ФІЛОСОФІЯ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ: СУТНІСТЬ І РЕАЛІЗАЦІЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФІЛОСОФІЯ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ: СУТНІСТЬ І РЕАЛІЗАЦІЯ

26.11.2024 17:01

[3. Філософські науки]

Автор: Бугрим Валентин Володимирович, академік, доктор філософії, інноваційний суспільний мислитель, історик, посол миру



ПРЕВЕНТИВ: Щоб людям не було бар’єрів, щоб відчинялись всюди двері 

в демократичній Україні – для кожної людини і родини! 

Тут безбар’єрність всім  потрібна, яка стає вже людям рідна. В.Б.

Філософія – це сфера знань і мислення, яка досліджує фундаментальні проблеми буття, свідомості, пізнання, істини, моралі, суспільства, держави, вибору, свободи і демократії, ксикимчні иа моральні категорії, інші аспекти людського існування і спрямована на осмислення світу, місця людини в ньому та її мети, смислу і змісту життя через раціональне осмислення і логічні роздуми та висновки, взаємодію з різними онтолічними проявами. Філософія – це основа для критичного і раціонального продуктивного осягнення дійсності, інтелектуального розвитку і духовного самовдосконалення, яка допомагає людині не лише шукати істину, вивчати  матеріальність і духовінсть, особистість, але й ставити важливі проблема про реальність, її аспекти, запитання про світ та її  місце в ньому.

БАЗОВІ характеристики філософії:

1. Фундаментальність, оскільки філософія зосереджена на найглибших і універсальних проблемах, що стосуються всього наявного у світі.

2. Рефлексивність, яка аналізує не лише явища, але й сам процес мислення та пізнання. 3. Критичність піддає сумніву усталені істини від давнини до сьогоденння, шукаючи нові перспективи і відповіді на виклики сучасниого світу і нових наук. 4. Універсальність охоплює різні аспекти реальності – від природи (фауни і флори)  – до суспільства, держави, усіх аспектів життя і діяльності людини  та людського духу.  ОСНОВНІ розділи філософії:

1. Онтологія – вивчає природу буття, що таке реальність/дійсність, матерія, чим вони своєрідні і як вони існують. 2. Гносеологія – досліджує природу

пізнання, істини та знання. 3. Етика – аналізує природу добра, зла, моральних цінностей і принципів. 4. Естетика – вивчає природу краси, мистецтва і творчості. 5. Логіка – досліджує правила і закони мислення.

6. Філософія мови – аналізує, як мова впливає на людське мислення і сприйняття світу. 7. Соціальна філософія – розглядає питання суспільства, держави, свободи та справедливості. 8. Філософія психології  досліджує фундаментальні аспекти, пов'язані з психологією як наукою про людську свідомість, мислення, емоції та поведінку, розглядаючи основи, концепції та методиї, аналізує її теоретичні та практичні прояви, співвіднесення свідомості з мозком і тіло, а також її зв'язок із філософськими проблемами.

9. Філософія постнауки – це напрямок думки, що досліджує етап розвитку науки після класичної (модерної) та постмодерної епохи. У цьому контексті постнаука розглядається як відповідь на обмеження традиційного наукового методу, його надмірну раціоналізацію та прагнення до абсолютної об’єктивності, ніби істини в останній інстанції.  Академічна наука не визнає багато наявних у Природі явищ, навіть не вивчаючи їх? Постнаука прагне вийти за рамки жорстких наукових класичних парадигм, інтегруючи багатовимірний, цілісний підхід до пізнання проблем і явищ, дійсності світу, що включає елементи суб’єктивності, підсвідомості, інтуїції та духовності, а також співіднесення з неонауками: біоінженерією, нейробіологією, нейромедициною, іншими.

Безбар’єрність – це принципи створення середовища, в якому кожна людина має рівний доступ до всіх сфер життя і діяльності без перешкод чи обмежень, незалежно від її фізичних, соціальних, економічних чи інших особливостей, посади, статків  тощо. Концепція безбар’єрності спрямована на усунення перешкод, що заважають людям брати участь у житті суспільства і держави, органів управління на рівних умовах.

ФІЛОСОФІЯ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ – це філософія демократичного  суспільства без обмежень, тобто наявності внутрішньої готовності держави і громадянської сфери, органів влади і громадських організацій створювати середовище, у якому буде комфортно всім громадянам. 

Ще у 2021 р. Кабінет Міністрів України затвердив Постанову «Про утворення Ради безбар’єрності» (04.04.2021 р., № 443. м.Київ), до Плану заходів якої залучена потужна команда, куди  увійшли: Прем’єр-міністр, міністри, представники влади і громадськості.

3. Основними завданнями Ради є:

сприяння забезпеченню координації дій органів виконавчої влади з питань створення безбар’єрного простору;

підготовка пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері створення безбар’єрного простору;

визначення шляхів, механізму і способів вирішення проблемних питань, що виникають під час реалізації державної політики у створенні безбар’єрного простору;

підготовка пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази та підвищення ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань створення безбар’єрного простору.

4. Рада відповідно до покладених на неї завдань:

проводить аналіз стану справ та причин виникнення питань у процесі реалізації державної політики у сфері створення безбар’єрного простору;

вивчає результати діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань створення безбар’єрного простору;

проводить моніторинг стану виконання органами виконавчої влади покладених на них завдань щодо створення безбар’єрного простору;

бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань створення безбар’єрного простору;

подає Кабінетові Міністрів України розроблені за результатами своєї роботи пропозиції та рекомендації.

5. Рада має право:

отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженнями з їх керівниками), а також представників Офісу Президента України (за згодою), Секретаріату Кабінету Міністрів України та фахівців і незалежних експертів (за згодою);

утворювати в разі потреби для виконання покладених на неї завдань постійні або тимчасові факультативні, експертні та робочі групи;

організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів.

6. Рада під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та незалежними експертами.

7. Раду очолює голова, яким за посадою є Прем’єр-міністр України.

Рада утворюється у складі голови, заступників голови, секретаря та членів Ради.

Персональний склад Ради затверджує Кабінет Міністрів України.

Члени Ради виконують свої обов’язки на громадських засадах.

8. Формою роботи Ради є засідання, що проводяться за рішенням її голови не рідше ніж один раз на квартал.

Засідання Ради веде голова, а в разі його відсутності – заступник голови.

Засідання Ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні більш як половина її членів.

Підготовку матеріалів для розгляду на засіданнях Ради забезпечує її секретар.

9. За результатами засідань Рада готує пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.

Пропозиції та рекомендації вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів Ради.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Пропозиції та рекомендації фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим на засіданні та секретарем і надсилається усім членам Ради та Кабінету Міністрів України.

Член Ради, який не підтримує пропозиції (рекомендації), може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання. Пропозиції (рекомендації) до протоколу засідання можуть подавати у письмовій формі лише члени Ради, які брали участь у відповідному засіданні, протягом трьох робочих днів з дати його проведення.

10. Пропозиції та рекомендації Ради можуть бути реалізовані шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, проект якого вносить орган виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

11. Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Ради здійснює Мінінфраструктури.

ДЖЕРЕЛО: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/443-2021-%D0%BF#Text

У різні періоди життя кожна людина може стикнутися з бар’єрами – фізичними (незручна інфраструктура), психологічними (упередження та стереотипи, ейджизм), економічними (несправедлива оплата чи відмова у праці), інформаційними (незрозуміла відповідь на запит), цифровими (відсутність інтернету в сільській місцевості) та іншими.

Повномасштабна війна, якій 19 листопада 2024 року було 1000 днів – звитяги і  мужності героїзму, незламності та стійкості українських захисників і захисниць, всього народу – загострила важливість доступності у галузях  суспільства і держави, збільшила запит на безбар’єрні рішення у всіх сферах життя і діяльності українців й українок, їхніх дітей. Зокрема – це стосується умов евакуації, доступу до укриттів, економічної та соціальної підтримки, зручних і доступних послуг, адаптації ветеранів та ветеранок до цивільного життя та праці.

Безбар’єрність передбачає створення умов, коли всі люди країни, незалежно від посад, їхніх фізичних, інтелектуальних, сенсорних та інших особливостей мають юридично рівні й доступ до всіх аспектів життя і діяльності в суспільстві та державі.

МОЖНА ЗАЗНАЧИТИ ТАКІ ВИДИ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ: 

1. Фізична – доступність будівель, транспорту, громадського простору та інших об’єктів для всіх соціальних групп і громадян.

2. Інформаційна – доступність інформації у різних форматах і контентах та з використанням технологій, що враховують потреби людей з порушеннями зору, слуху, іншої інклюзивності. 

3. Цифрова – доступність швидкісного Інтернету, можливість отримувати онлайн-послуги, навчання цифрових навичок, особливо у сільській місцевості.

4. Суспільна та громадянська – рівні можливості участі всіх людей, їхніх об’єднань та окремих суспільних груп у житті громад і держави.

5. Освітня – рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, навчання для дорослих, створення інклюзивного освітнього середовища у містах, селищах, селах країни.

6. Економічна – умови та можливості для працевлаштування, заняття підприємництвом чи самозайнятістю для всіх груп населення та окремих громадян. Джерело: https://uplan.org.ua/news/shcho-take-bezbar-iernist-ta-chomu-se-stosuietsia-kozhnoho/ Автор вважає за необхідне також додати:

7. Політична – доступність до участі у різних рівнях виборів та відповідно обрання до державних органів та громад.

8. Культурна – умови для творчості та репререзентації своїх творів для всіх  громадян, хто цим займається.

ЯК МОЖНА ВПРОВАДЖУВАТИ БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ?

Кожна людина може зробити свій внесок у створення безбар’єрного середовища у суспільстві та державі. Для цього необхідно:

• використовувати безбар’єрну мову, уникаючи слів та фраз, що демонструють упереджене, стереотипне чи дискримінаційне ставлення;

• звертатися до місцевих органів влади з пропозиціями щодо пліпшення доступності інфраструктури та послуг для маломобільних груп населення;

• допомагати іншим (особливим людям старшого віку) освоювати цифрові технології, що можуть пліпшити їхній доступ до різної інформації та послуг;

• ініціювати створення інклюзивного середовища на робочому місці, забезпечуючи доступність приміщень та адаптуючи  місця праці;

• бути уважним до інших  вікових груп людей і допомагати тим, хто цього

потребує постійно. Джерело: https://uplan.org.ua/news/shcho-take-bezbar-iernist-ta-chomu-tse-stosuietsia-kozhnoho/

Можливих кроків у напрямку створення безбар’єрності дуже багато, і кожен із них робить українське суспільство і держааву демократичнішими справедливішими і комфортнішим для всіх життя і діяльності людей.

• 19 листопада 2024 року Президент України В.О.ЗЕЛЕНСЬКИЙ у Верховній Раді України представив План внутрішньої стійкості України із 10-ти пунктів, в одному з них йдеться: Людський капітал. Національний стандарт безбарʼєрності. Потрібен інститут множинного громадянства та перезапуск дипломатичної служби. Також буде створено Міністерство обʼєднання України.

ОТЖЕ, можна зробити висновки про актуальність теми, що розглядається, і сутність філософії безбар’єрності та її практичність:

1. Рівність, щоб кожна людина має однакові права та можливості для самореалізації, участі в суспільному і державному житті та діяльності, виборності до органів влади і самоврядування.

2. Інклюзія означає створення умов для залучення всіх груп людей, включно з тими, хто має особливі потреби або стикається з дискримінацією.

3. Усвідомлення та повага до різноманітності – це визнання унікальності кожної особистості та підтримка її самобутності і поступу у всіх сферах діяльності та життя.

4. Системний підхід безбар’єрності передбачає врахування потреб усіх людей уже на етапах проєктування інфраструктури, особливо житлової, освітньої, прийняття законів чи планування політики.  

ВИДИ безбар’єрності:

1. Фізична: Усунення фізичних перешкод, таких як сходи без пандусів, вузькі

двері чи відсутність ліфтів, спеціально обладнані місця у транспорті, інше.

o Розробка універсального дизайну будівель, адаптація транспорту, встановлення звукових сигналів на переходах.

2. Інформаційна: Забезпечення доступу до медіа, інформації для всіх, включаючи людей з вадами зору, слуху чи іншими когнітивними порушеннями.

o Використання шрифтів Брайля, аудіогідів, субтитрування та програм озвучування тексту.

3. Освітня: Надання рівного доступу до якісної освіти незалежно від фізичних чи соціальних особливостей, навчання дорослого аселення.

Досягнення: Інклюзивні школи, дистанційна освіта, стипендії для

незахищених категорій.

4. Цифрова: Забезпечення доступу до цифрових технологій і сервісів.

o Створення сайтів з адаптивним дизайном, навчальні програми для літніх людей.

5. Соціальна: Подолання стигматизації та дискримінації в суспільстві та державі, у виробничих колективах.

Проведення кампаній з підвищення обізнаності, правові норми проти

дискримінації.

6. Економічна: Зниження економічних бар’єрів, що обмежують доступ до ресурсів і можливостей.

o Програми підтримки малого бізнесу, субсидії для незахищених верств населення.

o Програми підтримки реабілітації ветеранів війни.

o Програми пітримки надання їм житла.

o Програми підтримки родин ветеранів війни, їхній дітей, здобуття освіти.

Окрім вже зазначених, автор доповнює філософію безбар’єрності такими позиціями:

1. Міжнародні ініціативи:

o Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.

o Програми інклюзивного розвитку від ЮНЕСКО.

2. Національні програми:

o Як зазначалося, в Україні вже діє Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, яка охоплює всі сфери життя, зокрема:

3. Технологічні інновації:

o Смарт-пристрої для людей з особливими потребами (наприклад, слухові апарати, системи управління для людей з обмеженою мобільністю, сучасні візки, інше).

4. Освітні проєкти:

o Університети та інститути запроваджують інклюзивну освіту, створюючи умови для навчання студентів із різними потребами.

o Організовуються курси для дорослих з медіаграмотності.

Міністерства цифрової трансформації України створило Освітній серіал з проблем безбар’єрності, у програмі якого такі теми: Головні стереотипи, упередження різноманіття до прав людини та судження. Від прийняття людського; Чому держава має створювати безбар’єрне середовище? Складники нового світогляду безбар’єрності – Суспільсво можливостей. Перевантаження мозку та інше.

5. Залучення ветеранів/ветеранок війни до участі в державній і суспільно-соціальній, трудовій діяльності.

ЯК і ДЕ МОЖНА ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ? Для цього необхідно визначити ключові проблеми та сформувати рішення . Для їхнього розв’язання покликана Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, реалізація якої триває попри багаторічну війну.

Багато корисної інформації містить «Довідник безбар’єрності» – це гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. У ньому можна дізнатися зокрема про складові безбар’єрності; правила мови; етику взаємодії з різними людьми; поради та інструкції, актуальні під час війни; толерантну взаємодію з людьми, які мають бойовий досвід; організацію безбар’єрних подій. З ними, звісно, варто ознайомитися самостійно. Зокрема, в ньому добре подавно Цифрову безбар’єрність, яка  має декілька складових:

• доступ та підключення до цифрової інфраструктури – комп’ютеризація державних та соціальних закладів;

• доступ до знань та компетентностей – йдеться про адаптованість сайтів та застосунків для вісіх груп людей;

• доступ до сервісів, тобто доступ до навчання цифровим навичкам та володіння базовими цифровими навичками;

• захищені цифрові права – це універсальні цифрові права всіх людей, а також аналогові відповідники цифрових сервісів.

Стратегічна мета цифрової безбар’єрності полягає в якісній цифровій інфраструктурі та високому рівні цифрових навичок громадян. Адже це спрощує доступ до державних та соціальних послуг онлайн для всіх суспільних груп, включаючи літніх людей, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості.

Також можна переглянути освітні проєкти і серіали  про безбар’єрність безбар’єрність та підтримку ветеранів і їхню реінтеграцію.

Зі статтями та інструкціями, які допоможуть розібратися в державних послугах, зокрема ЦНАПів у важливі моменти нині складного воєнного життя і праці, можна ознайомитися в розділі «Дія. Безбар’єрність» на одойменному багатосервісному порталі, який популярний часопис «TIME» у листопаді визнав світовим досягненням 2024 року.

У рамкам Плану внутрійшньої стійкості набуває нового поліаспектного та гендерного розвитку людина.  

Яка Людина є багатогранна, хто в іпостасях прояву – забарвна,

щоб безбар’єрність утвердити, її гуртом – боготворити!

Яка Людина є, була і буде, потрібно знати всьому люду,

щоби майбутнє своє бачить, бо це для неї вельми значить !? В.Б.

Будучи в сьогоденні як Homo Sapiens Sapiens, перебуваючи в оточенні та використанні різних неотехнологій і пристроїв, і, особливо, всілякими проявами та взаємодіями зі Штучнм інтелектом, Інтернет-простором сучасна людина стає HOMO SAPIENS INTELLECTUS. Отже, перший етап – це становлення Людини як Homo Sapiens, тобто Людини розумної; другий – розвиток її у Homo Sapiens Sapiens – Людини розумної розумової, хто досягла вищого розвитку як біоістота на планеті «Земля»! І третій етап – це вже трансформація Homo Sapiens Sapiens(a) у Homo Sapiens Intellectus, тобто  в Людину розумну інтелектуальну – вже найвищу в зазначений проміжок часу розвитку, зумовлену наявними неонауками і неотехнологіями, медициною, економікою, бізнесом, культурою – їхнім поступом! 

ЩО Ж ХАРАКТЕРНО ДЛЯ HOMO SAPIENS INTELLECTUS?

Homo Sapiens Intellectus – це розумно-інтелектувальна людина в оптимальній дії. Тобто поняття "Homo Sapiens Intellectus" розширює традиційне усвідомлення Людини розумної розумової (Homo Sapiens Sapiens). Якщо Homo Sapiens Sapiens підкреслює здатність мислити, то Homo Sapiens Intellectus фокусується на тому, як цей інтелект застосовується продуктивніше в реальному житті та діяльності. 

ДОМІНАНТНІ характеристики Homo Sapiens Intellectus:

Активне впровадження знань – на відміну від простого накопичення інформації, Homo Sapiens Intellectus прагне використовувати знання і компетентності для вирішення проблем, розвитку наявного і створення нового у своїй діяльності. Креативність та інноваційність, оскільки ця людина не просто повторює відоме, а генерує нові ідеї, підходи та рішення у праці, спілкуванні тощо. Метаспрямованість і прагнення до результату: Дії Homo Sapiens Intellectus завжди спрямовані на досягнення конкретної поставленої мети і завдань. Гнучкість мислення – це здатність адаптуватися до змін, переосмислювати ситуації, проблеми та шукати нестандартні ефективні рішення в постійно мінливому світі. Соціальна відповідальність означає розуміння своєї ролі в суспільстві та державі, у виробничому колективі, праці, прагнення зробити їх і світ кращими. Постійний розвиток – Homo Sapiens Intellectus ніколи не зупиняється на досягнутому, а постійно шукає нові знання та вдосконалює свої набуті навички.

Чим відрізняється Homo Sapiens Intellectus від Homo Sapiens Sapiens? Якщо Homo Sapiens Sapiens – це потенціал, то Homo Sapiens Intellectus – це його реалізація. Він – людина, яка не просто мислить, а – інтелектуально оптимально-ефективно діє, продукує виробництва і твори та розвивається сам. ПРИКЛАДИ прояву Homo Sapiens Intellectus:

Науковець/науковиця, хто розробляє нові технології, ліки чи теорії і практики, інше. Практик/практичиня, хто ефективно працює у певній сфері виробництва матеріальних або культурних благ суспільства. 

Військовий/військова – особа, яка добре володіє необхідною майстерністю і проходить військову службу в Збройних Силах держави. Військові відповідають за організацію оборони, безпеки та захисту своєї країни від зовнішніх і внутрішніх загроз. Їхня діяльність може охоплювати бойові операції, охорону територій, участь у миротворчих місіях, підготовку новобранців, а також виконання гуманітарних чи рятувальних завдань у кризових ситуаціях.

Митець/мисткиня, хто створює чудові твори мистецтва, які надихають інших. Літератор/літераторка, хто пише художні та документальні твори про людей, війну, минуле і сьогодення – із якскравими подіями і персонажами, особливо захисників і захисниць України. Кінематографіст/кінематогафістка, хто створює хороші фільми, відображаючи складність людських характерів і часу.

Підприємець/підприємиця, хто розвиває виробництво ринкових товарів і послуг, засновує нові компанії та створює робочі місця. Соціальний і громадський діяч/діячка, хто бореться за справедливість і захищає права людини, займається волонтерством і донатуванням.

ОТЖЕ: Homo Sapiens Intellectus – це певний ідеал сучасної людини. Це – той, хто не просто існує, а мешкає й діє повноцінним життям, ефективно працює і робить свій максимальний внесок у розвиток суспільства і держави. Будь-яка людина, як найвища суспільна інтелектуальна біоістота, прагне до саморозвитку і реалізації, використовує свої знання та навички, досвід і компететності для досягнення поставленої мети і покращення життя свого, родини та інших людей і – суспільства загалом. 

Безбар’єрність – це вже нова суспільна моральна і дієва норма, що потребує змін у людській свідомості, зокрема відмови від стереотипних суджень і узагальнень, які були раніше. Тому для її утвердження важливо проводити постійні інформаційні (поки що – не спостерігаються), просвітницькі та заохочувальні заходи, які допоможуть покращити існуючу комунікативну етику. 

Громадська організація «Безбар’єрність» – виконавчий партнер ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів», спрямованої на створення рівних можливостей для всіх українців і українок. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну ще одним фокусом діяльності організації стала адвокація змін у сфері ментального здоров’я як на рівні держави, так і суспільної свідомості. ГО  «Безбар’єрність» є імплементаційним партнером Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

Безбар’єрність – це мозаїка у масштабі всього суспільства. Вона складається з багатьох речей: великих і маленьких. Це і зручність наших міст, і коректне спілкування з людиною незалежно від її особистих рис, і турбота про психічне здоров’я. Це доступна освіта, культура та працевлаштування для людей будь-якого віку.

Та усі ці напрями об’єднує головна ідея — людина у центрі.*










* Матеріали ГО "Безбар’єрність". Джерело: https://chdtu.edu.ua/info/bezbarer

ОТЖЕ, практична філософія безбар’єрності і ментального здоров’я є фундаментом побудови і розвитку демократичного, вільного, справедливого, інклюзивного суспільства та держави, де кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота