ПРАВА ЛЮДИНИ І ПРИНЦИП ULTIMA RATIO У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ (ЗА ПРАВОВИМ ВИСНОВКОМ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ЗВОРОТНОЇ ДІЇ В ЧАСІ ЗАКОНУ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДРІБНЕ ВИКРАДЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА) - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВА ЛЮДИНИ І ПРИНЦИП ULTIMA RATIO У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ (ЗА ПРАВОВИМ ВИСНОВКОМ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ЗВОРОТНОЇ ДІЇ В ЧАСІ ЗАКОНУ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДРІБНЕ ВИКРАДЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА)

20.11.2024 04:29

[2. Юридичні науки]

Автор: Таволжанська Юлія Сергіївна, кандидатка юридичних наук, асистентка кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі – Закон № 3886-IX) статтю 51 «Дрібне викрадення чужого майна» КУпАП викладено в новій редакції. Для цілей кримінально-правового регулювання значимими стали новели з визначення порогових максимумів дрібного викрадення чужого майна – 0,5 н.м.д.г. (абз. 1 ст. 51 КУпАП) та 2 н.м.д.г. (абз. 3 ст. 51 КУпАП). Зважаючи на те, що до набрання чинності цими законодавчими змінами, межа між адміністративною та кримінальною відповідальністю за крадіжку, шахрайство, привласнення та розтрату була на рівні 0,2 н.м.д.г., з набранням чинності цими змінами постало питання щодо зворотної дії у часі закону про кримінальну відповідальність.

Зазначене питання Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду з посиланням у Постанові від 22.08.2024 по справі 567/507/23 на ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК вирішила на користь зворотної дії в часі змін, внесених Законом № 3886-IX [4].

Проте Ухвалою від 29.08.2024 по справі 278/1566/21 Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду резюмувала, що правова позиція Конституційного Суду України, викладена в його рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року по справі № 1-3/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), є незмінною, дотепер суттєвих новацій у нормативному регулюванні питання поняття та підстав застосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність не відбулося і об’єктивних основ до зміни цієї правової позиції немає. Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду не знайшла підстав вважати Закон № 3886-IX законом про кримінальну відповідальність і, відповідно, застосувати ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК, відступила від правозастосовної позиції в подібних правовідносинах, викладеної Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 22 серпня 2024 року по справі № 567/507/23, та з метою формування єдиної правозастосовної практики передала кримінальне провадження на розгляд Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду [5].

Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 07.10.2024 по справі 278/1566/21 зазначила, що питання, чи мають зміни, яких зазнали ст.ст. 185, 190, 191 КК внаслідок зміни редакції ст. 51 КУпАП, зворотну дію в часі, залежить від відповіді на питання, чи є Закон № 3886-IX «законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи» у значенні ст. 5 КК. Верховний Суд вирішив, що для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за ст.ст. 185, 190 або 191 КК, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 н.м.д.г., законодавча новела «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК. При  цьому рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду визнала нерелевантним цій справі, адже з пояснювальної записки до законодавчих змін випливало, що їх мета пов’язана з досягненням домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за вчинення певних суспільно-небезпечних діянь. На думку Верховного Суду, законодавець прагнув змінити диспозиції норм про відповідальність за кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 185, 190, 191 КК, тому підвищення в ст. 51 КУпАП розміру до 2 н.м.д.г., який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду визначила як зміну до кримінального закону [3].

При вирішенні поставленого питання, слід зважати, наскільки змінилася правова дійсність з часу постановлення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року. Концепція автономного тлумачення ЄСПЛ понять «кримінальне правопорушення» та «кримінальне покарання», розроблені Судом так звані «Енгель-критерії», застосовувані для встановлення того, чи є обвинувачення «кримінальним» у значенні ст. 6 «Право на справедливий суд» Європейської конвенції з прав людини, розширили коло джерел кримінального права. 

Врахування «Енгель-критеріїв» (кваліфікація за національним законодавством, врахування характеру правопорушення та суворості покарання, яке може бути застосоване до особи [1]) визначає переслідування за дрібне викрадення чужого майна, як «кримінальне» у розумінні ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. При цьому головного значення набуває робота з третім критерієм – оцінкою максимально суворого покарання, передбаченого законом (за ст. 51 КУпАП – адміністративного арешту), та врахування того, що позбавлення волі віднесено правовим суспільством до «кримінальної сфери». За такої логіки Закон № 3886-IX виглядає «кримінально-правовим», а підставою зворотної дії в часі внесених ним змін стає пом’якшення кримінальної відповідальності.

З міркувань відмінних від тих, що пов’язані з концепцією автономного тлумачення ЄСПЛ понять «кримінальне правопорушення» та «кримінальне покарання», суддя Г.М. Анісімов в Окремій думці по справі 278/1566/21, не погоджуючись з правовою позицією щодо можливості зворотної дії в часі змін, внесених Законом № 3886-IX, пише: «якщо ст. 51 КУпАП розглядати як припис кримінального законодавства…ОП ККС ВС мала дійти висновку, що вилучення з обсягу кримінально-правової норми, передбаченої ст.  185  КК, вказівки на викрадення чужого майна в  розмірі від 0,2 до 2 НМДГ та  одночасне відображення «кримінальної» протиправності таких дій в тексті ст.  51  КУпАП, не є скасуванням «відповідальності», адже протиправність і караність таких дій передбачена будь-якою редакцією «кримінального законодавства». Відповідно, Закон № 3886-IX не скасовує протиправності діяння, а лише пом’якшує «кримінальну відповідальність», отже, має зворотну дію в часі лише щодо виду і розміру «покарання», яке передбачено санкцією норми, якою встановлено відповідальність за викрадення чужого майна в розмірі, що не перевищує 2 НМДГ - ст.  51 КУпАП» [2].

Концепція ЄСПЛ щодо можливості визнання адміністративних, адміністративно-фінансових, дисциплінарних, кримінально-процесуальних та інших практик кримінально-правовими покликана підвищити стандарти захисту прав людини, коли на національному рівні на застосування сили немає правової відповіді рівнозначної тій, що передбачена для випадків кримінального переслідування. Поширення на квазі-кримінальні практики підвищених гарантій захисту сприяє утвердженню поваги до прав людини, проте зворотною стороною цього процесу стає фактичне розмиття меж кримінального права. Адже відкриття кримінального поза КК призводить до втрачання кримінальним сенсу ultima ratio (останнього аргументу).

Зважаючи на це, правова позиція з визнання Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду законодавчої зміни такою, що «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК, виглядала б правовою еквілібристикою, продиктованою бажанням гарантувати повагу до прав людини і одночасно зберігати за кримінальним власне кримінального (до слова, не виключено, що серед іншого й концепція автономного тлумачення ЄСПЛ надихала Верховний Суд до формулювання відповідної позиції). Проте і за того обґрунтування, що наведене Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 07.10.2024 по справі 278/1566/21, правова позиція щодо зворотної дії в часі змін, внесених Законом № 3886-IX, залишає за собою балансування, продиктоване ймовірно прагненням утверджувати права людини. Такий людиноцентризм на тлі ланцюга законодавчої плутанини, сплетеної безумовно за кращими намірами (маємо на увазі Закон від 03.03.2022 № 2117-ІХ та Закон від 18.07.2024 № 3886-ІХ), не викликає заперечень з огляду на те, що йдеться про захист прав людини, зрештою долі осіб, які до набрання чинності Законом № 3886-IX вчинили кримінальні правопорушення у формі крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ст.ст. 185, 190, 191 КК) і відбувають покарання або мають не погашену чи не зняту судимість. Водночас з позиції гарантування прав потерпілих реалізація розглядуваної правової позиції Верховного Суду відкриває низку питань.

Література:

1. Engel and Others v. The Netherlands, App nos. 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72, ECtHR, 8 June 1976. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22docname%22:[%22Engel%22],%22documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-57479%22]}

2. Окрема думка судді Г.М. Анісімова по справі 278/1566/21 Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2023 р. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302653. 

3. Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 по справі 278/1566/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302589. 

4. Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 по справі 567/507/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121159033.

5. Ухвала Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.08.2024 по справі 278/1566/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121295777.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота