ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЕМОЦІЙНОМУ ВИГОРАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЕМОЦІЙНОМУ ВИГОРАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

19.11.2024 00:23

[15. Психологічні науки]

Автор: Стасюк Людмила Леонідівна, кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри документознавства та інформаційної діяльності ЗВО «Академія рекреаційних технологій і права»; Пшибельський Володимир Володимирович, здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» ЗВО «Академія рекреаційних технологій і права»


Студентський період життя є ключовим етапом у розвитку особистості, який характеризується початком складного шляху самопошуку, самореалізації та досягнення поставлених цілей. Дослідження психології студентів демонструють значні зміни у їхній внутрішній структурі, що призводить до якісних перетворень, сприяючи вдосконаленню самоорганізації та прояву індивідуальних особливостей. 

Проте нові життєві умови, пов’язані з навчанням, ставлять перед студентами низку викликів, які потребують значних фізичних і психологічних зусиль. Надмірне навантаження та відсутність навичок ефективного управління ресурсами можуть призводити до емоційного вигорання – стану, що ускладнює продуктивність і взаємодію з оточенням. Тому важливо своєчасно розпізнавати ознаки цього стану та вміти раціонально розподіляти власні ресурси, щоб знизити ризик його розвитку.

Синдром емоційного вигорання, належить до феноменів особистісної та професійної деформації і є багатовимірним конструктом, сукупністю негативних психологічних переживань, що виникають внаслідок щоденного напруженого спілкування з високою емоційною насиченістю або когнітивною складністю, відповідальністю [2]. 

Галецька І розглядає вигорання як процесуальну модель, динамічний процес, що розвивається в часі та проходить три основні стадії: характеризуються спочатку зростанням емоційного виснаження, унаслідок якого виникають негативні установки до суб’єктів професійної діяльності та створюється емоційна дистанція в професійних стосунках для подолання виснаження. Водночас паралельно розвивається негативне ставлення до власних професійних досягнень [1].

Одним із важливих напрямків у запобіганні емоційному вигоранню серед студентів є профілактика. Для зменшення ризику розвитку емоційного вигорання можна застосовувати конкретні стратегії, зокрема: проведення спеціалізованих тренінгів для студентів та викладачів, спрямованих на виявлення симптомів вигорання та методи боротьби з ними; розробка програми підтримки студентів, що включає консультації для попередження негативних наслідків стресу; надання допомоги студентам в умовах технологічних змін; організація більш гнучкого навчального розкладу; проведення семінарів з управління конфліктами та розвитку стресостійкості; забезпечення відкритої комунікації між викладачами та студентами; організація внутрішніх ініціатив для підвищення привабливості навчання закладі освіти.

Профілактичні заходи, що упереджують емоційне вигорання, передбачають особистісно-орієнтовані  підходи, спрямовані на покращення здатності особистості протидіяти стресовим впливам через зміну своєї поведінки, стосунків, світогляду [5].

Аналіз індивідуально-психологічних характеристик та особистісних якостей абітурієнтів, уточнення організації та ефективності освітнього процесу закладу освіти, залучення кваліфікованих фахівців та супервізорів до навчання і практики студентів, а також підвищення престижу професії психолога і сприяння професійному самовизначенню можуть допомогти у попередженні розвитку емоційного вигорання серед студентів.

У своїх дослідженнях, О. Сергеєнкова та О. Столярчук, акцентують увагу на типових методах запобігання емоційному вигоранню у студентів. Вони фокусуються на контролі над опанувальною поведінкою під час криз фахового навчання, узгодженні життєвих і професійно орієнтованих цінностей, гармонізації академічної та професійної самооцінки, встановленні рівноваги між очікуваннями і реалістичними можливостями, а також правильному організації відпочинку та дозвілля [3]. 

Необхідно правильно оцінювати свої можливості, приділяти увагу власним потребам, ефективно організовувати час та відновлювати свої ресурси. 

Щоб уникнути емоційного вигорання, слід змінювати соціальне, психологічне і організаційне середовище, надавати більше автономії студентам, створювати сприятливий психологічний клімат в навчальних закладах, сприяти професійному росту та самовдосконаленню студентів, які можуть стати джерелом новизни, цікавості та мотивації в їхньому житті та діяльності. 

З огляду на швидкий розвиток нашого суспільства, де значну увагу приділяють використанню емоційних і психологічних ресурсів людини, проблема їхнього дефіциту стає актуальною. Якщо не будуть розроблені шляхи вирішення та профілактики цієї проблеми на етапі розвитку емоційного та психологічного виснаження, вона може призвести до серйозних наслідків. 

Для запобігання емоційному вигоранню можна впровадити низку заходів, серед яких – підвищення рівня психологічної компетентності та навчання методам саморегуляції психічних станів. Це може включати освоєння методів аутотренінгу та релаксації як у навчальному процесі, так і в період професійної діяльності.

Основні способи запобігання емоційному вигоранню можуть включати наступні: ретельний професійний відбір, що враховує індивідуально-психологічні особливості та особистісні якості абітурієнтів; вдосконалення організації та ефективності навчально-виховного процесу під час професійної підготовки в закладах вищої освіти; підвищення рівня виховної роботи для підвищення престижу професії психолога та спеціаліста, а також підтримка професійного самовизначення і самовдосконалення; залучення висококваліфікованих фахівців для навчання і керівництва практикою студентів, а також супервізорів [4]. 

Таким чином, емоційне вигорання є поширеною проблемою не лише в професійній діяльності, а й серед студентів-психологів. Для ефективної профілактики цього явища необхідно застосовувати комплексний підхід, що включає різноманітні методи та технології. До найбільш результативних засобів профілактики належать методи саморегуляції під час навчання, такі як тренінги особистісного розвитку, формування професійної ідентичності та підготовка до майбутньої професійної діяльності. Ці підходи допомагають узгодити особисті та професійні цінності, покращити академічну та професійну самооцінку, знизити рівень стресу, а також сприяти правильно організованому відпочинку і дозвіллю.

Література:

1. Галецька І.І. Особливості емоційного вигорання менеджерів з різним рівнем самоактуалізації. Актуальні проблеми психології. Т. 5. Вип. 6. 2007. С. 89-95.

2. Католик Г.В., Ковальчук Л.В. Особливості синдрому емоційного вигорання у студентів-психологів в умовах пандемії. Соціально-правові студії. 2021. Випуск 3 (13). С. 198-205.

3. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А Криза фахового навчання як підґрунтя емоційного вигорання студентів. Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 2017. №27. С.77-80. 

4. Тимощук О. В. Психологічні аспекти розвитку емоційного вигорання серед учнів та студентів сучасних навчальних закладів різних типів. Східноєвропейський науковий журнал. 2019. №48. Т.4. С. 54-59.

5. Шкраб'юк В.С., Білик Д.І. Емоційне вигорання особистості: психологічний аналіз проблеми. Молодий вчений. 2020. № 10 (86). С.293-296.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота