ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЖИТЛОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЖИТЛОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

21.06.2024 12:47

[12. Державне управління]

Автор: Ратушний Віталій Євгенович, аспірант кафедри адміністративного та фінансового менеджменту, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, Україна


Сьогодні в умовах війни вже ж ведеться активна робота по відновленню інфраструктури, особливо щодо забезпечення доступу населення до житла. Основними векторами вирішення житлової проблеми для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які втратили житло внаслідок бойових дій, є самостійна та державна допомога (у тому числі завдяки міжнародній допомозі волонтерів, будівельних та інших організацій, меценатів, пожертв, тощо).

За даними Київської школи економіки KSE Institute, сума прямих збитків, завданих житловому фонду України в результаті повномасштабної війни, станом на кінець травня 2023 року становить понад $54 млрд. Зокрема, найбільше постраждали об’єкти нерухомості, а саме багатоквартирні будинки, в Донецькій, Луганській, Харківській, Київській, Миколаївській та Чернігівській областях. На червень 2023 року пошкоджено понад 163 тис. об'єктів житлового фонду, площею 8,6 % від загальної площі житлового фонду України.

В Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України Державну програму забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки, основною метою якої є створення належних умов для забезпечення молодих сімей та одиноких молодих громадян житлом. У документі зазначено, що «обов’язком держави є надання реального інструменту для реалізації житлових прав громадян. Саме гостра житлова проблема є однією з причин міграції української молоді за кордон» [1]. Постійне недофінансування даних програм свідчить про їх неефективність і необхідність перегляду механізмів їх реалізації. Якщо брати до уваги державне регулювання будівельного сектору житлової сфери в цілому, то слід зазначити, що класифікація інструментів потребує доповнення та уточнення такими, як інформаційно-довідкова діяльність та моніторингова діяльність. 

Якщо розглядати нормативно-правове регулювання як комплексний механізм, як це зробила Р. Рудницька [2], існує його наступне наукове трактування. Вона тлумачить його як систему, що призначена для практичного здійснення державного управління. З її допомогою досягаються поставлені цілі, вона володіє визначеною структурою, методами, важелями, інструментами впливу на об’єкт регулювання – соціально-економічні відносини з нормативно-правовим та інформаційним забезпеченням. Нормативно-правове регулювання має державно-владний характер. Воно містить інструменти, за рахунок яких державою встановлюються вимоги до підприємств та громадян; характеризується наявністю сукупності законів, формальних та неформальних розпоряджень, допоміжних правил, які встановлює держава, недержавні організації чи організації саморегулювання, що наділені державою делегованими регуляторними повноваженнями.

Слід зазначити, що у вітчизняних наукових дослідженнях із питань державного управління недостатньо досліджені проблеми механізмів державного регулювання відносин будівельної сфери. Низкою авторів розглянуто складові механізмів державного регулювання відносин в будівництві, його проблеми в інвестиційній сфері будівництва та житлова проблема загалом, яка залишається однією з найгостріших соціально-економічних проблем в Україні, а надто в умовах воєнного стану. Більше уваги все ж фахівці приділяли проблемам механізмів регулювання в інвестиційній сфері будівельної діяльності, в той час як на самих соціально-економічних відносинах в будівництві увагу не загострював.

Розглядаючи проблеми та механізми державного управління в інвестиційній діяльності в галузі будівництва, науковець Т. Нахкур [6] зазначає, що соціально-економічні відносини в будівельній діяльності піддаються комплексному нормативно-правовому врегулюванню. Він вважає, що загалом, стан регулювання галузі будівництва можна пояснити як сферу, якій притаманні наступні проблеми: 

− відсутні джерела фінансового забезпечення будівництва (різко скоротилися державні капіталовкладення, знизилися домінуючі можливості для інвестицій в бізнес, бідність багатьох людей);

− висока зношеність та занедбаність основних фондів, відмова від роботи через те, що відсутній інвестиційний попит;

− практична ліквідація великих будівельних одиниць, що можуть виконувати проекти у мільйонах доларів (конкурувати з великомасштабними будівлями неможливо); 

− недосконалість системи ціноутворення; 

− наявність бюрократичних перешкод на шляху реалізації інвестиційних проектів; 

− всі учасники інвестиційного процесу не мають жодних рівноправних юридичних вимог; 

− недосконалість системи регулювання економічних, соціальних та правових відносин в житловому будівництві.

Війна в Україні позбавила багато мільйонну частину населення доступу до житла. За даними з різних джерел, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та громадської організації Ukrainian Legal Advisory Group, лише за місяць боїв в Україні було втрачено близько 4 тис. житлових будинків, з них 651 − повністю (оцінки є попередніми, узагальненими та здебільшого непрямими, що пов’язано із відсутністю відкритих даних щодо зруйнованих об’єктів, відсутність можливості у громадян та влади оперативно фіксувати заподіяну шкоду; оцінки не стосуються окупованих територій, а також, як зазначає ДСНС, не проводяться там, де оцінка рівня руйнувань загрожує життю фахівців) [4].

Таким чином, проведений аналіз дав змогу виділити основні властивості важелів державного регулювання будівельного ринку, а саме: використання інструментів державного регулювання знаходиться на рівні правової сфери та базується на чинному законодавстві держави, через норми якого відбувається регулювання соціально-економічних процесів, які спрямовані на конкретний об’єкт, конкретний процес для досягнення конкретного результату (економічного, соціального тощо).

Література:

1. Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2023 роки: Постанова Кабінету міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 967 / Кабінет міністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/967-2012-п#Text

2. Механізми державного управління: сутність і зміст / Р.М. Рудницька, О.Г. Сидорчук, О.М. Стельмах; за наук. ред. М.Д. Лесечка, А.О. Чемериса. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. - 28 с. 

3. Нахкур Т. Ф. Проблеми державного управління інвестиційної діяльності у будівництві в Україні / Т. Ф. Нахкур // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2017. – № 4. – С. 142-145

4. Громадська організація підрахувала кількість зруйнованих об’єктів цивільної інфраструктури в Україні. ZN.UA. URL: https://zn.ua/ukr/POLITICS/hromadskaorhanizatsija-pidrakhuvala-kilkist-zrujnovikh-objektiv-tsivilnoji-infrastrukturi.html

_________________________

Науковий керівник: Вербицька Галина Любомирівна, кандидат економічних наук, доцент, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, Україна



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота