ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ЗАХИСТУ СХІДНОГО КОРДОНУ ПОЛЬЩІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД ХХ СТОЛІТТЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ЗАХИСТУ СХІДНОГО КОРДОНУ ПОЛЬЩІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД ХХ СТОЛІТТЯ

16.12.2024 00:02

[5. Історичні науки]

Автор: Русенко Святослав Ярославович, аспірант кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, Україна


ORCID: 0000-0003-1088-093X Русенко С.Я.

Відновлена Польща ще наприкінці 1918 році зіштовхнулася з великою проблемою щодо захисту своїх східних кордонів. Адже проблемність питання полягало у тому, що на міжнародному рівні докінця не було визначено лінію східного польського кордону. Постійно точилися бойові дії на східному напрямку. Але крім військових дій виникала проблема незаконної зовнішньої торгівлі з іншими країнами. Процвітала контрабанда. Вже в жовтні 1918 року були зроблені перші кроки шляхом створення Господарсько-військової гвардії. Головною її метою в перші повоєнні місяці було припинення масового експорту продовольчих товарів. Через організаційні та матеріально-технічні труднощі вона не змогла впоратися з поставленими перед нею завданнями. [1] Тобто, важко було поєднувати виконання завдань пов’язаних із проведення певних військових дій та водночас здійснювати контроль, фіксацію та запобігання незаконній зовнішній торгівлі.

Керівництво Польщі розуміло, що це має бути окрема структура з конкретно окресленими завданнями. Першим нормативно-правовим актом, який регулював процес створення нового формування та визначав його цілі, був Тимчасовий Указ про заснування прикордонної варти опубліковано в Журналі законів від 18 грудня 1918 року рис. 1. [2].




Рис1. Тимчасовий Указ про заснування прикордонної варти

Комендантом прикордонної варти став полковник Адольф Малишко. У початковий період його існування було сформовано чотири дивізії, які потім були перетворені в три полки. [1]

Це було військове формування, яке входило в загальний склад польського війська. У липні 1920 р. було опубліковано Тимчасовий статут військової прикордонної варти, який поклав на формування низку зобов’язань, пов’язаних з охороною кордону, як економічного, так і військового характеру. Основні завдання включали:

• Розшук, притягнення та затримання контрабандистів та осіб, які незаконно перетинають державний кордон, та їх доставлення до відповідних митних пунктів.

• Зупинення та приймання предметів і товарів, заборонених до вивезення чи ввезення, і доставка їх до відповідних митних органів.

• Проведення у випадках обґрунтованої підозри в контрабанді чи іншому злочині обшуків осіб, приміщень та інших приміщень - у прикордонній зоні самостійно та за її межами у взаємодії з місцевими органами державної влади чи органами громадської безпеки.

• Спостереження та нагляд за лінією кордону як військова охорона або одиночна охорона.

• Відсіч усім збройним та силовим нападам на недоторканність державного кордону, нападам на пункти пропуску чи спробам викрадення контрабандистів та вилучених предметів контрабанди.

• Співпраця у сфері розгортання з органами державного цивільного нагляду, особливо з військовою поліцією, поліцією, залізничною гвардією, податковою гвардією тощо, у сфері нагляду за виконанням наказів щодо податків на споживання та мит, монополії, карантину, а також при затриманні злочинців.

• Нагляд за будівництвом у прикордонній зоні відповідно до положень Генерального акту про будівництво [3].

Припинення бойових дій і триваюча стабілізація на східному кордоні призвели до поступової адаптації збройних сил держави до мирних умов. Після підписання в Ризі 12 жовтня 1920 року Угоди про перемир'я, Польща зобов’язалася укомплектувати пасажирські переїзди на кордоні цивільними службами. Демобілізація та скорочення особового складу, а також принципова зміна внутрішньої організації армії започаткували реорганізацію прикордонної служби на сході. Метою змін була підготовка цих служб до роботи в мирний час.

Вищезазначений процес розпочався на південно-східній ділянці кордону, від міста Сянки до Дністра, вздовж колишнього галицько-угорського кордону, де в листопаді був замінений 2-й прикордонний стрілецький полк, тимчасово виведений із західного кордону.

У середині січня 1921 р. прикордонний кордон Міністерства військових справ було ліквідовано, а на його місці створено прикордонний кордон Головного управління Війська Польського.

У п’ятнадцятикілометровій нейтральній зоні, розташованій між лінією розмежування та кордоном, правоохоронні функції могла виконувати лише Державна поліція. Кордон був гарнізоном із польової жандармерії та етапних батальйонів, які, за прикладом західного кордону, мали бути перетворені на митні батальйони. Контроль за прикордонним рухом покладався на контрольні станції, а охорона міжстанційних ділянок кордону покладалася переважно на кавалерійські частини.

На межі 1921-1922 рр. була розроблена концепція поділу східної ділянки кордону на дев'ять округів і формування для кожного з них по одній митній бригаді, яку підтримав Головний інспектор Східних прикордонних військ, а дислоковані там митні батальйони мали бути їм у підпорядкуванні. Незважаючи на великий прогрес роботи над запланованими організаційними змінами, вони так і не набули чинності. Було прийнято до реалізації проект створення Прикордонної варти[4].

Після розформування Ставки Верховного Головнокомандування в травні 1921 року Прикордонне оточення було перейменовано у Військове оточення на колишньому Східному фронті. Для охорони східного та північно-східного кордонів (за винятком кордону з Литвою, де залишилися Етапні батальйони) на місці ліквідованих Етапних батальйонів і батальйонів охорони були сформовані Митні батальйони, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, та Мінказначейству. У травні 1922 р. Рада міністрів ухвалила зміни в системі охорони східного кордону. Наслідком цих постанов стала ліквідація Східних прикордонних ревізій, а наступним кроком була зміна назви формувань митних батальйонів на Прикордонну варту.

У літературі датою створення формування вважається 23 травня 1922 р. (дата прийняття постанови Ради Міністрів про реорганізацію охорони східного кордону). Проте на початку листопада 1922 р. було видано наказ про реорганізацію митних батальйонів на прикордонну варту разом із новою організаційною структурою. Тоді й відбулася фактична зміна.

До набрання чинності Розпорядження міністра фінансів «Про організацію митної варти» від 29 січня 1926 р.[5] митна варта базувала свою діяльність на спеціальних урядових постановах і циркулярах, а також наказах окремих митних управлінь, що призвело до організаційних відмінностей на різних ділянках кордону. Дане Розпорядження Про організацію митної варти визначило характер, завдання та внутрішню організацію формування. Мала бути сформована митна варта, уніформована та озброєна по-військовому. Офіцери мали чергувати вздовж кордону. До їх основних завдань входили контроль за пасажирськими перевезеннями поза пунктами пропуску та вантажами поза митними пунктами, протидія контрабанді, охорона цілісності прикордонних знаків і пристроїв. Крім завдань, пов'язаних безпосередньо з охороною кордону, митна варта була зобов'язана співпрацювати з армією у випадках загрози державній безпеці, а з цивільними службами - для забезпечення громадської безпеки на основі спеціальних положень, що регулювали взаємне співробітництво. Крім того, офіцери виконували завдання щодо притягнення до відповідальності за фіскальні та митні злочини, охорони, конвоювання та допоміжних служб на митницях[5].




Рис. 2 Розпорядження Міністра фінансів «Про організацію митної варти» від 29 січня 1926 р. (фото зроблено в Державному архіві Тернопільської області)

Митна варта була включена до існуючої фіскальної та митної системи, яка базувалася на регіональних митних дирекціях (зі штаб-квартирами у Варшаві, Познані, Мисловіце, Львові, Вільнюсі та Ґданську). Кожна дирекція керувала певною дільницею, організовуючи на своїй території мережу митниць (їх кількість коливалася від 220 до 260). Сама організаційна структура митної варти не була складною і базувалася на прикордонних інспекціях, поліцейських дільницях і заставах. Розподіл повноважень і підзвітність у всій системі казначейства та митниці були дещо проблематичними. Митне управління та Головна інспекція митної варти, створені для допомоги в управлінні митною вартою, були підпорядковані Митному департаменту в Міністерстві казначейства. Другим органом, який підтримував керівництво підрозділами митної варти, був старший інспектор, який підпорядковувався директору митної дирекції, відповідальному за певну територію. Керівників прикордонних інспекцій призначав міністр фінансів, а керівників поліцейських ділянок і відділень — директор митної дирекції. Митниця була найтіснішим чином пов'язана з митними дирекціями. Кожна з них у своїй зоні взяла на себе безпосереднє керівництво охороною кордону та організацію митної варти.

Література:

1. Muzeum Polskich Formacji Granicznychim. mjr. Władysława Raginisa Straż Graniczna 1918-1919 - 1918-1939 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://muzeumsg.strazgraniczna.pl/muz/formacje-ochrony-granic/rys-historyczny/1918-1939/9398,Straz-Graniczna-1918-1919.html#_ftnref1 (дата звернення: 07.12.2024). — Назва з екрана. 

2. Dekret tymczasowy z dnia 18 grudnia 1918 w sprawie utworzenia straży granicznej// Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa. 1918. №21 ot 28 grudnia 1918. poz. 70

3. Henryk Dominiczak: Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919–1939. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1992. ISBN 83-01-10202-0

4. Muzeum Polskich Formacji Granicznychim. mjr. Władysława Raginisa Straż Graniczna 1918-1919 - 1918-1939 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://muzeumsg.strazgraniczna.pl/muz/formacje-ochrony-granic/rys-historyczny/1918-1939/9405,Baony-Celne-1921-1923.html (дата звернення: 07.12.2024). — Назва з екрана. 

5. Rozporządzenie Ministra Skarbu z dnia 29 stycznia 1926 o organizacji straży celnej // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa. 1926. №18 ot 24 lutego 1926. poz. 105

___________________________________________

Науковий керівник: Куций Іван Петрович, доктор історичних наук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота