АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ АУТИЗМОМ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ АУТИЗМОМ

28.02.2024 14:13

[4. Педагогічні науки]

Автор: Козак Марія Михайлівна, асистент кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, м. Тернопіль


На сьогоднішній день в Україні відбувається значуще переосмислення підходів до навчання та виховання дітей з особливими потребами. Актуальним завданням стає забезпечення ранньої, кваліфікованої та ефективної підтримки дітям із різними розладами розвитку, включаючи аутизм. Давайте розглянемо процес формування системи раннього втручання в США та країнах Європи.

Вперше питання надання ранньої допомоги дітям із відхиленнями у розвитку було активно обговорене в міжнародній спеціальній педагогіці та психології. Важливість цієї теми обумовлена особливостями дитячого віку у формуванні різних психічних функцій.

Ерік Фромм та Джон Боулбі стали серед перших, хто звернув увагу на проблеми раннього віку, чий вплив суттєво вплинув на розвиток теорії ранньої допомоги дітям. Вони розглядали соціальне оточення не лише як умову, але й як ключовий фактор у формуванні особистості.

Розлади аутистичного спектра є порушеннями розвитку, що проявляються у віці раннього дитинства та виявляються у складнощах взаємодії та комунікації, стереотипній поведінці та інтересах (Autism speaks). Згідно з даними Центру контролю та профілактики захворювань у США, одна з кожних 68 дітей у віці 8 років має діагноз аутизму. Це означає, що аутизм діагностується у кожної 68-ої новонародженої дитини. Кількість випадків аутизму зростає, оскільки цей показник наразі приблизно на 30% вищий, ніж у 2008 році (1 із 88), на 60% вищий, ніж у 2006 році (1 із 110), на 120% вищий, ніж у 2002 та 2000 роках (1 із 150) (Center for Disease Control). За останні роки відбулися позитивні зміни в діагностиці розладів аутичного спектра та в інтервенціях. Завдяки дослідженням, вже з віку 6-12 місяців можна ідентифікувати дітей, які мають велику ймовірність отримати діагноз аутизму в майбутньому [5, с.51]. Діагноз можливий навіть у віці 2-3,5 років, водночас раніше він ставився зазвичай до 4-5 років. Фахівці, які працюють з такими дітьми, підкреслюють, що рання інтервенція дає найбільш значущі результати. Незважаючи на перспективність ранніх втручань, важливо розібратися, чому вони ефективні та чи є наукові дослідження, що підтверджують їхню ефективність.

Високий рівень нервової пластичності на ранніх етапах онтогенезу грає ключову роль. Ці стадії розвитку нервових клітин, такі як гістогенез, міграція клітин, диференціація, дозрівання, формування синапсів, відмирання клітин та синапсів, мієлінізація (Kolb B., 2011), переважно відбуваються на початкових стадіях дитинства. Розвиваючийся мозок є більш реактивним до зовнішніх впливів та активностей у цей період, ніж у дорослої людини або людини похилого віку. Ранні етапи онтогенезу мають великий потенціал для синаптичної пластичності, де нормальний розвиток залежить від стимуляції середовища та активності людини [3, С.184-187].

Аутизм є розладом, що виникає внаслідок аномального розвитку головного мозку та викликаний як вродженими факторами (генетичними, епігенетичними), так і впливом навколишнього середовища. Хоча мозкові ділянки та нервові зв’язки можуть спробувати компенсувати ці дисфункції, ця компенсація не завжди відбувається у напрямку, що відповідає критеріям нормального розвитку. Наприклад, при відсутності соціальної мотивації у дитини може виникати переважання уваги та інтересу до предметів навколишнього середовища, що у свою чергу утруднює соціальний розвиток. Важливо відзначити, що у нормальних умовах соціальний розвиток дитини розпочинається природно: вона реагує на посмішку дорослого, фіксує погляд на обличчі, виявляє увагу до знайомого голосу тощо. Дослідження показують, що аутистичні риси можуть виявлятися ще в немовлячому віці, коли функціональні зв’язки головного мозку, відповідальні за соціальні навички, лише формуються. Таким чином, навколишнє середовище може впливати на розвиток дитини з аутизмом по-іншому, ніж на дитину з нормальною нервовою системою, і цей феномен можна охарактеризувати як процеси ризику. Такі процеси ризику включають деструктивні особливості взаємодії між дитиною та середовищем, спричинені факторами ризику. Одним із основних аспектів цих деструктивних особливостей є низький рівень або відсутність активної участі дитини в соціальних взаємодіях на ранніх етапах розвитку, що призводить до порушення нормального соціального розвитку і в кінцевому підсумку до формування повної клінічної карти РАС.

Можна припускати, що відхилення у соціальному розвитку також можуть негативно впливати на інші аспекти психічного стану. Наприклад, порушення соціального сприйняття може перешкоджати внутрішньому усвідомленню соціальних норм поведінки, які є важливими для розвитку самоконтролю та саморегуляції. Як результат, діти з РАС, яким властива соціальна неадекватність, можуть мати складнощі з самоконтролем та саморегуляцією. Порушення імітації також може впливати на фізичний розвиток, оскільки через спонтанну імітацію діти набувають рухові навички. Таким чином, чим довше дитину супроводжують аутистичні риси, тим більше є ймовірність набуття різних додаткових порушень, які можуть бути не пов'язані безпосередньо з аутизмом.

Також важливо відзначити можливий вплив деструктивних особливостей взаємодії між дитиною та її оточенням на експресію генів, відомий для генетиків як епігенетичні зміни. Це означає, що певні ділянки ДНК можуть бути активовані або пригнічені (через процес метилювання та структуру хроматину) під впливом оточуючого середовища.

У 1989 році під час міжнародної конференції в Роттердамі створено Eurlyaid – Європейську асоціацію раннього втручання (EAECI). Місія асоціації полягає у покращенні якості життя батьків і дітей з особливими потребами (з урахуванням інтеграції та гендерного підходу), сприянні росту та розвитку раннього втручання на європейському рівні, а також у підвищенні рівня знань і досвіду в області раннього втручання [4, с.34].

Раннє втручання включає систему ранньої діагностики та своєчасної, в багатьох аспектах, профілактичної спеціалізованої медичної та психолого-педагогічної підтримки для дітей з порушеннями психофізичного розвитку або з ризиком їх виникнення, а також для їхніх батьків (Н.Н. Авдєєва, Н.Н. Акімова, Г.В. Кукуруза, С.І. Пихтін; А.В. Старшинова, M. Guralnik) [2, с.48].

На жаль, психологічний аспект раннього втручання, на відміну від медичного та корекційно-педагогічного, є менш розвиненим. Часто не використовується повністю потенціал психологічної допомоги, спрямованої на виявлення та активацію прихованих ресурсів сімейної системи та внутрішніх можливостей батьків для розвитку дитини в ранньому віці. Створення психологічних моделей раннього втручання відкриває нові можливості для надання допомоги сім’ям, які виховують дітей раннього віку з порушеннями психічного розвитку.

Раннє втручання для дітей з РАС - це комплексна психолого-педагогічна допомога, спрямована на сім’ї дітей з аутизмом раннього віку, у яких виявлено порушення розвитку, а також на самі родини цих дітей.

Система раннього втручання ґрунтується на міждисциплінарному підході, який включає методи та технології медико-соціальної та психолого-педагогічної допомоги дітям раннього віку (від 2 місяців до 3 років) з виявленими порушеннями розвитку або ризиком їх виникнення, а також їхнім родинам. Програма передбачає індивідуалізоване навчання дитини з підтримкою фахівців у родинному середовищі, у навчальних закладах, в системі охорони здоров’я та соціального захисту.

Основні етапи ранньої допомоги для дітей з РАС включають скринінг, реалізацію програм ранньої допомоги та перехід дитини до дошкільної установи. Таким чином, системна рання допомога забезпечує організацію послідовної та цілеспрямованої роботи фахівців у напрямку всебічного розвитку дитини з аутизмом, з опорою на її внутрішні ресурси та домашнє середовище як основу для оптимального розвитку та навчання.

Концепція раннього втручання, спрямована на надання допомоги дітям раннього віку з порушеннями розвитку, розглядалася в світі з 60-х років 20 століття. Проте знадобився значний час, щоб цей підхід, зорієнтований на дитину, перетворився на сімейно-орієнтований. Це передбачало зміну професійної парадигми у взаємодії з батьками, можливість створення партнерських відносин з ними та визнання їхньої експертизи у справах оцінки та супроводу розвитку власної дитини.

В Україні концепція раннього втручання, яка базується на інтердисциплінарному підході та акцентує увагу на сімейному середовищі, розвивалася починаючи з 90-х років. Цей період відзначився систематизацією та усвідомленням широкого спектру наукових відомостей про ранній дитячий розвиток. У контексті розвитку дітей з особливими потребами у сімейно-орієнтованому підході була акцентована ідея про те, що проблеми здоров’я та розвитку дитини впливають на всю сім’ю, змінюючи її функціонування. Оскільки для дитини раннього віку саме сім’я є ключовим ресурсом у її розвитку, метою раннього втручання є збільшення можливостей батьків у вихованні та розвитку своєї дитини, а також допомога сім’ї в адаптації розвивальних та підтримуючих стратегій у щоденному житті. Це також передбачає підтримку сімей та кожного з батьків у розвитку їх власних ресурсів для впорядкування змінливих проблем та потреб дитини, а також для розв'язання власних особистісних завдань.

У 2000 році в Харкові було створено один із перших Центрів раннього втручання під керівництвом Г.В. Кукурузи. Протягом цього часу центр зібрав значну кількість емпіричних даних та набув великого клінічного досвіду роботи з сім’ями, що виховують дітей раннього віку [1, с.35].

Література:

1. Кукуруза Ганна Володимирівна. «Психологічна допомога сім’ям, що виховують дітей раннього віку з порушеннями розвитку» Автореф. дис. д-ра психол. наук. Харківська медична академія післядипломної освіти, Х., 2013. 35 с.

2. Кукуруза Г.В. «Психологічна модель раннього втручання: допомога сім’ям, що виховують дітей раннього віку з порушеннями розвитку.» Монографія. Харків: Планета-принт, 2013. 244 с.

3. Кукуруза Г.В. «Ефективність програм раннього втручання для дітей з порушеннями психічного розвитку.» Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна: зб. наук. праць. Х., 2013. Вип. 1046. С.184-187. Серія психологія.

4. Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи: навчально-методичний посібник. За ред. В. Ю. Мартинюка, С. М. Зинченко. Київ: Інтермед, 2005.

5. Rogers S. J., Dawson G. "Early Start Denver Model for young children with autism: Promoting language, learning, and engagement." Нью-Йорк: Guilford, 2010. 297 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота