ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЖИВОПИСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ НА ВИДАТНИХ МАЙСТРІВ ЖИВОПИСУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЖИВОПИСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ НА ВИДАТНИХ МАЙСТРІВ ЖИВОПИСУ

28.02.2024 11:27

[7. Мистецтвознавство]

Автор: Погорілий Анатолій Володимирович, аспірант, Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури


Розглянемо  тенденції у живописі на кінець 19 століття, початок 20, на прикладі видатних майстрів, засновників Української академії мистецтв – Федора Кричевського, Олександра Мурашка та Абрама Маневича.

Розглено шлях мистецького становлення Ф. Кричевського. Художник  народився 10 травня 1879 у Лебедині, у Харківській губернії.У 1903 році вступив до Петербурзької академії мистецтв у майстерню Іллі Рєпіна та Дмитра Кардовського. Однак через деякий час змушений був покинути навчання через хворобу та бідність. Повернувся на батьківщину й опановував деякий час живопис самотужки. 1907 року відновив навчання в Академії, яку закінчив 1910 року. Тоді ж створив конкурсну картину «Наречена», яка мала великий успіх, що дало художникові право на закордонне відрядження за рахунок Академії до Західної Європи. Під час річного перебування в Європі навчався у Відні у Ґустава Клімта, вплив якого помітний як в філософії, так і в технічній манері Федора Кричевського (порівн. триптих Кричевського «Сім'я» з картинами Густава Климта «Життя та Смерть», «Три віки жінки», «Поцілунок» та інші). Проте не пробувши відведеного терміну, Федір повернувся на батьківщину, де замість італійських вуличок створив роботи на українську тематику. Тож творчим звітом про відрядження стала картина «Весільний обряд в Україні» («Молодиці»). Через таке грубе порушення правил відрядження йому було «відмовлено у пенсіонерському утриманні». З 1913 року працював у Києві: викладав у художньому училищі (1913–1917), а з 1914 року став його директором. У 1917 році взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. Всю енергію, весь організаційний хист він віддав справі налагодження праці Академії, яка спочатку містилася в приміщенні при Центральній Раді. Коли більшовики в січні 1918 р. захопили Київ, вони закрили Академію. Тож Федір Кричевський пробув ректором Академії лише один рік[1].

Не менш карколомно йшов творчий розвиток іншого митця - Олександра Мурашка. Він народився 26 серпня 1875 року у Києві. У 1894 році Олександр Мурашко вступає до  Петербурзької Академії, а в 1896 стає студентом майстерні Іллі Рєпіна. Після закінчення Академії Олександр також відправився у відрядження, для вдосконалення своєї художньої майстерності[2]. Перебуваючи за кордоном у 1901—1903 роках найбільше часу провів у Парижі і Мюнхені. Поступово під впливом вражень безпосередньо від особливостей життя і побуту міста, від побаченого в музеях, на виставках у живописі Мурашка з'являються певні новації, які походять від основ імпресіонізму. Художник прагне до більшої витонченості тональних переходів, передачі рефлексів вечірнього штучного освітлення, яке створює виразні світлові ефекти. Розуміючи, що «Париж — прекрасне місце для загального розвитку, а не для роботи», майстер вирушає до Мюнхена з його по-німецьки діловим художнім життям. У Німеччині художник серйозно працює над вдосконаленням свого рисунку, а також знайомиться з роботами представників мюнхенської сецесії. Вже під час перебування у Франції Мурашко намагається використовувати певні прийоми стилю модерн — в композиції, у формотворенні кольорових мас і лінійних ритмів. Йому імпонують естетичні принципи цього стилю, прагнення повернути втрачену імпресіоністами пластичну матеріальність живопису[3]. Але Мурашко залишається далеким від образної штучності модерну, його міфологічно-символічних алегорій. Художник знаходить свою дещицю умовності в реальності. За його узагальненнями завжди стоїть живий, невигаданий світ. У 1904 повертається до Петербурга. Опинившись в звичному для себе середовищі, багато працює, прагнучи на практиці закріпити все те, що вже пройшов, і знайти те нове, що могло б ствердити власні позиції. Таким новим твором стає для художника картина «Карусель» (1906), яка принесла Мурашкові світове визнання: представлена на Мюнхенській міжнародній виставці, вона отримала золоту медаль. Персональну виставку з 25 робіт Мурашко експонував у Берліні, Кельні, Дюссельдорфі (1909). У 1911-1912 художник брав участь у виставках мюнхенського «Сецесіону». Твори українського митця користувалися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. Картину «Карусель» придбали зразу з виставки для Музею образотворчих мистецтв Будапешта.Ескіз до картини «Карусель» (1906) зберігається у Національному художньому музею України[4].

Також буде не зайвим розглянути постать Абрама Маневича. В 1901—1905 він навчався в Київському Художньому Училищі. Був одним із засновників та перших професорів Української академії мистецтв. В 1904 отримав трирічну стипендію для продовження навчання в Мюнхені де в галереї Kunst Verein у 1907 відбулась його перша виставка. Пейзажі Маневича, — "не картини, а вікна, крізь які проглядається душа художника" - високо оцінив Давід Бурлюк[5]. Кар'єра швидко йшла догори і по завершенню виставки в Київському художньому музеї в 1909 митець виїхав на п'ять років за кордон до Франції, Швейцарії, Італії, Англії.У 1920 емігрував до США.Писав спираючись на досягнення імпресіонізму, міські пейзажі, зокрема київські: «Весняна Симфонія» (1912), «Осінь. Дніпро» (1913), «Міський Пейзаж» (1914), «Дахи Києва»[6]. У 1925-1927 створив серію міських пейзажів «Прозаїчна Америка», де показав контрасти сучасного міста. В останні роки створив пейзажі «Зима. Канада» (1932), «Весна» (1942) та інші. Належить до плеяди майстрів, які стояли біля витоків української культури XX століття. Його мистецтво визначало художні новації часу — ті пошуки в живописі, в основі яких превалював декоративний початок. Час же із його політичними і соціальними потрясіннями визначав його долю — той життєвий шлях, який проліг від берегів Дніпра до берегів Гудзону[7].

Підсумуючи викладене вище: кожен з митців мав можливість особисто спостерігати найкращі зразки мистецтва у тогочасних часних європейських культурних столицях - Відні, Парижі, Мюнхені. І кожен зміг перейняти своє сприйняття новаторських стилів, популярних у той час у європі. У Федора Кричевського це став модерн, у Олександра Кричевського та Абрама Маневича це імпресіонізм. Що мало позитивний вплив на розвиток живописх тенденцій на батьківщині.

Література 

1. Професори НАОМА (1917—2007) //Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2007. Спецвипуск.

2. Членова Л. Г. Олександр Мурашко: сторінки життя і творчості / Лариса Членова ; Нац. худ. музей України, Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. — Київ: Артанія Нова, 2004. — 254 с. : репрод.

3. Віта Сусак. Українські мистці Парижа. 1900 - 1939. Київ: Родовід, 2010 - 408 с.

4. «Знаєте, Тіно, я дуже люблю життя…»: Спогади про Олександра Мурашка / Укл., авт. ст. та ком. Дар'я Добріян. — К. : ArtHuss, 2017. — 96 с. : іл.

5. О.Жбанкова. Абрам Маневич. Живопис. Київ, Дух і Літера, 2003.

6. Бурданов Г. Виставка картин А. Маневича. Київ: 1909. 213 с. 

7. Лопатін Б. А. Маневич. Мистецтво і життя. Київ: 1915. № 9. С.13–14

__________________

Науковий керівник: Чернявський Константин Володимирович, кандидат мистецтвознавства, доцент, Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота