ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

18.12.2024 18:45

[4. Педагогічні науки]

Автор: Олексієнко Анна Вікторівна, здобувачка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 013 Початкова освіта Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, Україна


Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоров’я як «…стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і фізичних дефектів» [1, с. 348]. 

На сьогодні науковці визначають наступні ключові складові здоров’я: соматичне, фізичне, психічне, соціальне та духовне здоров’я.

‒ соматичне здоров’я відображає стан органів і систем організму, що базується на біологічній програмі індивідуального розвитку.

‒ фізичне здоров’я охоплює такі аспекти, як анатомічні особливості будови тіла, функціонування організму в умовах спокою, руху й впливу навколишнього середовища, спадкові чинники, а також рівень фізичного розвитку органів і систем.

‒ психічне здоров’я визначається індивідуальними характеристиками психічних процесів і властивостей людини, наприклад, її емоційністю, збудливістю та чутливістю.

‒ духовне здоров’я залежить від внутрішнього світу людини і визначається її взаєминами з такими сферами, як освіта, релігія, мораль, етика та наука, на що впливають свідомість, ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя та здатність реалізувати власний потенціал.

‒ соціальне здоров’я пов’язане з соціально-економічними умовами, стосунками з родиною, спільнотою та різними суспільними інститутами (освітніми, професійними, побутовими), що залежить від рівня соціального захисту, безпеки, місця проживання та поведінки людини, зокрема ризикованої [1, с. 348].

Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема здатність легко сприймати та засвоювати нову інформацію, довірливе ставлення до авторитету дорослих, емоційність, вразливість, а також розвиток моральних переконань і комунікативних навичок, створюють сприятливі умови для вчителя у формуванні здоров’язбережувальної поведінки. 

Систематична й продумана валеологічна робота, особливо, за умов, коли учні відчувають її позитивний вплив на собі, сприяє усвідомленню необхідності піклуватися про власне здоров’я та здоров’я близьких. Тільки за умови, що молодші школярі розуміють важливість здорового способу життя та прагнуть його дотримуватися, можна навчити дбайливому ставленню про власне здоров’я: дотримуватися режиму дня та рухової активності, піклуватися про особисту гігієну, керувати своїми емоціями, а також володіти методами психічного самозахисту від стресу. У результаті це сприятиме формуванню навичок «мистецтва бути здоровою людиною» [2]. 

Формування навичок «мистецтва бути здоровою людиною» означає процес розвитку та підтримки здоров’я через усвідомлене ставлення до власного фізичного, психічного і соціального благополуччя. Це не лише дотримання відповідних медичних рекомендацій, але й вміння організувати своє життя так, щоб підтримувати баланс всіх аспектів здоров’я. Такий підхід передбачає активну участь людини в управлінні своїм здоров’ям, здатність до самоспостереження та свідомого вибору корисних звичок. Це інтегрований підхід, який допомагає людині не лише уникати хвороб, але й активно працювати над створенням умов для щасливого, здорового і продуктивного життя.

Слід зауважити, що формування навичок здорового способу життя у дітей молодшого шкільного віку значною мірою також залежить від соціального оточення, у якому вони перебувають, зокрема від родини та закладу освіти. У цьому віці діти ще схильні наслідувати поведінку і дії дорослих. Якщо дорослі демонструють приклад здорового способу життя, це допомагає дітям усвідомити важливість відповідального ставлення до свого здоров’я. Тому, як батьки, так і вчителі відіграють вирішальну роль у формуванні здоров’я дитини. Саме в молодшому шкільному віці закладається основа майбутнього здоров’я дорослої людини [4, с. 80]. 

Формування уявлень про здоровий спосіб життя, збереження та зміцнення здоров’я у молодших школярів ефективно здійснювати через організацію та проведення тематичних заходів. Поєднання освітньо-виховних, оздоровчих і лікувально-профілактичних заходів сприяє розвитку здоров’язбережувальної компетентності у дітей. Регулярна співпраця між усіма учасниками освітнього процесу забезпечує створення позитивного уявлення про здоровий спосіб життя серед молодших школярів [3, с. 42]. 

Таким чином, можна визначити основні принципи формування здорового способу життя у молодших школярів:

• принцип особистісного розвитку, який базується на вихованні дитини з урахуванням її наявних знань, досвіду та закономірностей індивідуального розвитку;

• принцип безперервності розвитку особистості, що забезпечується узгодженістю змісту, форм і методів педагогічної взаємодії та використання технологій, спрямованих на розвиток фізичної та духовної культури;

• принцип цілісності розвитку індивіда, який враховує всі сфери особистості: емоційно-чуттєву, пізнавальну та вольову;

• принцип особистісно орієнтованого підходу, що передбачає індивідуальний підхід до підтримки та збереження здоров’я молодшого школяра.

Отже, система формування здорового способу життя учнів початкових класів включає такі складові:

• мета освітнього процесу, яка полягає в створенні умов для самореалізації молодших школярів через ведення здорового способу життя;

• зміст навчання, що має враховувати пріоритетність здоров’я як для окремої людини, так і для суспільства загалом, та адаптуватися відповідно до цих пріоритетів;

• безпечність освітнього процесу, який не повинен завдавати шкоди здоров’ю дітей і має враховувати фактори й умови, що сприяють формуванню здорового способу життя;

• кваліфікація педагогічних кадрів, яка повинна відповідати сучасним вимогам Державного стандарту початкової освіти. Підвищення кваліфікації вчителів має ґрунтуватися на інтегративному підході, що об’єднує знання з педагогіки, психології, медицини, біології, соціології та екології;

• співпраця між учителями, психологами, соціальними та медичними працівниками, а також батьками й учнями, яка має бути спрямована на розв’язання освітніх завдань із урахуванням індивідуальних та вікових особливостей, а також фізичного й психічного здоров’я дітей [3, с. 42-43]. 

Здоровий спосіб життя є важливою передумовою для всебічного розвитку людини, забезпечення її активного довголіття, ефективного виконання соціальних ролей і участі в різних аспектах життєдіяльності, таких як трудова, громадська, сімейно-побутова та дозвіллєва діяльність.

Здоровий спосіб життя молодшого школяра – це інтегративна біосоціальна характеристика, що включає знання та уявлення про здоров’я як важливу життєву цінність, усвідомлення принципів здорового способу життя, сформовані корисні звички та мотивацію до здорової поведінки. Вона охоплює навички й уміння, що базуються на регулярній руховій активності, відмові від шкідливих звичок і прагненні до здорового способу життя, що сприяє фізичній і соціальній активності [1, с. 349].  

Наприклад, процес формування навичок здорового способу життя у молодших школярів на уроках фізичної культури буде ефективним за умови дотримання таких організаційно-педагогічних умов:

• індивідуальний підхід до кожного учня;

• планування уроків з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей;

• формування у школярів позитивного ставлення до фізичної активності;

• постійне вдосконалення навчального процесу;

• розвиток у дітей навичок здорового харчування та гігієни;

• залучення батьків до процесу формування здорового способу життя;

• регулярний моніторинг здоров’я дітей;

• різноманітність форм фізичної активності.

Забезпечення цих умов допомагає не лише покращити фізичне здоров’я дітей, а й формує у них стійкі навички, які сприяють підтримці здорового способу життя в майбутньому [1, с. 354]. Важливо, щоб уроки відбувалися в цікавій та доступній формі, включаючи ігри, вправи, бесіди, творчі завдання. Це дозволяє дітям не лише засвоїти корисні знання, а й закріпити їх у повсякденному житті.

Отже, вчитель має сприяти формуванню у дітей позитивних звичок, які будуть основою для збереження здоров’я на довгі роки, навчити їх робити вибір, який не шкодитиме їхньому здоров’ю та життю в цілому.

Діяльність вчителя із формування навичок здорового способу життя у молодших школярів спрямована на:

• розвиток позитивної мотивації до ведення здорового способу життя та формування культури здоров’я;

• ознайомлення учнів із принципами та основами здорового стилю життя;

• проведення профілактичної роботи для запобігання негативним проявам;

• розвиток теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для ведення здорового способу життя;

• виховання творчої особистості, здатної до саморозвитку та самоосвіти.

Таким чином, дії вчителя щодо формування навичок здорового способу життя учнів початкових класів включають різноманітні підходи, методи і стратегії, спрямовані на розвиток у дітей правильних звичок і усвідомленого ставлення до здоров’я. Основними напрямками цього процесу можуть бути: 

1. Планування та організація освітнього процесу з метою створення здоров’язбережувального освітнього середовища.

2. Навчання основам особистої гігієни та здорового харчування, залучення учнів до регулярної фізичної активності.

3. Підтримка психоемоційного здоров’я.

4. Активна співпраця з батьками.

5. Моніторинг здоров’я учнів (регулярні медичні огляди та спостереження за фізичним розвитком, взаємодія з медичними працівниками, адаптація уроків фізкультури та інших заходів під можливості учнів, коригування навантаження у разі необхідності).

6. Використання інтерактивних методів навчання (ігрові технології, квести, тренінги, проєктна діяльність і т. д.).

Таким чином, дії вчителя повинні бути різноманітними і комплексними, спрямованими на формування у дітей розуміння суті здорового способу життя, відповідального ставлення до власного здоров’я, розвитку фізичних і емоційних навичок, а також підтримку здоров’язбережувального освітнього середовища в закладі освіти. Тому, саме з раннього дитинства важливо прищеплювати знання, вміння та навички здорового способу життя, які з часом стануть невід’ємною частиною загальної культури особистості та будуть сприяти формуванню здорового способу життя суспільства загалом [4, с. 80].

Література

1. Бахмат Наталія. Формування здорового способу життя та фізичний розвиток молодших школярів у Новій українській школі. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2021. № 3 (107). С. 348-349; 354.

2. Гнатюк О.В. Формування здоров’язбережувальної компетентності здобувачів освіти як запорука збереження психічного здоров’я. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/728394/1/%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82.pdf (дата звернення 15.12.2024).

3. Кабан М.Ю. Лимар Ю.М. Педагогічні умови формування здоров’язбережувальної компетентності молодших школярів. Теорія та методика навчання (з галузей знань). Випуск 12. Т. 1. 2019. С. 42-43. 

4. Качур Борис Михайлович. Шеян Марина Олександрівна. Особливості формування навичок здорового способу життя в учнів молодших класів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка, соціальна робота». Випуск 35. 2015. р. С. 80.

5. Практичний посібник «Формування в молодших школярів здоров’язбережувальної компетентності» URL: https://naurok.com.ua/praktichniy-posibnik-formuvannya-v-molodshih-shkolyariv-zdorov-yazberezhuvalno-kompetentnosti-339826.html (дата звернення 15.12.2024).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота