РОЛЬ СУРЖИКУ ЯК ЗАСОБУ СПІЛКУВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РОЛЬ СУРЖИКУ ЯК ЗАСОБУ СПІЛКУВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

25.06.2024 21:21

[8. Філологічні науки]

Автор: Кузебний Артем Сергійович, студент Національного транспортного університету; Остапко Олександр Миколайович, старший викладач кафедри теорії та історії держави і права Національного транспортного університету


Мова як живий організм перебуває у постійному розвитку і зазнає різноманітних впливів, в тому числі і негативних. Багаторічна цілеспрямована імперська політика русифікації призвела до появи в українській мові такого негативного соціолінгвістичного феномену як суржик.

Мовознавці активно стали звертати увагу на цю проблему після проголошення незалежності України. Дослідниця Олександра Сербенська [2] була однією з перших, хто підтримувала та розвивала погляди Б. Антоненка-Давидовича «на субмову як здеградовану під тиском русифікації форму українського мовлення», підкресливши, крім лінгвістичного, психологічний аспект її негативного впливу на свідомість [1].

Як зазначає Лариса Масенко, мовознавець, соціолінгвіст і публіцист, суржик – це мовна хвороба постколоніальної країни, це спадок, який ми дістали від попереднього періоду,  це, власне, та форма змішаного мовлення, яка виникає внаслідок того, що російська мова витісняє українську [3].

Суржик можна визначити як явище міжмовної комунікації, що полягає у змішуванні елементів різних мов, зазвичай української та російської, у мовленні однієї особи або групи людей.

Актуальність дослідження суржику у студентському середовищі полягає в тому, що дозволяє краще зрозуміти процеси мовленнєвої адаптації та соціальної ідентичності молоді, адже студенти часто використовують суржик як засіб самовираження та соціальної інтеграції. Крім того, дослідження суржику серед студентів може бути корисним для розробки стратегій мовленнєвої політики та комунікації, що враховують потреби та практики молоді.

Існують певні об’єктивні історичні і соціальні причини виникнення суржику. Серед історичних причин можна виділити: 1) приєднання південно-східних і центральних українських земель до російської імперії;  2) упровадження російської мови в адміністративну сферу й освіту, подальші заборони на друкування українських книг, викладання українською мовою тощо;  3) переселення народів у радянські часи;  4) урбанізація;  5) суміжність територій двох держав. 

Основними соціальними причинами виникнення суржику серед молоді в Україні є такі: 1) спільна історія з росією: через історичні та політичні події  російська культура чинила тиск на  Україну. Це призвело до проникнення російських лінгвістичних елементів в українську мову; 2) інтернет та соціальні мережі, де молодь спілкується різними мовами, що впливає на формування мовного середовища; 3) соціальний статус: деякі молоді люди  вважатють використання суржику як спосіб підвищення соціального статусу або підкреслення своєї приналежності до певної групи; 4) мовна політика: в навчальних закладах  існують різні підходи до мовної політики, що впливає на мовний вибір молоді; 5) поєднання культур: багатокультурна спільнота призводить до змішування мов для вираження ідентичності та спілкування в різних культурних середовищах.

За даними Київського міжнародного інституту соціології, суржиком спілкується від 11 до 18% усього населення України (тобто 5,1-8,3 млн. осіб). На мовному поєднанні російської та української мов спілкуються від 2,5% у Західній Україні, до максимального показника 21% в областях Лівобережної України; у південних і східних регіонах кількість носіїв суржику значно перевищує частку україномовного населення (на Півдні говорять суржиком 12,4%, українською – 5,2%, на Сході України використовують суржик 9,6%, а українську - 3,7%).  

Суржик посів значне місце і в молодіжній субкультурі. З метою з’ясування того, наскільки актуальними для студентів є вибір мови спілкування, а також визначення пріоритетності вибору мови у навчальному та приватному спілкуванні, було проведено анкетування 104 студентів 1 та 2 курсів Національного транспортного університету. Анкету розроблено за зразком подібних досліджень, описаних у працях С. Соколової, Л. Масенко, М. Бовсуновської та інших науковців.  Студентам було запропоновано анонімно відповісти на 6 запитань: 1. Яка Ваша рідна мова? 2. Чи володієте ви рідною мовою? 3. Якою мовою говорите в родині? 4. Якою мовою розмовляєте на заняттях? 5. Якою мовою ведете особисті переписки в соціальних мережах? 6. Чи хочете ви вдосконалити свою мову? 

Відповіді розподілилися таким чином. Відповіді на перше запитання   виявили, що майже для 96-ти осіб (92.4%) українська мова є рідною і 7 (7.6%) обрали варіант «російська». На друге  запитання 77 (74%)  відповіли, що володіють, але під час розмови мають певні проблеми 27 (26%) опитаних. Відповідаючи на третє запитання,   21 (20.2%) обрали українську мову;  10 (9.6%) – російську; 20 (19.2%)  говорять в родині двома мовами, українською і російською; 53 (51%)  респондентів зізналися, що в родині користуються суржиком. Четверте запитання отримало такі відповіді: українською говорять на заняттях 79 (76%),  13 (12.5%) - суржиком, російською - 12 (11.5%). А от   друзям більшість  пишуть повідомлення російською мовою, це видно з відповідей на наступне (п’яте) запитання: українською пишуть – 46 (44.2%); російською –   11 (10.6%);  українською і російською – 27 (26%); суржиком – 20 (19.2%). Тобто загалом майже 60% респондентів в тій чи іншій мірі користуються чистою російською або як компонентом суржику. У свою чергу, на шосте запитання   88 (84%) осіб відповіли, що хочуть покращити свої знання; 16 (16%) опитаних зізналися, що вони не хочуть опановувати українську мову. 

Аналіз анкети дає змогу стверджувати, що  суржик займає вагоме місце в мовній поведінці здобувачів освіти. Молодь  здебільшого сприймає суржик як суміш української і російської мов, що виникає  через те, що людина не може вирішити для себе, якою мовою спілкуватися їй зручно.

Подолання негативних мовних наслідків, таких як суржик,  вимагає інтегрованих зусиль на різних рівнях суспільства. Ось деякі можливі шляхи: 

1. Стимулювання вивчення української мови, збільшення інвестицій у мовну освіту та пропаганда важливості володіння національною мовою. 2. Підтримка мовної чистоти у мас-медіа: активна робота над створенням та підтримкою нормативності української мови на телебаченні, радіо та онлайн-медіа, контроль за використанням суржику в інформаційних програмах. 3. Підтримка культурних заходів, літературних фестивалів та інших подій, які підкреслюють важливість української мови; створення мовних центрів та клубів. 4. Розробка та підтримка мовних застосунків та ресурсів, що стимулюють користувачів вивчати та використовувати літературну мову. 5. Надання можливостей для тих, хто користується суржиком, взяти участь в тренінгах з коректного вживання української мови, що відповідає бажанню 84% опитаних студентів покращити свої знання з української мови.

Як висновок зазначимо, що дослідження такого соціолінгвістичного явища як  суржик показало, що мовлення студентської молоді  позбавлене грамотності, оскільки використання суржику  порушує літературні норми та негативно впливає на соціум, мовлення та мислення людини (особливо в юному віці). Проблема мовної культури завжди була, а сьогодні залишається особливо актуальною. Мовлення повинно відповідати загальноприйнятним, єдиним для усіх мовців нормам. Без цього не може бути взаєморозуміння та взаємодії людей – громадян своєї держави. І тому мовлення кожної людини – це своєрідна візитівка, показник рівня її освіченості й культури. Усвідомлюючи це, кожен народ має прагнути вдосконалювати й розвивати свою мову, кожен патріотичний уряд має захищати мову свого народу, створювати умови для її збагачення й очищення від чужинських впливів.  

На завершення процитуємо відомого фахівця, доктора філологічних наук, професора, директора Інституту української мови НАН України Павла Гриценка, який у питанні мови категоричний: "Мовне питання - це питання державотворення. Щоб нас поважали,  треба, щоб ми себе поважали. Щоб нас не загубили, треба, щоб ми себе не загубили. І мова залишається одним з тих пріоритетів, який дає одразу зрозуміти, хто ми і чиї ми діти. Мова - це фортеця.  Долучіться серцем до українства, до українськості, до української мови", - закликає професор-мовознавець [6].

Література:

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.  Київ:  Вид. дім  КМ Akademia, 1994.  С. 254. 

2. Горошкіна О. Роль соціальних чинників у навчанні української мови. Дивослово ,2002. № 5. С. 2. 

3. Масенко Л. Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. Київ: Вид. дім КМ Академія, 2004. 163 с. 

4. Сербенська О. Суржик: «низька мова», безлад чи мовна патологія? Мовні конфлікти і гармонізація суспільства. Київ, 2002. 

5. https://uk.wikipedia.org/wiki/

6.https://espreso.tv/article/2020/06/18/surzhyk_movna_mishanyna_movna_patologiya_chy_norma_zvidky_vin_u_nas_yaka_yogo_rol_i_yak_yogo_podolaty 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота