ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ В ПРОФЕСІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ В ПРОФЕСІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

21.06.2024 12:31

[15. Психологічні науки]

Автор: Чиж Валентина Олександрівна, студентка, Поліський національний університет; Литвинчук Алла Іванівна , кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Поліський національний університет


Способи психологічного впливу є найважливішими складовими психологічних методів управління. Вони узагальнюють необхідні та законодавчо дозволені прийоми психологічного впливу на персонал для координації дій співробітників у процесі спільної виробничої діяльності. 

До числа дозволених способів психологічного впливу належать: навіювання, переконання, наслідування, залучення, стимулювання, примус, осудження, вимога, заборона, осуд, командування, обман очікувань, натяк, комплімент, похвала, прохання, порада тощо. 

В управлінській практиці на рівні міжособистісних контактів конструктивно використовується такий метод психологічного впливу на людину або групу людей як маніпуляція.

 Маніпуляції мають прихований характер впливу, який адресатом не усвідомлюється, і він вважає, що нові думки, почуття, рішення та дії є його власними, а не наведеними ззовні. Маніпуляція передбачає гру на людських потребах і почуттях, фінансовому добробуті, владі, славі, службовому просуванні, спілкуванні, професійній кваліфікації, відомості тощо [1]. 

Прикладами маніпулятивного впливу можуть бути:

• Щодо керівника до персоналу: тиск на жалість («Звичайно, Ви зараз у відпустці, але у нас намічається дуже важливий проєкт, і без Вас важко буде виконати все якісно; чи зможете вийти ввечері у скайп?»), гра на почутті вини («Ви і так у відпустці, а у нас гарячий сезон, чи зможете хоча б у скайп вийти?»), порівняння («Ваші показники гірші за всіх у відділі, Вам слід більше старатися»), лестощі («Я не можу довірити це важливе завдання нікому, крім Вас»).

• Щодо між колегами: «завантаженість» (співробітник бере на себе багато завдань і доручень, але коли справа доходить до перевірки результату – посилається на перевантаженість), «сирота» (працівник завжди тримається осторонь від керівників і колег, а потім посилається на те, що ним не керують, не ставлять завдань і ніхто з ним взагалі не розмовляє); «дитина» (колега прикидається дурним і не досвідченим для того, щоб інші співробітники почали виконувати його завдання).

З етичної точки зору, маніпулювання, безсумнівно, негативний інструмент психологічного впливу, проте це не скасовує факту його існування, важливості розуміння цього явища і, більш того, його широкого повсякденного поширення в діловому середовищі. Варто зазначити, що сама термінологія і класифікація методів цього специфічного інструменту соціально-психологічного впливу, а також методів протидії йому різниться. У цьому контексті виникає науковий інтерес до систематизації знань щодо основних теоретичних аспектів теорії маніпуляції, представлених у наукових і науково-прикладних роботах вітчизняних та зарубіжних авторів.

Термін «маніпуляція» походить від латинського «manipulus» – пригоршня, жменька («manus» – рука, «plere» – наповнювати) і спочатку означав «ручне управління», «ручна дія». Надалі він набув переносного значення і став позначати акт впливу на людей, суть якого полягає в прихованому управлінні їх поведінкою. Об'єктами дій стали розумітися вже не предмети, а люди, при цьому самі дії виконуються вже не руками, а за допомогою інших засобів.

Маніпуляції – це така форма психічного впливу на співрозмовника по спілкуванню, яка дозволяє досягти мети – змінити позицію співрозмовника, змусити його відступити, перервати діалог або направити його в потрібне русло; все це робиться всупереч волі співрозмовника. Вчені  наводять значний перелік маніпулятивних прийомів, а також рекомендацій для протистояння цим впливам [1]:

• прийоми ігнорування (блокування) аргументації;

• прийоми спростування (девальвації) аргументів;

• прийоми «аргументації» (хибної);

• прийоми провокування конфлікту.

У значній мірі названі прийоми стосуються мистецтва ораторства і розглядаються як складові комунікативної компетенції. 

Маніпуляції розглядаються як прихований процес навіювання та спонукання до дій, коли адресат впливу не усвідомлює того, що відбувається, та справжньої мети ініціатора. Однак, маніпуляції можуть реалізовуватися і через прямий психічний тиск, що виводить адресата впливу з рівноваги.

Розвиваючи тему дослідження теоретичних аспектів маніпулювання, звернемося до нейролінгвістичного програмування (НЛП) – підходу до міжособистісного спілкування, розвитку особистості та психотерапії. Створювачі НЛП (американці Дж. Гріндер і Р. Бендлер) стверджують про існування зв'язку між неврологічними процесами (нейро-), мовою (лінгвістичне) та патернами поведінки (програмування), а також про можливість впливати на них спеціальними техніками для досягнення бажаних цілей. Техніки НЛП спрямовані на копіювання або моделювання поведінки людей, які досягли успіху в якійсь галузі, для набуття їх навичок. Наразі концепція НЛП не визнається науково обґрунтованою, але вона має багато прихильників у всьому світі з двох причин:

1. НЛП пропонує ряд дієвих принципів, методів і технологій для самокорекції поведінки через психічне навіювання;

2. НЛП пропонує низку методів і технологій впливу на оточуючих з метою навіювання їм певних ідей або корекції поведінки, використовуючи закономірності мислення, такі як психологічна інерція (багаторазове узгодження для зниження захисної позиції співрозмовника і прийняття ним низки ідей співрозмовника) тощо.

У наукових працях, присвячених НЛП, немає однозначної системності, натомість пропонується набір результативних технологій та інструментів впливу на людей, наприклад, «стратегія обмеженого вибору», «приховані команди» та інші технології формування найкращої мовленнєвої стратегії звернення до об'єкта впливу з метою досягнення мети суб'єкта [1]. Варто зазначити, що в більшості випадків автори спираються на категорії психології та психоаналізу: свідомість, підсвідомість (і в деяких випадках - несвідоме). У загальних випадках логічні доводи та переконання апелюють, насамперед, до свідомого компонента, а методи маніпулювання намагаються впливати на підсвідомість. Насамкінець слід підкреслити високий ступінь проникнення маніпуляції як звичайного явища у взаємодію між людьми в сучасному діловому середовищі: якнайкраще цю думку виражає цитата Cr.A. López і O.I. Lombardi «no communication without manipulation» («немає комунікації без маніпуляції») [2]. 

Загалом, в аспекті ролі маніпуляцій як елемента ділового спілкування можна з упевненістю говорити, що цей метод соціально-психологічного впливу є одним із ключових способів здійснення управлінських впливів. При цьому можливе позначення безлічі аспектів теорії маніпуляції, які потребують одноманітної систематизації: види, методи і технології маніпулювання та протидії йому.

Список використаної літератури

1. Чередник Л. Маніпуляції в діловій комунікації та їх нейтралізація // Мова та культура у просторі новітніх технологій: проблеми сучасної комунікації: матеріали VІ Міжнародної наукової конференції, м. Київ, 23 березня 2023 р. К. : Талком, 2023.  С. 120-121.

2. López Cr.A. & Lombardi O.I. No communication without manipulation: A causaldeflationary view of information // Studies in History and Philosophy of Science. Part A. 2019. Vol. 73. pp. 34-43



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота