ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГИКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГИКИ

21.11.2024 18:56

[4. Педагогічні науки]

Автор: Пушкар Ірина Іванівна, методист Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради



В умовах війни зростаючою проблемою стає формування в учнівської молоді національної ідентичності як консолідуючої характеристики індивіда та соціальної групи загалом. Національна ідентичність стає ядром формування нації та протидії пропаганді та впливу на масову свідомість громадян ворожих інформаційних ресурсів. В усі часи вплив пропаганди на національну свідомість особливо посилювався у періоди війни, політичних конфліктів або соціокультурних змін. В умовах сучасної повномасштабної російсько-української війни ворог намагається сформувати у українського суспільства комплекс групової безпорадності у протистоянні агресору, сформувати уявлення про безглуздість цього протистояння та можливі катастрофічні наслідки. Пропагандистські засоби знецінюють національні досягнення українців, їх героїчні подвиги, традиції та культурні цінності для підсилення почуття меншовартості. Отже, говорити про нашу національну ідентичність і пізнавати її в умовах війни, яка спрямована на знищення нації, сьогодні як ніколи на часі – бо це знання робить нас сильнішими. 

Формування національної ідентичності учнівської молоді є проблемою державної ваги і національної безпеки з огляду на війну РФ проти України, наслідком якої є геноцид українського народу, окупація частини території, значні руйнування міст і сіл, депортація дітей до РФ та ін. Актуальність порушеного питання обумовлена необхідністю осягнення й засвоєння молоддю національно-культурних цінностей українського народу, історичної пам’яті на основі автентичності та традицій. Питання формування національної ідентичності молоді України вирішується різними соціальними інституціями, особливо системою освіти, на яку покладають виконання цього завдання національної ваги.

Національна ідентичність – це ототожнення особистості з національною спільнотою, що базується на стійкому емоційному зв’язку та являє собою відчуття належності до певної держави чи нації. Цей зв’язок формується в результаті усвідомлення та прийняття традицій, культури, мови, політичних поглядів, а також групових норм і цінностей спільноти, яка оточує особистість. Національна ідентичність не є вродженою рисою, за своєю суттю це соціальний конструкт, який формується безпосередньо з присутності елементів із «спільних точок» у повсякденному житті людей: національних символів, кольорів, історії нації, кровних зв'язків, культури, музики, кухні, радіо, телебачення тощо. 

В своїй книзі «Національна ідентичність» професор Лондонської школи економіки Е. Сміт сформулював такі найголовніші риси національної ідентичності: історична територія, або рідний край; спільні міфи та історична пам‘ять; спільна масова громадська культура та економіка; єдині юридичні права та обов‘язки для всіх членів [1].

На сучасному етапі успішне формування національної ідентичності неможливе без переосмислення традиційних теоретико-методичних засад форм та методів діяльності закладу освіти. Ефективність формування національної ідентичності учнівської молоді в позаурочній роботі закладів освіти значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів та форм його організації. Вже давно доведено, що музейна педагогіка відіграє вагому роль в освітньому процесі, використання її методів є дієвим засобом національного і патріотичного виховання у закладі освіти. 

Музеї, що створені й діють у закладах освіти, сприяють не лише пропаганді минулого краю, але й залученню широких кіл педагогічних працівників, учнівської та студентської молоді до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідницької, проектної діяльності, яка сприяє формуванню національної ідентичності через музейну справу.

На початок повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну в Департаменті науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації було зареєстровано близько 350 музеїв різних профілів: широкого історичного, військово-історичного, історії закладу освіти, етнографічного, літературного, музеї хліба та голодомору, краєзнавчого, художнього, меморіального та інші. В експозиціях музеїв зберігалась безцінна історико-культурна та етнографічна спадщина українського народу, яка має колосальний потенціал для освітньої діяльності. Засобами музейної педагогіки виховували дітей в усіх типах закладів освіти – дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних. Після 24 лютого 2022 року майже третина цих музеїв опинилась в зоні окупації. 

На вересень 2024 року достеменно відомо про повне руйнування 29 закладів освіти і знищення в них музеїв. Доля ще 54 музеїв невідома. З деокупованих територій  інформація надходить найповільніше – відсутній зв’язок, зруйнована інфраструктура. Деякі заклади освіти все ще знаходяться в зоні активних бойових дій, отже можемо припустити, що музеї в них знищені. 

Але більшість музеїв закладів освіти, незважаючи на безпекові умови у Харківській області і дистанційну форму навчання, продовжують свою роботу. Отже, розглянемо детально, на які риси національної ідентичності впливає діяльність музеїв закладів освіти. 

Серед найбільш дієвих напрямів виховання національної ідентичності слід виділити краєзнавчу роботу. Вивчення краєзнавства сприяє глибокому усвідомлення історичних процесів. Показ історичних подій через призму місцевих матеріалів дозволяє найбільш наочно і переконливо розповісти про багато фактів, полегшити дітям сприйняття історії. Знайомство зі знаменитими земляками виховує гордість за рідний край, розвиває почуття приналежності до народу, відповідальності за продовження та честь свого роду.

Найчастіше у закладах освіти Харківської області працюють історико-краєзнавчі музеї, які, опираючись на локальну історичну пам’ять, проводять науково-пізнавальну та просвітницьку діяльність. Шкільний історико-краєзнавчий музей є тематичним систематизованим зібранням справжніх пам’яток історії, культури, природи рідного краю. Цікаві і змістовні матеріали представлені в експозиції зразкового історико-краєзнавчого музею Комунального закладу «Новомажарівський ліцей» Зачепилівської селищної ради. Джерелами надходження документальних матеріалів протягом усіх років роботи музею стали Красноградський краєзнавчий музей, Державні архіви Харківської та Полтавської областей, спогади односельців та учасників різних історичних подій.

На сьогодні важливим бачиться об’єктивне висвітлення історії України та її популяризація, дотримання принципу історичної правди. Усі спроби прикрасити історію свого народу, навіть з найкращих патріотичних міркувань, як показує світовий досвід, мають зворотний ефект. Врешті-решт історична неправда стає очевидною, що болісно б’є по престижу країни. 

Багато зібраних в музеях матеріалів повертають нам історичну правду про страшні події часів Голодомору та радянських репресій. Так, у Волохово-Ярському ліцеї Балаклійської міської ради працював перший в Харківській області музей Голодомору (нажаль, у березні 2022 року окупанти знищили експонати музею, а приміщення ліцею спалили). В історичному музеї Балаклійської станції юних натуралістів зібрані значні матеріали про долі жителів Балаклійщини, які були репресовані у 30-х роках ХХ століття.

У Харківському ліцеї № 170 працює музей «Біль та надія». В музеї можна познайомитись з подіями харківського Голокосту, історіями людей, які рятували євреїв в роки Другої Світової війни, євреїв-антифашистів, про життя єврейської громади до війни, і, навіть, до революції. 

Чільне місце в музеях закладів освіти Харківщини належить періоду козаччини. Українське козацтво, як історична спільнота українського народу, є уособленням національного характеру, сили й мужності, традиційного вираження його способу життя, діяльності та поведінки, символом невмирущості української нації, її демократичного й вільного існування в колі європейських держав [2]. 

Експозиції музеїв закладів освіти розповідають про славні сторінки історії українського козацтва. Так, в експозиції музею «Місто Барвінкове» Барвінківської філії Барвінківського ліцею №1 зібрані матеріали про історію заснування ще у 17 столітті рідного міста козаком Барвінком, про заселення  козаками родючих земель Слобожанщини, їх побут та військові походи. 

Унікальним для сухопутного Харкова є Музей флоту Комунального закладу «Харківський дитячо-юнацький клуб моряків Харківської міської ради». Музейні зали розповідають про історію закладу, визначні події історії морського флоту та військово-морських сил України, про значення харків’ян в цих подіях. А яка історія морського флоту без історії козацьких походів. В експозиції музею є розповідь про морські походи козаків під проводом Ісачка, Карпа Масла та Івана Держка під Очаків, похід козаків на Кафу в 1616 р. під проводом гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного. 

На жаль, довгий час термін «національний» сприймали винятково в етнонародному вимірі, але саме під впливом системи народознавчих заходів  учні проходять шлях від підсвідомого розуміння своєї етнічної належності у молодшому віці до національної зрілості. І саме цю роботу проводять в музеях народознавчого профілю. Мета таких музеїв – не консервування культурної спадщини, а навпаки – наближення її до дітей. В музеях закладів освіти Харківщини етнографічні матеріали зберігаються як в профільних етнографічних музеях, так і в музеях історико-краєзнавчого та військово-патріотичного профілю. Створення етнографічних колекцій в непрофільних музеях зумовлене затребуваністю таких експозицій при святкуванні державних свят, проведенні народознавчих уроків, майстер-класів з декоративно-прикладного мистецтва, проведення тематичних народознавчих заходів, вивчення історії нашого народу, тощо. 

Інформаційна війна, яку веде Росія, обумовила необхідність відсічі ворогу на інформаційному рівні, боротьби з російською пропагандою, яка, використовуючи зарубіжні мас-медіа, широко розповсюджує неправдиву чи напівправдиву інформацію з метою нав’язування світові ідей «русского міра». Протистояти їм повинна пропаганда української культури і мистецтва. В окремих закладах освіти Харківщини створені літературні та художні музеї, які спрямовані на знайомство учнів із життям та творчістю українських письменників, народною художньою творчістю. Прикладом такої роботи можна назвати роботу музею Т.Г. Шевченка Харківської гімназії № 96,  літературного музею Б.О. Чичибабіна Чугуївського ліцею № 1 імені І.Ю. Рєпіна та художнього музею Дергачівського ліцею №2. Педагогічні колективи цих закладів прагнуть, щоб глибока ідейна переконаність, безмежна віра у правоту українського мистецтва служили невичерпним джерелом духовних сил сучасного юнацтва, його морально-політичної згуртованості.

З початком збройного конфлікту на Сході України у 2014 році виникла нагальна необхідність поширення воєнно-історичних знань про Україну та її військові формування, звернення до матеріальних пам’яток, пов’язаних зі збройним конфліктом у новітній історії держави, вжиття заходів по увічненню пам’яті учасників бойових дій тощо. Важливим засобом військово-патріотичного виховання залишаються військові-історичні музеї, історичні пам’ятки та предмети. 

В музеях військово-історичного профілю проведена велика робота щодо виготовлення тематичних експозиційних виставок, присвячених історії розвитку українського війська, приведення експозицій музеїв у відповідність до вимог Закону України  «Про декомунізацію» з обов’язковим відображенням подій, пов’язаних із відбиттям російської збройної агресії [3]. Щодо періоду Другої світової війни, то визначальним в екскурсійній тематиці, в експозиціях музеїв, проведенні виховних заходів на їхній базі є акцент на українському вимірі перемоги, здобутків і втрат України на тлі світової історії. 

Таким чином, оновлення експозицій музеїв зосереджується на  необхідності посилення військово-патріотичного виховання молоді, а також протидії негативним інформаційним впливам противника при фальсифікації воєнно-історичних подій. Героїчний спротив українців військовій агресії спонукає педагогів створювати нові музеї. Так, у Харківській гімназії №117  у грудні 2023 року було створено музей «Герої не вмирають» з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні – учасників Революції Гідності (2013-2014 рр.), а також випускників гімназії, що захищали і захищають  Україну від російської агресії. 

Отже, національна ідентичність – це суб’єктивні переживання належності до українського народу, нації, свідоме прийняття його моральних цінностей, яка втілюється у почуттях-цінностях: «Я-Українець» – «Ми – українці». Це виявляється у власній самоповазі, національній гідності, умінні користуватись правами і свободами, справедливості, відповідальності, любові до України та бажанні пов’язати свою долю з долею України. Усі ці якості формуються в музеях закладів освіти з використанням широкого спектру форм і методів музейної педагогіки.

Список літератури:

1. Сміт Е. Д. Національна ідентичність / Е. Д. Сміт ; пер. з англ. П. Таращука. Київ : Основи, 1994. 224 с. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/smith/smi02.htm 

2. Руденко Ю., Д. Губко О. Т. Українська козацька педагогіка : витоки, духовні цінності, сучасність : навч. посіб.  Київ : МАУП, 2007. – 342 с. – Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Rudenko_Yurii_Dmytrovych/Ukrainska_kozatska_pedahohika_vytoky_dukhovni_tsinnosti_suchasnist.pdf

3. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки : Закон України від 16.07.2019 р. № 9-р/2019. Відомості Верховної Ради України. 2015, № 26, ст.219.







Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота