лише статевих, а й особистісних особливостей хлопчиків і дівчаток – це одна з умов оптимізації освітнього процесу сучасної дошкільного закладу освіти. Гендерний підхід до виховання особистості дошкільника повинен передбачати створення умов для виховання хлопчика та дівчинки з урахуванням їх основного призначення і можливостей розумного виконання громадянських, виробничих і сімейних ролей.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) (2021) / Науковий керівник : Т. О. Піроженко, член-кореспондент НАПН України, проф, д-р пед. наук; авт. кол-в: Байєр О. М., Безсонова О. К., Брежнєва О. Г., Гавриш Н. В., Загородня Л. П. та ін. Київ. 37 с.

2. Корсак К.В. Гендер, освіта, демографія та інші суспільні теми / К.В. Корсак / Управління школою. 2004. № 8. С. 2-6.

3. Кравець В. Гендерна педагогіка: навч. посіб. Тернопіль : Джура, 2003. 416 с.

4. Листопад О. Педагогічні умови гендерного виховання старших дошкільників в закладах дошкільної освіти / Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Педагогічні науки. № 1 (64), лютий 2019. С. 145-151.

5. Лозинська С.В., Худзей У.А. Гендерне виховання дітей дошкільного віку: іторичний апект / «Young Scientist». № 5 (57) / May, 2018. С. 61-63

6. Мартинов А. Гендерні дослідження в історичній соціології / Соціальна психологія. 2004. № 5. С. 73-78.

7. Сучасні стратегії ґендерної освіти в умовах євроінтеграції : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, 10–11 вересня 2020 р. / Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка ; за заг. ред. В. П. Кравця, О. М. Кікінежді. Тернопіль : ТНПУ, 2020. 288 c.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота