СПРОЩЕНЕ ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ ВІД ЗАГАЛЬНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СПРОЩЕНЕ ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ ВІД ЗАГАЛЬНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

23.09.2024 16:13

[2. Юридичні науки]

Автор: Вовчук Тетяна Романівна, студентка 2 курсу ОР «Магістр» Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


У сучасних умовах, коли судова система стикається з величезним обсягом справ та обмеженими ресурсами, спрощене провадження пропонує механізм швидкого та більш економного вирішення правових спорів. 

З часу поділу позовного провадження на загальне та спрощене, закріплення у цивільному процесуальному законі відповідних процедур, наукова дискусія з приводу доцільності та своєчасності нововведень не вщухає. 

Науковцями висловлюються різні точки зору з приводу змістовної складової поняття «спрощене позовне провадження». 

Наприклад, В. І. Бобрик розглядає спрощене позовне провадження як безальтернативний (щодо загального позовного й наказного проваджень) вид позовного провадження з простою та доступною процедурою, за якою суд першої інстанції швидко розглядає виключний перелік малозначних і нескладних спорів на підставі поданих учасниками справи письмових доказів як з викликом, так і без виклику сторін за активного процесуального сприяння з боку суду [1, с. 5]. 

У навчальній літературі зазначається, що спрощене позовне провадження не є самостійним видом провадження, а становить спрощену конструкцію загального позовного провадження як певної процедури розгляду та вирішення цивільних справ зі спорів про право, у випадках, передбачених ЦПК [2, с. 244], спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають із трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи [3, с. 128]. 

Виходячи із самого визначення терміну «спрощене» (як простішого варіанту чого-небудь нескладного), можна зробити висновок, що спрощене позовне провадження є більш простим, ніж загальне позовне провадження. 

Для підтвердження цієї думки необхідно здійснити порівняння процедур розгляду судом справ в порядку загального позовного провадження, та в порядку спрощеного позовного провадження. Це дасть можливість виявити специфічні ознаки останнього. 

I. Строк розгляду справи

За правилами загального позовного провадження розгляд справи може тривати, як мінімум, 125 днів, з яких: 5 днів на відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 187 ЦПК України), 60 днів на проведення підготовчого провадження, з можливістю продовження цього строку ще на 30 днів (ч. 3 ст. 189 ЦПК України), і 30 днів на розгляд справи по суті (ч. 2 ст. 210 ЦПК України) [4].

Для спрощеного провадження встановлено скорочені строки розгляду та вирішення судом. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі [4]. 

Отже, строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є вдвічі меншим, ніж у випадку розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

II. Стадії судочинства

Розгляд справи у порядку загального позовного провадження передбачає проходження всіх передбачених ЦПК України стадій цивільного судочинства у суді першої інстанції, серед яких наявне підготовче судове засідання. 

Зі змісту розділу ІІІ ЦПК України вбачається, що стадіями процесу у справах загального позовного провадження є наступні: відкриття провадження у справі, підготовче провадження, в рамках якого обов’язково призначається судове засідання, розгляд справи по суті [4].

У справах, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, підготовче провадження законом не передбачено, а, отже, й не передбачено підготовчого засідання, в яке залучаються учасники справи, представники, інші учасники судового процесу відповідно до ст. 197 ЦПК України [4].

Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача, у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. 

В контексті специфіки стадійності процесу у справах спрощеного позовного провадження, також привертає увагу стадія розгляду справи по суті. Зі змісту Глави 6 Розділу ІІІ ЦПК України алгоритм розгляду по суті справ загального позовного провадження складається з наступних частин: 1) відкриття розгляду справи по суті, 2) з’ясування обставин справи та дослідження доказів, 3) судові дебати та 4) ухвалення та проголошення рішення [4].

По-іншому врегульовано цивільним процесуальним законом процедуру розгляду справ спрощеного позовного провадження по суті: за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 279 ЦПК України, для розгляду справ, які вирішуються судом в порядку спрощеного позовного провадження, діючими є правила, встановлені Кодексом для загального позовного провадження, з певними особливостями, визначеними у Главі 10 Розділу ІІІ ЦПК України [4].

Отже, незважаючи на відсутність окремої регламентації складових частин судового засідання у  справах  спрощеного позовного провадження, логічним видається висновок, що  стадія розгляду таких справ по суті складається з таких само частин, які притаманні загальному позовному провадженню, а особливістю, відповідно до частини 8 статті 279 ЦПК України, є відсутність судових дебатів.

III. Обсяг участі сторін (учасників) у розгляді справи та судова практика щодо даного питання 

Розгляд справ у загальному позовному провадженні відбувається з повідомленням і викликом учасників справи, а у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання або першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України. 

На відміну від зазначеного, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними доказами і письмовими поясненнями, які викладені у заявах по суті справи (ст. 279 ЦПК України) [4], у зв'язку з чим прослідковується взаємозв'язок спрощеного позовного провадження із письмовим процесом.

На сьогодні запровадження письмової процесу розгляду справи є доволі поширеною практикою для окремих категорій справ. 

Так наприклад, Регламент Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу ЄС 861/2007 від 11 липня 2007 р. «Про заснування європейської процедури врегулювання спорів з невеликою сумою позову» визначає, що Європейська процедура дрібних позовів має бути письмовою процедурою, за винятком випадків, коли суд або трибунал визнає необхідним усне слухання або сторона заявила на це прохання. Суд або трибунал може відмовити у задоволенні такого прохання. Така відмова не може бути оскаржена окремо [5]. 

Проте не можна не зважати на такий принцип судочинства як право бути вислуханим, що є одним із фундаментальних прав особи, яка зазнала втручання у свої права, свободи або інтереси. 

Забезпечення реалізації права бути вислуханим є необхідною передумовою того, що сторони будуть «почуті» судом, а відповідні засади повинні визначати всю систему цивільного судочинства. 

Разом з тим, як справедливо зауважує Т. Масло, незважаючи на публічний інтерес у встановленні спрощених процедур, процесуальна форма повинна бути гнучкою: вона покликана встановити та забезпечити процесуальні засоби, які дозволять заінтересованій особі надати свої аргументи чи заперечення у той спосіб, який особа вважає для себе прийнятним, враховуючи справедливу можливість та достатній розумний час [6, с. 39]. 

Тому для забезпечення права бути вислуханим та права на справедливий судовий розгляд в ЦПК, як і в європейській процедурі з розгляду дрібних (малозначних) справ, передбачена можливість розгляду справи за участю сторін. 

Так, у ч. 5 ст. 279 ЦПК України визначено два випадки коли справа може бути розглянута з повідомленням сторін. По-перше, за наявності клопотання однієї із сторін, по-друге, з власної ініціативи суду. Визначений строк можливої подачі такого клопотання, а саме: позивачу – з позовом або не пізніше п’яти днів із дня отримання відзиву, а відповідачу – у строк для подання відзиву.  

Суд, визначаючи порядок розгляду справи, повинен враховувати бажання сторін, їх право бути вислуханим і виключні підстави для відмови у задоволенні такого клопотання сторін.

При цьому, варто звернути увагу на практику Верховного суду у подібних питаннях.

Як зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 14.05.2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), «бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників» [7].

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 26.10.2022 року у справі № 712/1100/20 (провадження № 61-4266св22) зазначено, що «публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку, зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії» [8].

Вищевказане кореспондується і з позицією ЄСПЛ (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78 [9], рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01 [10]), згідно якої «у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. 

Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. 

Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи».

Зважаючи на вищевикладені позиції судів, непоодинокими є випадки, коли суди відмовляють у задоволенні клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, мотивуючи це відсутністю необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин (наприклад –Ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 23.08.2024 у справі № 462/4876/24 [11]).

IV. Практика судів першої інстанції у контексті наслідків подання зустрічного позову у спрощеному провадженні 

На відміну від загального позовного провадження, спрощене провадження не передбачає можливості розгляду справи із зустрічним позовом. 

У ч. 4 ст. 193 ЦПК України закріплено, що у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. 

Приклад 1: 

Ухвалою Іванківського районного суду від 26.03.2024 р. відкрито провадження у справі № 366/433/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини).

22.04.2024 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Дослідивши матеріали справи, суд вважав, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, а отже, постановив ухвалу від 21.08.2024 у справі № 366/433/24, якою об’єднав обидва позови у одне провадження, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання за участю сторін [12]. 

Приклад 2: 

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2024 у справі № 487/682/24 було відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (позов про стягнення заборгованості за кредитним договором).

15.07.2024 відповідач подала до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "Укр кредит фінанси" про визнання недійсним п. 4.6 Договору про відкриття кредитної лінії.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання про необхідність переходу розгляду справи за первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом про визнання недійсним пункту кредитного договору за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання, у зв’язку з чим постановив відповідну ухвалу від 20.08.2024 [13].

Приклад 3:

19 липня 2024 року позивач звернувся до Глобинського районного суду з позовом до відповідача про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі.

Ухвалою суду від 19 липня 2024 року відкрито провадження у справі №527/1996/24, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 серпня 2024 року відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву до позивача про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі.

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на подання зустрічного позову, Глобинський районний суд вважав за необхідне перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, за результатом чого постановив відповідну ухвалу від 15.08.2024 у справі № 527/1996/24 [14].

Аналіз судової практики свідчить, що суди дотримуються положення, закріпленого у частині 4 статті 193 ЦПК України. Перехід від спрощеного позовного провадження до загального у випадку подання відповідачем зустрічного позову, зумовлює вважати процес таким, що ускладнився, а отже, спрощена процедура не дозволить з’ясувати усі обставини тією мірою, як це можливо у порядку загального позовного провадження, зважаючи на його правову природу.

Наразі ж, обґрунтованими видаються наступні висновки.

По-перше, під поняттям «спрощене позовне провадження» можна розуміти такий вид позовного провадження, який надає можливість сторонам у короткий проміжок часу вирішити спір у порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.

По-друге, для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлені скорочені строки як для розгляду справи (ст. 275 ЦПК України), так і для вчинення окремих процесуальних дій (ч. 1, 3 ст. 278, ч. 4 ст. 279 ЦПК України).

По-третє, особливістю розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до частини 8 статті 279 ЦПК України, є відсутність судових дебатів.

По-четверте, за загальним правилом, встановленим у ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

По-п’яте, в межах розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідач не має можливості подати зустрічний позов, оскільки вчинення такої процесуальної дії зумовить перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 193 ЦПК України).

Таким чином, закріплення інституту спрощеного провадження у Цивільному процесуальному кодексі України повинно сприяти підвищенню ефективності правосуддя, а саме: швидкому розгляду цивільної справи, зменшенню судових витрат сторін, пов’язаних із розглядом справи, зменшенню  навантаження на суддів.

Література:

1. Бобрик В.   І.  Диференціація цивільного судочинства :  автореф. дис.    ...   доктора юрид. наук :  12.00.03. Київ, 2021. 40 с.

2. Цивільний процес : навчальний посібник / К.В. Гусаров, М.В. Жушман, С.О. Кравцов та ін. Харків : Право, 2020. 390 с. 

3. Ізарова І.О., Ханик-Посполітак Р.Ю. Цивільний процес України : навчальний посібник. Київ : ВД «Дакор», 2019. 274 с.

4. Цивільний процесуальний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text .

5. Регламент Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу ЄС 861/2007 від 11 липня 2007 р. «Про заснування європейської процедури врегулювання спорів з невеликою сумою позову».

6. Масло Т. Пропорційність обмежень права бути вислуханим під час здійснення спрощених процедур у цивільному судочинстві. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 2. С. 36–40.

7.  Ухвала Великої Палати Верховного суду від 14.05.2019 року у справі №522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18). URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/81776268.

8. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 26.10.2022 року у справі № 712/1100/20 (провадження № 61-4266св22). URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/107219298.

9. Рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78; 

10. Рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01;

11. Ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 23.08.2024 у справі №462/4876/24. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/121186804.

12. Ухвала Іванківського районного суду від 21.08.2024 у справі №366/433/24.  URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/121119297.

13. Ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2024 по справі № 487/682/24. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/121152609. 

14. Ухвала Глобинського районного суду від 15.08.2024 у справі №527/1996/24. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/121042474.

_________________________

Науковий керівник: Грабовська Оксана Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного процесу Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота