ВИЗНАЧЕННЯ ДЕТЕРМІНАНТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПРАЦІВНИКА ПОЛІЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВИЗНАЧЕННЯ ДЕТЕРМІНАНТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПРАЦІВНИКА ПОЛІЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

29.01.2024 10:14

[15. Психологічні науки]

Автор: Дробот Ольга Вячеславівна, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології, соціальної роботи та педагогіки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського



Працівники поліції мають проявляти відповідний рівень психологічної готовності під час здійснення своєї професійної діяльності, показуючи свою непохитність, і діючи з урахуванням чинників, умов та причин, які впливають на здійснення ними обов’язків. 

Особливості психологічної готовності працівника поліції до професійної діяльності було розглянуто у дослідженні цієї проблематики щодо працівників національної поліції, де визначалися вікові відмінності, структура психологічної готовності поліцейського, представлено фактори впливу рівня стресостійкості поліціянта на професійну діяльність та розроблено тренінг психологічної готовності працівників поліції до професійної діяльності в залежності від віку[2].

Зовнішні і внутрішні детермінанти психологічної готовності мають великий вплив на професіоналізм поліцейських, коли вони виконують свої обов’язки. Детермінанти можуть впливати на психологічну готовність як стимули раціонального використання власних можливостей та особистих якостей поліцейського.

Однією з найважливіших умов психологічної готовності є емоційний стан. Емоції, що виникають у процесі здійснення професійної діяльності, істотно впливають на якість професійних дій. Емоційні властивості (наприклад реактивність, збудливість, урівноваженість, загальний емоційний тонус, сила емоційних реакцій та їхній зовнішній вияв – експресивність), особливості реагування на інтенсивні зовнішні подразники залежать від індивідуально-психологічних і типологічних характеристик конкретної людини: конституції, типу темпераменту, стану нервової системи, чутливості до впливів тощо [4, c.45].

З огляду на вище зазначене можна припускати, що емоційні чинники присутні як психологічні особливості професійної діяльності працівника поліції і підтверджують складність і багатогранність його діяльності, що передбачає наявність розвинених професійно значущих якостей особистості.

Наступним внутрішнім чинником психологічної готовності працівника поліції, є наявність або відсутність правомірної поведінки. Адже однією з особливостей професійної діяльності правоохоронця, яка має психологічний характер є владний, зобов’язуючий характер професійних повноважень посадових осіб. Дане положення формує потребу у неухильному, найбільш точному і якісному виконанні правових приписів, формує спрямованість особистості, її правомірну поведінку. Когут Я.М. визначає, що саме потреба в дотриманні моральних, правових норм є основою, соціально значимою якістю особистості, що формує її правосвідомість, а все це в сукупності складає високий рівень соціалізації особистості, відповідальність правоохоронців перед суспільством, нормативність їх поведінки [5, с. 169].

Не варто оминати і зовнішні детермінанти психологічної готовності до професійної діяльності. Наприклад, Житар В. Д., виходячи з висновків окремих досліджень та з практики оперативно-розшукової діяльності, яка здійснюється головним чином в екстремальних, частіше за все стресових ситуаціях, підсумовує, що вони супроводжуються: підвищеною відповідальністю оперативних працівників за прийняті ними рішення; високим ступенем особистого ризику та небезпеки для життя; довготривалим робочим днем і безперервним робочим тижнем; інтенсивним спілкуванням зі злочинцями, що нерідко пов’язане з їх психічною і фізичною, у тому числі збройною, протидією; тривалою емоційною напруженістю, відчуттям остраху, невизначеності та невпевненості оперативників у своїх діях; постійною та інтенсивною інтелектуальною активністю, що зумовлюється швидкими змінами оперативної обстановки, прийняттям рішень в умовах дефіциту часу та інформації; негласним характером більшості заходів, необхідністю конспірування багатьох дій, а нерідко й дійсної соціальної ролі самих працівників поліції (наприклад, проведенні особистого пошуку, оперативної установки тощо) тощо [3; 5].

Науковці К. Менард та М. Артер у своєму дослідженні визначили, що поліцейські є в групі ризику, тому внаслідок надмірного стресу частіше потерпають від депресивних станів та схильні до самогубства. Подібна тенденція завдає шкоди стійкості офіцерів поліції, що істотно впливає на якість виконуваних обов’язків, особливо в умовах війни, котрі висувають підвищені вимоги до широкого спектра правоохоронних послуг. Як зазначає Пустовойт А. А, імовірні післявоєнні наслідки викликають особливе занепокоєння, оскільки це може негативно вплинути  на психічне здоров’я поліціянтів. Безсумнівно, що поліція не може себе цілковито убезпечити від стресу [8, c. 96].

Також не варто забувати і про вплив такого зовнішнього фактору як діджиталізація та інноваційні технології. Стрімкий розвиток правоохоронної системи висуває нові вимоги до особистісних якостей своїх працівників. Перетворення у правоохоронній сфері характеризуються своєю інноваційністтю та орієнтацією на світове співтовариство, тому потребують якісно нових рис у працівників поліції. Дана обставина висуває нові вимоги до ефективної реалізації поліцейськими своєї професійної діяльності, шляхом формування психологічної готовності правоохоронцями інтегрувати нововведення у власний життєвий та професійний досвід [9].

Беручи до уваги вище зазначене, стає досить помітним влив зовнішніх факторів на психологічну готовність поліцейського до професійної діяльності, а саме, зниження рівня психологічної готовності в майбутньому, після подолання стресогенних факторів та умов. На правоохоронців покладається чимало обов’язків, але надається обмежене коло прав, наприклад під час використання права на безкоштовне підвищення кваліфікації не часто використовують тренінги, індивідуальні діагностичні та терапевтичні заходи.

Варто зауважити, що особливі умови діяльності створюються тими психологічними відносинами, які супроводжують її здійснення. Вони визначаються поведінкою осіб, що порушили закон чи є носіями інформації про нього, їх ставленням до суб’єкта діяльності – працівника правоохоронних органів, наприклад. Професійна діяльність працівника поліції супроводжується низкою «критичних» особливостей активності: дефіцит часу; вплив на особистість особливо сильних подразників та домінування негативних емоцій при недоліку позитивних; підвищена відповідальність за прийняття рішень та необхідність невідкладного вжиття заходів  [1; 10].

Також окремим фактором впливу є специфіка емоційного інтелекту у працівників поліції, з урахуванням гендерного і вікового аспектів. Працівники поліції мають володіти достатньою кількістю навичок для ефективного спілкування за рахунок розуміння емоцій оточуючих і вміння підлаштовуватися під їхній емоційний стан. Таке вміння володіти собою і конструктивно  організовувати взаємодію виявляється незамінним, якщо мова йде про сферу діяльності, що має на увазі безпосереднє спілкування з оточуючими, що є основним у роботі поліцейського. 

За результатами дослідження К. С. Кудь поліцейські жінки за віковою категорію від 30 до 40 років можуть контролювати інтенсивність емоцій, перш за все приглушити надмірно сильні емоції, контролювати зовнішнє вираження емоцій, а також при необхідності довільно викликати ту чи іншу емоцію, здатність розуміти і керуватися своїми та чужими емоціями, що має достатні передумови успішності та ефективності в діяльності поліцейського [6, c. 106].

Як можна помітити з вище наведеного вплив детермінантів психологічної готовності на професійну діяльність може виражатися інтелектуальною, емоційною та фізичною напруженістю. Особа поліцейського схильна до різних сценаріїв поведінки при здійсненні трудової діяльності за фахом, наприклад, коли особа розгублена через непереборні труднощі, які впливають на її професійну діяльність. Тоді поліцейський може впадати в стан фрустрації, а саме, психічний стан людини, який викликається об’єктивно чи суб’єктивно так сприйнятими нездоланними складнощами, які виникають на шляху до досягнення мети чи до вирішення завдань професійної діяльності [5, c. 38].

Здебільшого передумовами психологічної готовності є ті характерні особистості, які забезпечують орієнтацію у світі професій, що дозволяє більш повно реалізувати особистісний потенціал у професійній діяльності. У процесі впливу детермінантів психологічної готовності на професійну діяльність поліцейського формується професіоналізм правоохоронця через цілісні еталони типових професійних подій і індивідуалізованих концептуальних схем професійної поведінки. 

Особливо зовнішні та внутрішні фактори розглядаються науковцями як ті, що суттєво впливають на розвито і перебіг психічних процесів і явищ. До зовнішніх факторів відносять різні природні і соціальні детермінанти, що створюють умови для розвитку індивіда, впливають на його поведінку та діяльність. До внутрішніх належать характеристики, що містяться у внутрішньому світі людини.

За сутністю одним з внутрішніх чинників психологічної готовності, який впливає на виконання професійних обов’язків, є мотив. Під мотивом розуміють усвідомлений чинник, що є підґрунтям для вибору дій і вчинків особи. 

Мотив  характеризуються формуванням під впливом соціального середовища та життєвого досвіду особи спонукання, яке є внутрішньою безпосередньою причиною дій і виражає особистісне ставлення до того, на що спрямована діяльність [7]. 

Науковці також виокремлюють детермінанти психологічної готовності поліціянта за іміджем, який є динамічною ознакою, що схильна змінюватись залежно від думки витребуваної змінами носія або групової свідомості. Наприклад, діяльнісний компонент іміджу передбачає вплив стилю роботи, рівня спеціальної підготовки, професіоналізму, володіння формами і методами сучасної професійної роботи. 

Особистісний компонент включає  психофізіологічні особливості конкретного працівника, тип особистості, характер, моральні та комунікативні якості, що впливає на командну роботу співробітників правоохоронних органів і їх здатність взаємодіяти при виконанні обов’язків. Не варто нехтувати і соціальним показником, який є відповідальним за моделі поведінки, норми цінності, стиль спілкування, зв’язок з різними соціальними групами тощо [7].

Від умов психологічної готовності поліцейського залежить його знадність виконувати свої обов’язки і діяти в межах наданих законом повноважень, адже вони лімітовані. Отже, з вище наведеного можна підсумувати наступні факти. Детермінанти психологічної готовності включають в себе умови дій поліцейського, чинники, які діють як збудники якостей і здібностей поліцейського, передумови вчинення працівником поліції дій або бездіяльності. Детермінанти можна розділити на внутрішні і зовнішні, які можуть бути викликані збудниками самого поліцейського, так і професійної ситуації, з якою він чи вона зіткнулися. 

Література

1. Бондаренко В.В. Формування психологічної готовності працівників патрульної поліції до застосування поліцейських заходів примусу.  Юридична психологія.  2018. №1 (22).С  86 – 97.

2. Дробот О.В. Микитенко О.Б. Особливості психологічної готовності працівника поліції до професійної діяльності. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. Том 34 (73) № 6. 2023. С.26 – 31.

3. Житар В. Д. Психологічні особливості діяльності працівників поліції. Вісник Луганського Державного університету внутрішніх справ іменІ Е. О. Дідоренка. Том 1.  № 9.  2021.С. 275 – 284.

4. Кавуненко Н. В., Бондарчук О. І. Визначення змісту та структури особистісної готовності до професійної діяльності. Наші видання. Студентський альманах.  №20. 2015. С.10   

5. Когут Я.М. Професійна психологічна підготовка працівників ОВС: конспект лекцій. Львівський державний ун-т внутрішніх справ. Л.  2006. 186 с.   

6. Кудь К.С. Специфіка емоційного інтелекту у працівників поліції (гендерний аспект). К.С. Кудь. Актуальні напрями практичної психології і психотерапії : матеріали VIII Міжнар. наук.- практ. конф. молодих вчених, студентів та аспірантів (м. Харків, 16 груд. 2020 р.). Харків: ХНУВС. 2020. С. 104 - 107.  

7. Недря К. М. Стресостійкість у роботі поліцейського: навч.-практ. Посібник. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. Справ. 2020. 124 с. 

8. Пустовойт, А. А. Соціально-психологічні аспекти роботи поліцейських. Національна поліція Донеччини: проблеми становлення та стратегія розвитку. 2016. Всеукр. наук.-практ. конф. (Маріуполь, 21 жовтня 2016 р.) : тези доповідей  ДВНЗ «ПДТУ». Головне упр. Нац. поліції в Донецькій області, Донецькій юридичний ін-т. Маріуполь, 2016. С.116–119 .  

9. Сокуренко В. В. Психологічне забезпечення службової діяльності поліцейських. Бочаровські читання. №9. 2018. С. 249 – 253.  

10. Баклицький І. О. Психологія праці: Підручник. 2-ге вид. перероб. і доп. К.: Знання, 2008. 655 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота