ЗНАЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ РИМСЬКОГО ПРАВА У ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ ПРАВНИКІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗНАЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ РИМСЬКОГО ПРАВА У ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ ПРАВНИКІВ

18.12.2023 17:04

[2. Юридичні науки]

Автор: Новосад Ірина Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права, Волинський національний університет ім. Лесі Українки



Формування сучасного правознавства сягає глибоких історичних часів, зокрема до періоду Римської імперії, яка вважається важливим визначальним етапом в еволюції правових концепцій. Римське право відіграє важливу роль у культурному спадку минулого, надаючи населенню різних країн можливість зануритися у суспільні відносини тогочасної епохи та збагатитися кращими аспектами держави.

Римське право було віддане впливам давньогрецького, близькосхідного та іудейського права, узявши з тих традицій значний обсяг принципів, ідей та конкретних правових норм. Проте, саме в античній Римській цивілізації право стало відокремленим явищем, отримало статус самостійного предмету, який можна вивчати і в наш час, незалежно від конкретних історичних умов, культури та держави, де воно сформувалося.

Термін «римське право» описує систему загальнообов’язкових, чітко визначених правил поведінки, виражених у нормах, принципах та інститутах, які встановлені Римською державою для регулювання відносин у рабовласницькому суспільстві. Ця правова система пройшла довгий шлях розвитку, від дня заснування Риму в 753 р. до н. е. до епохи імператора Юстиніана, який помер у 565 р. н. е. [1, с. 333]. Протягом цих дванадцяти століть право зазнало численних змін, вдосконалень та доповнень новими положеннями – нормами, інститутами, принципами. Це дозволило йому перетворитися на систему, здатну ефективно регулювати різноманітні правові відносини, що виникали в розвиненому рабовласницькому суспільстві з високорозвинутим товарообігом.

Римське право характеризується рядом особливостей:

1. Це вимір справедливості та свободи, відповідний рівню соціального розвитку і правової культури у суспільстві.

2. Формальна визначеність римського права виявляється в чіткості та однозначності його правових приписів, які об’єктивізуються у нормативно-правових актах та інших джерелах права.

3. Вольовий характер права Римської держави спрямовує поведінку суб’єктів правовідносин у різних сферах суспільного життя.

4. Загальнообов’язковий характер римського права проявляється в тому, що правила поведінки, установлені в правових нормах, є обов’язковими для всіх суб’єктів права незалежно від їхньої волі.

5. Системність римського права виявляється в його упорядкованості та узгодженості, що базується на відповідних принципах і включає в себе взаємозалежні та взаємодіючі норми та інститути [2, с. 21].

З урахуванням вищезазначеного, можна прийти до висновку, що римське право, з точки зору розвитку європейського права, має сучасне цивілізаційне, історичне та юридичне значення.

Цивілізаційне значення римського права полягає в його ролі як наріжного каменя «Європейського дому», відображаючи невід’ємну частину загальноєвропейської цивілізації. Історичне значення римського права визначається його впливом на формування та розвиток європейського права протягом тривалого періоду у класичному та греко-римському варіантах, а цей вплив продовжується й нині, впливаючи на розвиток концепцій сучасного європейського права.

Вивчення римського права в сучасному світі є ключовим етапом у формуванні кваліфікованих юристів. Це не лише поглиблює їхнє розуміння історії правових інститутів, але й надає непохитне фундаментальне підґрунтя для аналізу та розв’язання сучасних правових питань [3, с. 224].

Римське право зробило значний внесок у становлення загальних правових принципів, таких як принцип справедливості, власності та контракту. Ці універсальні концепції не тільки знаходять своє відображення в багатьох сучасних правових системах, але також стають основою для аналізу складних правових випадків.

Вивчення римського права дозволяє студентам порівнювати різні правові системи, що стає дорогоцінним ресурсом в глобалізованому світі. Знання того, як римське право взаємодіє з іншими традиціями, розширює розуміння юридичного мислення та допомагає адаптуватися до різноманітних правових середовищ.

Вивчення римського права розвиває критичне мислення та аналітичні навички, необхідні для вирішення складних правових питань. Юридична етика, вирощена на основі розуміння історичних та теоретичних аспектів римського права, визначає стандарти професійної поведінки.

Загалом чималу роль відіграє римське права у процесах сьогодення. Багато вчених, що сьогодні проводять дослідження та вивчають розвиток права, правників, які посилаються на відомі принципи римського права все ж звертаються до минулого, щоб виявити тенденції та умови, за яких стали формуватись та змінюватись різні правові норми. У сучасній правовій системі римське право виконує роль фундаменту. Розвиток нашої правової системи повністю обумовлений глобальними та внутрішніми подіями, і на даний момент важливо оперативно реагувати на сучасні зміни, оглядаючись на минулі рішення та уникати помилок, які можуть були допущені [4, с. 695].

Таким чином, кожен правник повинен чітко розуміти, що надання високоякісних юридичних послуг, надання правової допомоги та здійснення правового захисту в сучасних умовах вимагає від нього не лише високого рівня юридичних знань та вмінь. Практична діяльність в цій області вимагає від юристів значних інтелектуальних зусиль, енергії і часу для постійного самовдосконалення, підвищення кваліфікації та досягнення високого рівня професійної культури.

Юридична діяльність професіонала включає такі характеристики, як професійна орієнтація, професійна майстерність, талант, професійне самоствердження, професіоналізм, продуктивна діяльність, професійне мовлення та інші. Під поняттям «професійна майстерність» розуміється високий рівень теоретичної підготовленості та результативної діяльності, що проявляється в обізнаності минулого та сучасного, а також в здатності аналізувати та проводити паралелі. Талант у контексті роботи юриста означає високі здібності відчувати нове, що проявляється в кінцевих результатах службової діяльності. Під професіоналізмом правника розуміється рівень знання права, юридичної практики, здатність застосовувати правові норми та мистецтво спілкування, які надзвичайно важливі для юридичної практики

[5, с. 58].

Професіоналізм розвивається в ході самої професійної діяльності. Зрозуміло, що для того, щоб стати юристом-професіоналом, потрібен певний час, і тому професіоналізм супроводжується крім знань і навичок також практичним досвідом у конкретній галузі та виконанням посадових обов’язків. Однак наявність досвіду не завжди визначальна при формуванні професіоналізму. В професіоналізмі юриста можна виділити три складові.

Перша складова ‒ це світоглядні основи професійної діяльності, де ключовими є цілі та цінності, обрані для виконання професійних обов’язків. Друга складова ‒ це конкретні прийоми і засоби здійснення професійної діяльності. Третя складова ‒ це зміст і форми професійної свідомості [6, с. 257].

Правові цінності означають важливість самого права, як його здатність служити метою і засобом для задоволення справедливих потреб та інтересів особи та суспільства, а також функцією, яка протистоїть сваволі. Важливість або корисність права полягає в тому, що воно призначене для організації життя людини, забезпечує стабільність і впевненість у майбутньому. Право визначає порядок суспільних відносин. Значущість права визначається для кожної особи, але юристи, як професіонали, повинні демонструвати його значення своїм прикладом.

Вирішальною ознакою професійної культури юриста є творчий характер його діяльності. У сучасних умовах очікування суспільства та держави від суддів та інших правоохоронних органів значно зросли. Таким чином, це стає актуальним та важливим, при підготовці фахівців у юридичних навчальних закладах. Професійна культура майбутнього правозахисника включає глибокі та фундаментальні знання джерел права, правильне розуміння принципів права, формування професійного ставлення до права та його практичного застосування відповідно до закону. Така підготовка є важливою для досягнення високого рівня володіння правом у сучасній юридичній освіті.

Таким чином, застосування та передача юридичного досвіду становить важливий аспект суспільного життя в правовій сфері. Професійно-правова культура передбачає передачу правових цінностей правникам, що може відбуватися через правове виховання, юридичну освіту та практику. Зрозуміло, що адаптація юридичного досвіду інших країн повинна враховувати національний менталітет та готовність українського суспільства до такого усвідомлення. Деякі важливі правові цінності вже глибоко вкорінилися в нашому суспільстві, і тому їх необхідно зберігати. Наприклад, римське право продовжує залишатися фундаментом сучасного правотворення та практичного використання в умовах сьогодення. Теоретичні досягнення римських юристів також корисні для сучасних правників. Отже, юридична спадковість не просто передача цінностей минулих поколінь; це вивчення уроків минулого, уникнення помилок та використання юридичного досвіду як фундаменту для розвитку сучасного правового життя.

Висновок. Отже, римське право, що має свої коріння в римській Республіці, пройшло довгий шлях еволюції, впливаючи на становлення багатьох сучасних правових систем. Вивчення цієї історії допомагає майбутнім юристам розуміти, як формувалися правові принципи, та відстежити їх трансформації до наших днів. Вивчення римського права має велике значення для підготовки кваліфікованих правників. Це не лише сприяє розумінню історичного контексту правових принципів, але й розвиває важливі навички для успішної кар’єри в галузі права. Знання римського права допомагає створювати професіоналів, здатних вирішувати сучасні юридичні виклики з високим рівнем компетентності та розуміння.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ворошилова А., Костенюк Р. Роль римського права у сучасному світі. Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ. 2017. Вип. 41. С. 332–335.

2. Бліхар В., Вовк В. «Римський слід» у становленні легіспруденції. Філософські та методологічні проблеми права, 2022. С. 20–24.

3. Ганжа О. Г. Використання латинських висловів у судових рішеннях як новітня форма рецепції римського права. Нове українське право, (2), 2022. С. 224–236.

4. Белова М. В., Переш І. Є. Вплив римського права на сучасну зміну правової парадигми. Аналітично-порівняльне правознавство, (5), 2023. С. 692–695.

5. Задорожний Ю. Витоки формування системи права романо-германської правової сім’ї. Сучасне право: міжнародний вимір і національний досвід. Матеріали, 2022. С. 57–60.

6. Саветчук Н. М. Роль професійної культури юриста у правничій практичній діяльності. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей. Випуск 60. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2022. С. 257–268.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота