ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

20.12.2023 02:58

[2. Юридичні науки]

Автор: Лавренюк Анастасія Сергіївна, здобувачка вищої освіти ОП «Магістр» Донецького національного університету імені Василя Стуса


Анотація. Дана наукова розвідка присвячена пошуку прогалин та недоліків, а також шляху та способів їх виправлення в нормах національного законодавства, які регулюють правовідносини, що виникають під час здійснення органами місцевого самоврядування своїх функцій. Реформа децентралізації, яка наразі проводиться в Україні і законодавче закріплення здійснення «влади на місцях» є важливим елементом публічної влади в нашій державі, яка стоїть на шляху до євроінтеграції та вступу у Європейський Союз. 

Ключові слова: місцеве самоврядування, територіальна громада, децентралізація, місцева рада, публічне управління.

Постановка проблеми. В теперішній час, коли наша країна потрапила в складну політичну і економічну ситуацію, коли Україна по суті перебуває в стані війни постає багато нових, важливих питань, які слід вирішувати в найкоротші терміни. 

Сьогодні місцеве самоврядування в Україні перебуває у стані реформування. Недосконалість у правовому регулюванні діяльності органів місцевого самоврядування, їх залежний статус, бюрократична складова ще з початку існування незалежної України негативно впливали на розвиток регіонів та влади на місцевому рівні. Актуальність дослідження полягає у тому, що на сьогоднішній день в Україні триває реформа децентралізації, спрямована на вдосконалення ефективності органів місцевого самоврядування, а тому доволі важливим є аналіз законодавчих актів, які з основних нині існуючих недоліків у даній сфері, зокрема прогалин в законодавстві, які необхідно виправити для розвитку управління в регіонах нашої держави.

Над проблемами правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування та реформою децентралізації в Україні працювали і працюють чимало науковців, серед яких: Кривульський Д.С., Погребняк С., Жаліло Я. А., Шевченко О. В., Романова В. В., Мельничук А., Остапенко П., Юркевич І. та багато інших науковців, зокрема і практикуючих юристів.

Змістовність і конструктивність у відносинах між Верховної Радою та місцевим самоврядуванням безпосередньо впливає на якість і ефективність ухвалюваних законів. Після повномасштабного вторгнення процес законотворення набув дещо іншого значення.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та положеннями основного Закону – Конституції України місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування чи самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [1]. 

Законодавчим підґрунтям та правовою основою, що визначають правовий статус органів місцевого самоврядування в цілому являється Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими закони України, а також міжнародно-правові договори, що ратифіковані Україною в порядку передбаченому Конституцією України.

З кожним роком зростає роль участі місцевої влади в державних справах та реалізації державної політики. Як підтвердження такого визнання провідними європейськими державами була підписана Європейська хартія місцевого самоврядування, що стала початком розвитку та становлення місцевого самоврядування. Україна приєдналася до цього міжнародного договору. Ця подія ознаменувала нову фазу в розвитку демократичного суспільства. У цьому договорі було задекларовано загальне розуміння ролі важливості місцевого самоврядування для сучасного демократичного суспільства [2].

Державна політика України у сфері місцевого самоврядування спирається на інтереси жителів територіальних громад і передбачає децентралізацію влади – тобто передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері.

Законодавче підґрунтя для докорінної зміни системи влади та її територіальної основи на всіх рівнях почало формуватися у 2014 році.

У квітні 2014 року Уряд схвалив основний концептуальний документ -Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Після цього був затверджений План заходів щодо її реалізації, які дали старт реформі.

Для реалізації положень Концепції та завдань Плану заходів, необхідно було в першу чергу внести відповідні зміни до Конституції України, а також сформувати пакет нового законодавства.

Зміни до Конституції перш за все мали вирішити питання утворення виконавчих органів обласних та районних рад, реорганізації місцевих державних адміністрацій в органи контрольно-наглядового типу, дати чітке визначення адміністративно-територіальної одиниці – громади.

Зусиллями вітчизняних фахівців, практиків, науковців, експертів проект змін до Конституції був розроблений та переданий на широке публічне обговорення. Запропоновані зміни підтримало суспільство та високо оцінила Венеційська Комісія.

На жаль, політичні обставини не дозволили Верховній Раді України прийняти подані Президентом України зміни до Конституції щодо децентралізації.

Так, ще з 1991 року органи місцевого самоврядування нечисленних територіальних громад не могли практично здійснювати надані їм законом повноваження, через відсутність виконавчих органів, бюджетних установ, комунальних підприємств. Не відбувалася повною мірою й реалізація принципу фінансової автономії органів місцевого самоврядування. Не було відповідності обсягу фінансових ресурсів місцевих органів влади функціям місцевого самоврядування та формування частини фінансових ресурсів за рахунок місцевих податків і зборів. Майже п’ять з половиною тисяч бюджетів територіальних громад були дотаційними на 70%, ще майже півтисячі – дотаційними на 90%. Мізерність власних доходів місцевих органів самоврядування унеможливлювала фінансування важливих місцевих програм розвитку територій.

Важко не погодитись з думкою науковців-юристів, політологів, що ледь не єдиним виходом з такого скрутного становища є децентралізація – процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління. Остання дозволяє розширити можливості органів місцевого самоврядування шляхом передачі ним деяких повноважень державних органів. Територіальні громади самі будуть здатні вирішувати поточні проблеми, залучаючи власні кошти. В той же час державні інтереси не зачіпаються, а навпаки – децентралізація дозволяє ефективніше розбудовувати державу [3].

Однак, реформа децентралізації яка продовжується в Україні у період воєнного стану вимагає від законодавчої гілки влади і впровадження нових правових норм щодо реформування управління в регіонах.

Депутати Верховної Ради України ІХ скликання – перші в історії незалежної України народні обранці, яким випало працювати в умовах повномасштабної війни. Зрозуміло, що з 24 лютого 2022 року від Парламенту усі очікували швидких й ефективних рішень, які б допомогли людям, бізнесу, громадам, державі мобілізувати зусилля, встояти, вижити, підтримати усіх, хто цього потребує.

За період з 2022 по 2023 роки, Верховна Рада прийняла десятки законів, які вплинули на діяльність місцевого самоврядування. Слід виділити також низку зареєстрованих законопроектів, які в разі їх прийняття законодавчої гілкою влади будуть суттєво впливати на діяльність влади на місцях.

У перший місяць війни центральні органи виконавчої влади і органи місцеве самоврядування приймали усі можливі в рамках чинного законодавства рішення, спрямовані на захист жителів, опір агресору, допомогу постраждалим та переміщеним людям… За часів початку збройної агресії росії, з 2014 року, українське законодавство вже містило багато норм, які дозволяли робити перші кроки і переводити управління на місцях на так званні «військові рейки». В той же час, Парламент спільно з Урядом терміново напрацьовували інші необхідні зміни до законодавства [4].

Перші важливі для місцевого самоврядування зміни до законодавства Парламент прийняв 15 березня 2022 року. В першу чергу вони були спрямовані на зміцнення економіки країни. Тоді Верховна Рада України змінила бюджетне та податкове законодавство на період дії воєнного стану:

• законопроект №7137-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон №2120), який містив низку податкових змін для підтримки українського бізнесу;

• законопроект №7038-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо запровадження диференційованої рентної плати за видобування газу» (Закон №2139).

• законопроект №7165 «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"» (Закон №2135)

• законопроект №7166 «Про внеcення змін до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України»(Закон №2134), який скасовував окремі норми Бюджетного кодексу.

Дійсно прогресивним на думку політологів та юристів, з якою важко не погодитись є зміни в законодавство про місцеве самоврядування, що відбулись  13.05.2022 року. Так, Верховна Рада України увалила зміни щодо функціонування місцевого самоврядування у період дії воєнного стану. Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо функціонування місцевого самоврядування у період дії воєнного стану" (законопроект № 7269).                          Прес-служба ВР повідомляє, що метою документу є:

• врегулювати особливості здійснення повноважень органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану;

• спростити процедури прийняття кадрових рішень щодо посад в органах місцевого самоврядування, посад керівників суб'єктів комунального сектору економіки в умовах воєнного стану.

Зокрема, зазначається, що в умовах воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населених пунктів, матиме право, з обов'язковим інформуванням керівника відповідної обласної військової адміністрації, ухвалювати низку важливих рішень. У період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населених пунктів, виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення, з обов'язковим інформуванням начальника відповідної обласної військової адміністрації протягом 24 годин, щодо:

1) внесення змін до кількісного та персонального складу виконавчого комітету відповідної сільської, селищної, міської ради;

2) затвердження тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утворення інших виконавчих органів ради;

3) наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також передачі коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;

4) внесення до місцевого бюджету змін, необхідних для здійснення заходів правового режиму воєнного стану військовим командуванням або відповідною військовою адміністрацією, а також для реалізації рішень, прийнятих сільським, селищним, міським головою згідно з пунктами 1 - 3 цієї частини", - йдеться в тексті законопроекту [5].

Також відповідно до документу, у разі ж утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження сільської, селищної або міської ради, її виконавчих органів протягом дії воєнного часу та 30 днів після його припинення або скасування здійснюються такою військовою адміністрацією, а повноваження сільського, селищного, міського голови здійснюються начальником відповідної військової адміністрації. Крім того, визначається, що особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування, посади керівника комунального підприємства, установи, організації, в умовах воєнного стану:

• не подає декларацію, документ підтвердження володіння державною мовою;

• щодо такої особи не здійснюється спеціальна перевірка, передбачена Законами України «Про запобігання корупції» та «Про очищення влади».

За умов необхідності розв’язання складних проблем воєнного стану суттєво підвищено ефективність взаємодії між органами державної влади, керівництвом територіальних громад та представниками громадських і волонтерських організацій. Зокрема налагоджено механізм економічної підтримки Збройних Сил України, здійснено успішну релокацію частини бізнесу із зони бойових дій і сусідніх із нею територій у західні регіони, проводиться евакуація цивільного населення.

На мій погляд, це є свідченням ефективності такої самоорганізації суспільства, як місцеве самоврядування. Досвід, набутий Україною за час війни, демонструє беззаперечну перевагу самоорганізації населення перед централізованим управлінням.

Попри активну фазу російсько-української війни та перехід всіх політичних і громадських процесів у воєнну площину, в Україні продовжується законотворча робота щодо вдосконалення механізмів місцевої демократії. А також — щодо покращення відкритості й прозорості діяльності органів місцевого самоврядування. Так, зареєстровано законопроєкт №7283 «Про народовладдя на рівні місцевого самоврядування». Законопроєкт розширює правові можливості залучення мешканців і громадських організацій до вироблення рішень на рівні місцевого самоврядування.

Висновки. Отже, попри стан війни в Україні реформа децентралізації триває в нашій державі з 2014 року. Введення воєнного стану та повномасштабні військові дії звичайно впливають на розвиток місцевих громад та влади на місцях, проте законодавчий орган влади працює над внесенням нових змін в чинне законодавство України щодо розвитку місцевого самоврядування. Прогресивними для подолання прогалин в законодавстві в області влади на місцях слід вважати 2014 рік – рік початку реформи децентралізації та 2022 рік – рік початку повномасштабної війни з росією, коли перед Україною та її регіонами постали нові виклики та проблеми. Наразі реформа та удосконалення нормативного регулювання в області місцевого самоврядування триває, що є показником розвитку та правової держави, а також демократичного суспільства в цілому 

Література:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 30. Відомості Верховної Ради України. 2003. № № 18-22. Ст. 147. (Із змінами).

2. Бортник В. Організація місцевої влади у Французькій республіці: досвід децентралізації. Київ. 2018. 12 с.

3. Кривульський Д. С. Правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування та процес децентралізації в Україні. Науковий журнал «ΛΌГOΣ. Мистецтво наукової думки». 2019. № 2. С. 53-56.

4. Закони війни: які важливі для місцевого самоврядування рішення приймав Парламент під час війни. URL: https://decentralization.gov.ua/news/16094 (дата звернення: 19.12.2023).

5. Рада ухвалила зміни щодо функціонування місцевого самоврядування у період дії воєнного стану. URL: https://jurliga.ligazakon.net/news/211195_rada-ukhvalila-zmni-shchodo-funktsonuvannya-mstsevogo-samovryaduvannya-u-perod-d-vonnogo-stanu (дата звернення: 19.12.2023).

___________________

Науковий керівник: Краковська Анжеліка Євгеніївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського та адміністративного права Донецького національного університету імені Василя Стуса 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота