ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

10.12.2024 22:00

[8. Філологічні науки]

Автор: Родін Олександр Кімович, викладач Харківської гуманітарно-педагогічної академії



В сучасний період посилення  глобалізаційних процесів з обміном не лише товарами й продуктами, а й інформацією, знаннями та культурними надбаннями, постає питання винайти найефективніші методи навчання іноземної мови, зокрема, англійської як мови міжнародного спілкування. 

Що впливає на зниження мотивації студентів до вивчення англійської? Це може бути і відсутність видимого результату, і нудна програма, і дискомфорт у спілкуванні з викладачем чи групою, і страх припуститись помилки.

Щоб зробити процес студіювання мови цікавим, комфортним та ефективним, нам видається доречним застосування викладачем різноманітних елементів усіх сучасних відомих методів навчання англійської мови, ефективність яких була доведена світовою лінгводидактичною практикою. 

Класичний, чи фундаментальний підхід, що протягом тривалого часу застосовувався у школах і вишах, як відомо, базувався на глибокому вивченні граматики, проте у більшості учнів погано розвивав розмовні навички.

Цікавим і цінним видається емпіричний напрямок у лінгводидактиці, який базується на уявленні, що засвоєння мови формується на базі звички до багаторазового відтворення зразків в заданих умовах та пріоритеті наслідування й запам’ятовування з акцентом на вивчення зразків.

Максиміліан Дельфініус Берліз (1852-1921) – німецький і американський лінгвіст і педагог, засновник так званого прямого методу (Direct Method). В сімдесятих роках минулого століття він переїхав з Німеччини до США, де викладав французьку та німецьку мови. За легендою, популярний нині метод Берліца виник несподівано для його автора через випадкову подію, коли Берліц захворів і попросив свого колегу-француза Ніколаса Жолі підмінити його на уроці французької. Жолі не знав англійської і тому весь урок для американських студентів провів французькою, пояснюючи значення слів жестами, інтонацією та мімікою. За шість тижнів американські учні впевнено розмовляли французькою мовою.

Отже, головне зерно цього методу – пріоритет усного мовлення. Лексика і граматика вивчаються в процесі діалогу в природному мовленнєвому контексті, а рідна мова геть виключається з процесу навчання. Мета зрозуміла: подолати міжмовну інтерференцію – негативний вплив рідної мови.

Такий метод ще називають натуральним. Сама назва пояснює його сутність: при вивченні іноземної мови вживати такий самий підхід, як при природному засвоєнні рідної мови дитиною. Отже, оскільки первинним, надійним й дієвим є слухове сприйняття, то і основним засобом навчання має бути усне мовлення, а не читання чи письмо.

Франсуа Гуен (1831-1896) – французький дидактик, як і Берліц є представником натурального метода. Маючи бажання продовжити свою освіту, у 1855 році він вирушив до Гамбургу вивчати філософію, не знаючи жодного слова німецькою. Німецьку мову він вирішує вивчати дедуктивним методом, вивчивши граматику, а потім слова із словника. Проте це не дозволило йому розуміти лекторів університету, навіть коли він вивчив 1000 нових німецьких слів, це також не допомогло йому розуміти німецьку. Прогресу не сприяло і вивчення ним 30000 слів німецького словника, які він розділив на 30 тематичних груп. Повернувшись до Франції, він проводив час зі своїм внучатим племінником, який щойно навчився розмовляти. Разом вони відвідали млин. Дитині було дуже цікаво спостерігати за спорудою, проте хлопчик мовчав. А коли повернувся додому, почав ділитися враженнями про роботу млина. Це й наштовхнуло Гуена на думку, яким має бути практичний метод вивчення живої мови. Гуен наполягає, що заучувати треба ціле речення, а не окремі слова. Теми поділяються Гуеном на основні категорії: «людини», «чотирилапий», «птах», «комаха», «рослина» тощо. Методику Гуена можна вважити прототипом сучасного методу «кенду» (Can Do), в якому лексичний і граматичний матеріал «підв’язаний» під типові побутові ситуації, що вимагають відповідної мовленнєвої компетенції: «У лікарні», «У крамниці», «У перукарні» тощо.

Дійсно, такі методи дозволяють студентам набути комунікативних компетенцій, що стають у нагоді в реальних комунікативних ситуаціях. 

Занурення студентів в мовне середовище можна стимулювати шляхом перегляду відеороликів краєзнавчого характеру мовою оригіналу, мультфільмів, автентичних телепередач, спортивних змагань, художніх фільмів. Крім того, доступ до Інтернет-ресурсів відкриває можливість переглядати різноманітні майстер-класи, що відповідають фаховим інтересам студентів, мовою оригіналу, а також  інтерактивне спілкування, до прикладу, з авторами ютюб каналів, блогерами та іншими учасниками «клубу» підписників в розділі коментарів.

Після Першої світової війни виникають спроби модифікації прямого методу. Яскравим представником такого направлення стає Едвард Генрі Палмер (1840-1882) – британський вчений-сходознавець, викладач, письменник, перекладач. В Японії він організував спеціальний інститут з викладання англійської мови, ціллю навчання в якому було практично вільне володіння усіма видами мовленнєвої діяльності (усне мовлення, читання, письмо), бо завданням, яке стояло перед Палмером – підготовка японської молоді до отримання освіти у вишах США та Великобританії.

На першому етапі формується підсвідоме розуміння на слух, елементи говоріння, на проміжному етапі – уміння розуміти більшу частину почутого та прочитаного, а заключний етап передбачає поглиблення усіх набутих раніше навичок.

Майкл Уест (1886-1973) – англійський педагог і автор методики навчання іноземної мови шляхом читання (Reading Method). Свою систему він розробив у 20-30-ті роки 20 століття для масової школи Бенгалії (Індія) та описав її у книзі «Learning to Read a Foreign Language», а також представив у низці хрестоматій англійською. Читання, на думку Уеста, є основним шляхом залучення до культури народу, мова якого вивчається, а відчуття іноземної мови, набуте в процесі читання, допомагає здолати міжмовну інтерференцію та прискорити подальший розвиток усного мовлення. При цьому читання Уест розглядав не як ціль, а засіб навчання.

Чарльз Карпентер Фріз (1887-1967) – американський мовознавець, академік Мічиганської Академії Наук, автор серії підручників з англійської мови для іноземців. Створений ним аудіо-лінгвальний метод є своєрідним розвитком ідей Гарольда Палмера. Специфіку цього методу визначає належність Фріза до іншої лінгвістичної школи. Трактуючи мову з позицій дескрипції, Фріз розглядає її як систему знаків, що використовується в процесі усного спілкування, вважаючи письмо штучним і не дуже точним способом фіксації звукової мови. Звідси висновок про систему моделей побудови речень. Одиницею спілкування, отже, й навчання, стає речення. Основний зміст початкового навчання складає граматика, що подається у вигляді структур, моделей. Лексика в цей період відіграє допоміжну роль. Матеріал відбирається на основі зіставлення іноземної мов з рідною. Головну роль Фріз відводить аудіюванню та повторенню. Учень має опанувати базовий набір типових синтаксичних конструкцій, а згодом, скориставшись цими «базовими блоками» (найбільш вживаними реченнями, зворотами) будувати інші речення.

Роберт Ладо (1915 - 1995) – американський лінгвіст, автор контрастивного підходу до навчання іноземної мови. Народився Ладо в США в родині іспанських емігрантів, в дитинстві переїхав до Іспанії, а у віці 20 років знову повернувся до США, де почав вивчати англійську вже дорослою людиною. Він дуже добре відчув труднощі, з якими стикаються іноземці при вивченні англійської мови на основі співставлення мови рідної та іноземної. Йдеться про міжмовну інтерференцію: труднощі обумовлені тим, що учень продовжує мислити рідною мовою. Структури, схожі на структури рідної мови, засвоюються легко, а от ті, що відрізняються, мають бути видозмінені відповідним чином. Ступінь контролю над цими відмінними структурами є показником досягнутого рівня володіння іноземною мовою, на думку Ладо.

Оскільки і Фріз  і Ладо були категорично проти навчання читання на початковому етапі, американський методист Нельсон Брук об’єднав надбання обох лінгвісті як  аудіо-лінгвальний метод.

Процес навчання іноземної мови має бути комфортним, цікавим, природнім. Комунікативна функція – основна функція мови, а отже, кінцевим результатом навчання іноземної мов мови має стати здатність спілкуватись з носіями мови, розуміти думки інших людей і висловлювати сласні, насолоджуючись дотичністю до розмаїття світу.

Література

1. Власова О. І. Педагогічна психологія : навч. посіб. / О. І. Власова. – Київ : Либідь, 2005. – 400 с.

2. Коваленко О. Концептуальні зміни у викладанні іноземних мов у контексті трансформації іншомовної освіти // Іноземні мови в навчальних закладах. – Педагогічна преса, 2003. – С. 51–54.

3. Крючков Г. Болонський процес як гармонізація Європейської системи вищої освіти // Іноземні мови в навчальних закладах. – Педагогічна преса, 2004. – С. 67–74.

5. Spratt M., Pulverness A., Williams M. The Teaching Knowledge Course. Cambridge University press, 2007, - 189 p.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота