ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ, ТА АЛГОРИТМ ЇХ ВИРІШЕННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ, ТА АЛГОРИТМ ЇХ ВИРІШЕННЯ

13.11.2024 20:06

[2. Юридичні науки]

Автор: Ісагова Наталія Магомед кизи, аспірантка кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Сучасна криміналістична методика розслідування будь-якого виду злочину містить у собі такий елемент, як типові слідчі ситуації початкового і подальшого етапів розслідування. Це обумовлюється, в першу чергу тим, що у будь-якому кримінальному провадженні хід і результати початкового етапу розслідування пов’язані з аналізом слідчої ситуації, яка складається. Саме визначення слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, майже завжди є підставою для висунення основних слідчих версій, планування алгоритму їх перевірки та використання організаційно-тактичного арсеналу проведення конкретних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій та непроцесуальних заходів.

Теорія слідчої ситуації є достатньо розробленою в криміналістичній науці, насамперед, завдяки науковим пошукам таких відомих вчених-криміналістів, як В. П. Бахіна, С. В. Веліканова, В. К. Весельського, В. А. Журавля,  І. В. Калініної, В. В. Кікінчука, В. С. Кузьмічова, Є. Д. Лук’янчикова, О. В. Пчеліної, Р. Л. Степанюка, С. С. Чернявського, Є. С. Хижняка, В.М. Шевчука, В. Ю. Шепітька та інших фахівців. 

Слідча ситуація у криміналістичній науці визначається як: своєрідна інформаційна модель, що склалася у суб’єкта розслідування на основі пізнання реальних умов розслідування [1, с. 192]; сукупність умов, даних та інших факторів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на особу, яка наділена правовим статусом, у певний момент розслідування нею окремого виду злочину й диктують чітку послідовність інтелектуальної діяльності як закономірного й властивого кожному розумового процесу (інколи на підсвідомому рівні), котрий знаходить своє відбиття в прийнятті відповідних процесуально обґрунтованих рішень [2, с. 135]; наукова абстракція, яка сформована на підставі апріорних знань, є результатом узагальнення та аналізу значного емпіричного матеріалу й в якій відбиті найзагальніші риси, що характеризують перебіг і стан розслідування на певному етапі (вихідному, початковому, наступному) [3, с. 106]; сформульована на підставі аналізу практики розслідування певної категорії злочинів, абстрагована штучна модель, що відбиває стан наявної в слідчого інформації про обставини злочину й обставини, що склалися на певному етапі розслідування [4, с. 111]; інформаційна модель із найважливішими властивостями й ознаками процесу розслідування в кримінальних провадженнях щодо злочинів певної категорії [5, с. 405]; сукупність об’єктивних положень, що виникають передусім на початковому етапі розслідування в разі незначного обсягу інформації та часто дублюються в практиці розслідування. Інформація про типові слідчі ситуації є результатом узагальнення практики розслідування певного виду злочинів [5, с. 215] тощо. 

Системний аналіз криміналістичної літератури дозволяє дійти висновку, що  слідчу ситуацію визначають як уявну, абстрактну, штучну інформаційну модель, яка є результатом узагальнення практики розслідування кримінальних правопорушень окремого виду, так і реальну сукупність умов, даних факторів, що існують на певному етапі розслідування. 

Її значення полягає у тому, що вона зумовлює тактику конкретних слідчих дій [6, с. 195], є одним із визначальних інструментів слідчого, що надає можливість максимально збільшити ефективність розслідування злочинів, а володіння типовими слідчими ситуаціями дозволяє слідчому виявити коло пріоритетних завдань, мінімізувати вплив чи уникнути не цільової витрати часу й сил. На основі порівняння типової слідчої ситуації та ситуації, що сталася під час розслідування конкретного злочину, використовуючи взаємозв’язки між елементами криміналістичної характеристики цієї групи злочинів, слідчий зможе оптимально спланувати процес розслідування та найефективніше розв’язати завдання встановлення особи, яка вчинила злочин [7, с. 197]. 

Виокремлюючи типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивств, вчинених з особливою жорстокістю, варто погодитися з думкою           В. М. Шевчука про те, що слідчі ситуації насамперед виокремлюються в залежності від повноти вихідних даних про злочин, а також суттєво відрізняються від того, за яких умов вчинено злочин – очевидності чи неочевидності. Виокремлення типових слідчих ситуацій можливе за умови, якщо в основі типізації закладено ставлення підозрюваного до повідомлення про підозру [8, с. 126]. 

Таким чином, на підставі системного аналізу наукових криміналістичних джерел, присвячених теорії слідчої ситуації та вивчених нами матеріалів судово-слідчої практики щодо розслідування вбивств, вчинених з особливою жорстокістю, пропонуємо наступні види типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених з особливою жорстокістю:

• вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов очевидності, встановлені свідки події, злочинець затриманий на місці вчинення злочину,

• вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов очевидності, встановлені свідки події, є установчі (вихідні) дані про злочинця, який втік з місця вчинення злочину,

• вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов очевидності, встановлені свідки події, установчі дані про злочинця відсутні або вкрай обмежені, злочинець втік з місця вчинення злочину,

• вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов неочевидності, в наявності є дані про подію кримінального правопорушення, що мають високий рівень ймовірності, злочинець затриманий на місці події,

• вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов неочевидності, в наявності є дані про подію кримінального правопорушення та особу злочинця, що мають високий рівень ймовірності,

• вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов неочевидності, в наявності є лише ймовірні дані (припущення) про подію та спосіб вчинення злочину, дані про злочинця відсутні. 

Розслідування вбивств з особливою жорстокістю в переважній більшості (близько 98 % вивчених нами матеріалів кримінальних проваджень) розпочинаються проведенням невідкладної слідчої (розшукової) дії, що може проводитися до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР),  а саме оглядом місця події. Тому вважаємо доцільним визначати слідчу ситуацію як реальну сукупність умов, даних факторів, що існують на початковому етапі розслідування, враховуючи його результати, проміжні та кінцеві.  

Призначення судово-медичної експертизи трупа з метою встановлення причин смерті є обов’язком слідчого, прокурора, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 242 КПК України, цей вид судово-медичної експертизи проводиться у 100 % кримінальних проваджень, що були нами вивчені, тому ми не будемо включати цю процесуальну дію до алгоритму дій слідчого в кожній слідчій ситуації.

У слідчій ситуації, коли вбивство з особливою жорстокістю вчинене за умов очевидності, встановлені свідки події, злочинець затриманий ще до приїзду слідчо-оперативної групи на місці вчинення злочину, одночасно з проведенням огляду місця події здійснюються процесуальні заходи із затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення. 

За умов негайного внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, доцільним є проведення допитів свідків, кожного окремо, використовуючи організаційно-тактичний комплекс допиту свідків. При цьому свідків доцільно допитувати за можливості, якнайшвидше, у зручному для цього місці. Це не може бути безпосередньо місце події, оскільки там здійснюється його огляд і може статися привнесення сторонніх слідів на місце вчинення злочину. Більш того, допит особи на місці події має власні тактичні завдання, як правило, притаманні подальшому етапу розслідування. Але й не варто відкладати допит свідків – очевидців злочину, які володіють цінною для слідчого інформацією з тим, щоб викликати їх на допит за місцем проведення досудового розслідування, оскільки важлива для слідства інформація внаслідок такого відкладення може бути викривлена (змінена) свідком з об’єктивних і суб’єктивних причин. У разі неможливості внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР проводиться опитування свідків.

За результатами огляду місця події щодо об’єктів, вилучених в ході його проведення, необхідно призначити всі необхідні судові експертизи (дактилоскопічні, трасологічні, холодної зброї, ботанічні, наркотичних речовин і засобів, криміналістичні експертизи матеріалів, речовин і засобів тощо). Особливу увагу слід приділити об’єктам біологічного походження – крові, спермі, слині, часткам тіла (мозкової речовини, тканин органів) та іншим, які внаслідок можливих погрішностей у правилах вилучення та упакування, з часом можуть бути втраченими для дослідження. 

Слід зауважити, що за чинним КПК України, на відміну від осіб, що мають інший процесуальний статус (свідка,  потерпілого), затримана особа, підозрювана у вчиненні злочину, може бути допитана негайно після затримання у процесуальному статусі підозрюваного. Системний аналіз ст. ст. 208, 209, 210 КПК України переконливо свідчить, що особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, то уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати цю особу (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 208 КПК України). При цьому затримана особа може бути обшукана дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України.  

Під час затримання особи, яку застали під час вчинення вбивства з особливою жорстокістю,  безпосередньо після його вчинення, якщо очевидець або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, уповноважена службова особа, що здійснює затримання, слідчий, прокурор може здійснити обшук цієї особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України.  

Зауважимо, що на практиці такий обшук затриманої особи перед її транспортуванням (доставленням) до найближчого органу досудового розслідування здійснюється обов’язково, оскільки затримана особа може мати при собі зброю, вибухонебезпечні предмети, інші знаряддя, якими може спричинити фізичну шкоду як собі, так і працівникам правоохоронних органів та іншим особам. З метою безпеки доставлення, а також зважаючи на те, що особа може мати при собі на момент затримання знаряддя й засоби вчинення вбивства з особливою жорстокістю (ніж, мотузка тощо), інші речові докази (наприклад, предмети, цінності, викрадені з місця вчинення вбивства або у потерпілої особи), проводиться обшук в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України.

З метою виявлення та вилучення на одязі, в якому був затриманий підозрюваний, на його тілі слідів кримінального правопорушення, а також виявлення особливих прикмет, за якими підозрюваний був впізнаний та описаний (наприклад, методом «словесного портрету») свідками, потерпілими, проводиться його освідування, у відповідності до положень, закріплених у ст. 241 КПК України. Під час освідування особи, яка підозрюється у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю, можуть бути виявлені сліди боротьби або опору потерпілої на тілі підозрюваного, сліди боротьби, сліди біологічних речовин та інші сліди на його одязі. Ст. 241 КПК України, що встановлює процесуальний порядок освідування, передбачає можливість вилучення таких слідів. Оскільки одяг, на якому виявлені сліди, є предметом-носієм таких слідів, або, так званим, предметом-підложкою, то за можливості вилучається увесь елемент одягу зі слідом, на в подальшому направляється на відповідне експертне дослідження (трасологічну експертизу, біологічну, ґрунтознавчу, експертизу волокон тощо).  

З метою встановлення наявності чи відсутності обтяжуючих покарання обставин, а саме вчинення вбивства з особливою жорстокістю у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, слід призначити щодо підозрюваного судово-медичну експертизу алкогольного та наркотичного сп’яніння. На наш погляд, цей захід є обов’язковим та невідкладним в силу наступних обставин. 

Вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (п.п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України) є обставиною, що визнається обтяжуючою та підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. Ця обставина може бути доведена, у тому числі, показаннями свідків, які підтверджують факт вживання підозрюваним алкоголю, наркотичних речовин безпосередньо перед вчиненням вбивства з особливою жорстокістю, або придбання ним відповідних напоїв або речовин. Важливими є й показання самого підозрюваного, надані ним в ході допиту або опитування під час затримання на місці події. Про запах алкоголю (часто «різкий запах алкоголю», порушення координації рухів, уповільнення мовлення тощо) зазначається також в рапорті уповноваженої особи, яка здійснила затримання. Проте, як свідчить судово-слідча практика, саме судово-медична експертиза алкогольного та наркотичного сп’яніння, як об’єктивне, незалежне і неупереджене дослідження, за результатами якого складається висновок експерта, є більш важливою процесуальною дією, ніж вищезазначені, з огляду на її результат – прямий доказ  обставини, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. 

Призначення щодо підозрюваного судово-медичної експертизи алкогольного та наркотичного сп’яніння є невідкладним заходом зважаючи на природні процеси резорбції та елімінації, тобто всмоктування, поширення та встановлення дифузної рівноваги речовини в тканинах організму, та подальшого її видалення з організму.

Іноді помилково за наркотичне чи алкогольне сп’яніння приймають винятковий стан, який являє собою групу тимчасових розладів психічної діяльності, що характеризуються раптовим початком, нетривалим паморочним затьмаренням свідомості (протягом хвилин чи годин), амнезією і розвиваються у людей без ознак психічної хвороби. До виняткових станів належать: патологічний афект, патологічне сп’яніння, патологічне «просоння», реакція «короткого замикання» [9, c. 443].

На наш погляд, призначення і проведення судово-психіатричної експертизи є необхідною процесуальною дією на початковому етапі розслідування вбивств, вчинених з особливою жорстокістю, що проводиться з метою встановлення або виключення наявності у підозрюваного психічних станів чи психічних хвороб, що обмежують або виключають його осудність.

Висновок про неадекватність поведінки підозрюваного під час вчинення вбивства з особливою жорстокістю робиться шляхом оцінки і системного аналізу обстановки місця події, показань очевидців та самого підозрюваного, іних даних. Разом з тим, встановлюючи  випадки обов’язкового призначення судово-психіатричної експертизи, кримінальний процесуальний закон не обмежує слідчого у такому праві, встановлюючи застереження у ч. 2 ст. 509 КПК України, а саме, у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.  Згідно ч. 2 ст. 503 КПК України, якщо під час досудового розслідування, у тому числі й за результатами судово-психіатричної експертизи, будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими Главою 39 «Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру» КПК України. 

Отже, сформульований нами перелік типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених з особливою жорстокістю, та запропоновані алгоритми дії слідчого спрямований на підвищення ефективності розслідування, дозволить слідчому виявити коло пріоритетних завдань, мінімізувати вплив чи уникнути нецільової витрати часу й сил. На основі порівняння типової слідчої ситуації та ситуації, що сталася під час розслідування конкретного злочину, використовуючи взаємозв’язки між елементами криміналістичної характеристики цієї групи злочинів, слідчий зможе оптимально спланувати процес розслідування та найефективніше розв’язати завдання початкового етапу розслідування.

Література:

1. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: навч. посіб. за заг. ред. В.Г. Гончаренка, Є.М. Моісеєва.  К. : Юрінком Інтер, 2001.  368 с. 

2. Кікінчук В.В. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування викрадень бюджетних коштів в агропромисловому комплексі. Право і безпека. 2013. № 2 (49). С. 131–135. 

3. Журавель В.А. Ситуаційний підхід до формування окремих криміналістичних методик розслідування злочинів. Теорія і практика судової експертизи і криміналістики. 2008. Вип. 8. С. 102–108. 

4. Степанюк Р.Л. Ситуаційний підхід у формуванні методик розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері України. Право і безпека. 2013. № 3 (50). С. 110–115 

5. Чернявський С.С. Теоретичні та практичні основи методики розслідування фінансового шахрайства : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2010. 610 с. 

6. Калініна І.В. Ситуаційна обумовленість розслідування господарських злочинів, пов’язаних із підробленням документів. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. 2013. Том 26 (65). С. 212–217. 

7. Весельський В.К. Слідча ситуація як категорія криміналістичної тактики. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2011. № 25. С. 193–199. 

8. Хижняк Є.С. Типові слідчі ситуації при розслідуванні статевих злочинів. Південноукраїнський правничий часопис. 2012. №4. С. 197–199. 

9. Шевчук В.М. Слідчі ситуації та їх вплив на розробку тактичних операцій. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2013. No 6–3. Т. 2. С. 125–129. 

10. Герасименко О. І. Судова медицина: підручник для ВНЗ / О. І. Герасименко, А. Г. Антонов, К. О. Герасименко, Н. О. Коміссарова, М. Л. Коміссаров. Вид.третє, переробл. і допов. – К.: КНТ, 2016. – 630 с.

________________________________________

Науковий керівник:  Сергєєва Діана Борисівна, доктор юридичних наук, професор 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота