ОСОБЛИВОСТІ КИТАЙСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ КИТАЙСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

17.07.2024 21:52

[2. Юридичні науки]

Автор: Гринчак Алла Анатоліївна, кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Ідеї та практика писаних конституцій і конституціоналізму, що виникли на Заході у вісімнадцятому столітті, вперше були імпортовані до Китаю наприкінці 19-го століття. Сучасна китайська історія бачила три епохи створення конституції: останнє десятиліття імперського правління Цин (1901–1911), республіканський (1911–1949) і комуністичний (1949–до сьогодні).

Разом із преамбулою ст.1 чинної Конституції 1982 р. має особливе значення, оскільки вона має на меті чітко визначити сутність і основи режиму КНР. У ній, зокрема, зазначено, що «КНР є соціалістичною державою в умовах народно-демократичної диктатури, очолюваної робітничим класом і заснованої на союзі робітників і селян. Соціалістична система є основною системою КНР» [1].

«Народно-демократична диктатура» — термін, введений Мао Цзедуном, — базується на марксистській концепції «диктатури пролетаріату», яка мала бути реалізована після соціалістичної революції і повалення капіталізму. Керівництво робітничого класу, згадане в ст.1 здійснюється через керівництво Комуністичної партії Китаю (далі – КПК): за ленінською теорією КПК складається з авангарду пролетаріату (тобто робітничого класу) і здійснює керівництво від імені пролетаріату розбудову соціалістичного суспільства [2, с.72]. Керівництво  КПК було чітко визначено поправкою 2018 р. до ч. 2 ст. 1, яка додала наступне речення: «Керівництво КПК є найважливішою характеристикою соціалізму з китайською специфікою» [1].

До Конституції 1982 року поправки вносилися п’ять разів: у 1988, 1993, 1999, 2004, 2018 рр. Загалом, перші чотири хвилі поправок відображали поглиблення та зміцнення політики «реформ та відкритості» та введення до Конституції таких термінів і понять:  попередній етап соціалізму, соціалізм з китайською специфікою, соціалістична ринкова економіка, захист приватного сектора економіки, управління країною відповідно до закону і побудова соціалістичної держави, заснованої на правлінні права, захисту прав людини та права приватної власності [2, с.70].

Наслідки поправок 2018 року більш складні. На додаток до вищезгаданої поправки до преамбули та ч. 2 ст. 1, чотири інші аспекти поправок особливо значні. 

Поправка до ст. 79 скасовує обмеження на два терміни на посадах Президента та Віце-президент КНР (з тесту статті просто прибрали словосполучення про два терміни підряд). Хоча Конституція КНР надає президенту небагато реальних повноважень по відношенню до Прем'єра Держради, існує конституційний звичай, що та сама особа, яка виконує функції Генерального секретаря КПК, також виконуватиме обов’язки Президента КНР (а також голови двох паралельних органів з майже однаковим складом, Центральна військова комісія (ЦВК) КНР і ЦВК КПК КНР). Офіційне пояснення щодо внесення змін до ст. 79 полягає в тому, що оскільки Статут КПК не передбачає будь-яких обмежень на кількість (п'ятирічних) термінів, які Генеральний Секретар КПК може обіймати посаду, так само не повинно бути обмеження терміну перебування президента КНР, тому той, хто обіймає посаду Генерального секретаря КПК більше двох термінів, може продовжувати цю службу одночасно президентом КНР. З цієї точки зору конституційна поправка встановлює тривалість повноважень для обох посад шляхом повного скасування обмежень термінів. 

Але якщо проаналізувати текст оновленої ст. 79, де у ч.3 зазначено, що термін повноважень глави держави відповідає терміну повноважень Всекитайських зборів народних представників (далі-ВЗНП) і звернутися до ч.1 ст. 60, де вказано що ВЗНП обираються на 5 років, то видається дивним таке офіційне тлумачення. Чітко прослідковується класичний для недемократичних країн підхід: право «за вуха» притягається для обґрунтування вигідного політикам підходу (верховенство Статуту КПК), а не забезпечується верховенство Конституції в здійсненні державної політики. Цей висновок підкріплюється ще й тим фактом, що спеціального органу конституційної юрисдикції, що властиве ліберальному конституціоналізму демократичних країн, у КНР нема і офіційне тлумачення положень конституції здійснює за п.1 ч. 1 ст.67. сам законодавчий орган, а саме його складовий орган – Постійний комітет ВЗНП. 

Ця поправка разом з офіційним тлумаченням чітко проклала шлях для Сі Цзіньпіна, щоб продовжувати виконувати обов’язки Генерального секретаря КПК і Президента КНР після закінчення його другого терміну у 2022 та 2023 рр. відповідно.

Очікувалося, що ця конституційна поправка матиме ефект подальшого посилення  правління Сі Цзіньпіна в майбутньому, оскільки до цього не потрібно буде готувати передачу наступнику під час другого терміну перебування Сі Цзіньпіна на посаді генерального секретаря КПК і Президента КНР. Перевага цієї консолідації, на думку прихильників Сі Цзіньпіна, полягає в тому, що він зможе ефективніше вирішувати складні завдання щодо боротьби з корупцією, реформування економіки та соціального розвитку. Однак ціною, яку доведеться заплатити, є впевнене крокування від відмови від культу особистості до більшої інституціоналізації КПК на найвищих рівнях, щоб забезпечити більший порядок спадкоємності керівництва всередині КПК.

Додавання нового підрозділу 7 до розділу 3 Конституції суттєво змінило урядову структуру КНР. На вершині структури знаходяться ВЗНП, «вищий орган державної влади». Відразу внизу є Державна рада (китайський еквівалент виконавчої гілки влади), Верховний народний суд і Верховна народна прокуратура. Керівники усіх трьох організацій призначаються ВЗНП і підзвітні їм. Так само структура відображається на провінційному та місцевому рівнях, які мають власні конгреси (ЗНП). Поправки 2018 р. створили четвертий державний орган – Національний наглядовий орган - Комісію. Як і три існуючі державні органи при ВЗНП, нова Комісія призначається ВЗНП і безпосередньо підпорядкована їм, і має еквівалентні установи  на провінційному та місцевому рівнях. Основною метою створення цього нового органу є більш ефективна боротьба з корупцією та її розслідування, що було одним із політичних гасел Сі Цзіньпіна. Національна наглядова комісія об’єднує кілька існуючих органів, що займаються антикорупційною роботою та наглядом за діяльністю державних службовців і партійних кадрів, включаючи антикорупційний відділ Верховної народної прокуратури, Міністерство нагляду при Державній раді та Центральну Дисциплінарну комісію КПК.

До ст. 27 Конституції було внесено зміни, які вимагають від усіх державних службовців присягти на вірність Конституції після вступу на посаду. Ця нова вимога демонструє прагнення режиму КНР посилити авторитет і отримати легітимність від Конституції. З огляду на внесення змін до ст. 1 Конституції, вірність Конституції тепер тягне за собою вірність самій КПК. Таким чином легітимність принципу керівництва КПК підкріплюється авторитетом Конституції.

Китай пройшов довгий шлях від тоталітарної комуністичної системи, в якій партія-держава контролювала всі соціальні, економічні та культурні сфери та всі аспекти життя громадян до авторитарної політичної системи, яка взяла на себе зобов’язання дотримуватися певних стандартів законності і сприяла розвитку енергійної «соціалістичної ринкової економіки» або «соціалізму з Китайським обличчям». Економічна реформа підтримала швидке зростання приватної діяльності і економічне життя поза прямим контролем партії-держави.

У КНР основним засобом реалізації Конституції було і є законодавство, а не судове рішення. ВЗНП займається тлумаченням Конституції під час законодавчого процесу. Така собі поміркована мала конституційна реформа, у формі законодавчих актів та адміністративної практики: реформи в сфери вертикальних і горизонтальних державних відносин і міжрегіональних відносин і запровадження системи адміністративного судочинства  як конституційна еволюція через законодавство. 

В епоху «реформування та відкриття» судова система швидко розвивалася з точки зору розміру, навантаження справ, а також кваліфікації та професіоналізації суддів, але вона також була обтяжена проблеми корупції, політичного втручання в процес прийняття судових рішень. Функція китайських судів полягає в тому, щоб розглядати справи в відповідно до закону. Вони не мають жодної ролі в тлумаченні Конституції або перевірку конституційності діяльності уряду, хоча вони здійснюють повноваження переглядати відповідність адміністративних дій законодавчим критеріям. Аналізуючи рішення Верховного Народного Суду 2001 р. в широко відомій справі Ці Юлін, здавалося б можна припустити, що китайські суди можуть застосовувати конституційні положення безпосередньо при винесенні рішень справ, але подальше скасування цього рішення Верховним Народним Судом у грудні 2008 р. чітко засвідчило, що судам заборонено тлумачити або запроваджувати Конституції в ході вирішення справ [2, с. 76].

Концепції, принципи та права, закріплені в китайській конституції, мають частіше використовуватися в судових процесах, соціальних рухах і публічному дискурсі задля правосуддя та захисту конституційних прав. Але чи достатньо, щоб Конституція була тільки конструктивним подразником режиму (посилання на її норми не можна ж у судовому процесі просто проігнорувати)? Очевидно, що основний закон не може займати подібну роль у правовій системі. А у КНР, на жаль, це саме так. Бо окрім Конституції КНР, КПК керується власною офіційною конституцією, а саме Статутом КПК. Таким чином, кажуть, що Китай має подвійну конституцію. І у цій подвійній конституційній структурі фактично співіснує дві нормативні системи: партійна система (на чолі з вищими партійними органами, такими як ЦК КПК, Політбюро та Постійний комітет Політбюро) і державна система (включає інституції такі як ВЗНП, Державна рада, Наглядова комісія, суди та прокуратури). 

Тільки державний устрій регулюється Конституцією і законами КНР, тоді як партійна система регулюється власним Статутом партії та внутрішніми правилами. Але КПК контролює ВЗНП, оскільки більшість їх членів є членами КПК, яка використовує свій контроль над ВЗНП, щоб інтегрувати державний устрій і організувати його навколо принципу однопартійності.

І така партія-держава чинить рішучий опір будь-яким політичним реформам, які могли б послабити або загрожувати монополії КПК на державну владу. Сучасна китайська практика позбавлена всього, що можна охарактеризувати як конституціоналізм в вузькому розумінні.

Більшість країн ліберальної демократії покладаються на поєднання політичних і судових механізмів, і там є взаємодія, діалог, між політичними (законодавча і виконавча) та судовою гілками влади.

Китай є особливим випадком, маючи монополію Постійного комітету ВЗНП на тлумачення конституції, відсутність будь-якої ролі судової влади у визначенні або застосуванні конституційних норм і значенні законодавства в розвитку конституційного ладу. 

І усі ці аргументи щодо ефективності державно-партійного конституціоналізму Китаю (КПК сприяє верховенству права, підпорядковує себе до верховенства права та дотримується самодисципліни; розподіл влади між КПК, як джерелом цінностей і фундаментальної політики,   та державними органами, як такими, що займаються конкретними адміністративними завданнями) виглядають недостатньо переконливими в аспекті реального захисту і забезпечення прав людини, плюралізму, розподілу влад, верховенства права тощо.

Отже, Конституція КНР виступає як інструмент правління КПК, який  зміцнює легітимність партійної держави, але не верховенство права. Подальший рух КНР у бік соціалістичного конституціоналізму ще більше віддалить цю державу від ліберального конституціоналізму, ускладнить  в майбутньому поступовий і нереволюційний перехід до ліберального конституціоналізму.

Література:

1. Конституція КНР. URL: https://english.www.gov.cn/archive/lawsregulations/201911/20/content_WS5ed8856ec6d0b3f0e9499913.html 

2. Albert H. Y. Chen. Constitutions and Constitutionalism: China. URL: https://www.researchgate.net/publication/358673174_Constitutions_and_Constitutionalism_China 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота