ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ МАЛОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ МАЛОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12.01.2025 11:39

[2. Юридичні науки]

Автор: Мельник Оксана Вікторівна, кандидат юридичних наук, Національна академія внутрішніх справ; Семотюк Софія Дмитрівна, здобувач ступеня доктора філософії, Національна академія внутрішніх справ


В жорстких умовах воєнного стану, що обумовлює велику кількість потерпілих, зростає рівень кримінальних правопорушень щодо дітей. Особливої уваги при цьому вимагають малолітні, які в силу своєї психічної діяльності не здатні повною мірою адекваттно відреагувати на протиправні дії щодо них. Водночас нестабільність обставин життя, що ставить під сумнів інколи існування взагалі, провокують настання хвороб на фізіологічному рівні. Стресові ситауції, в яких опиняється безліч людей, знаходять своє відображення в хворобах чи то на психічному, чи то на загальному фізичному рівні. Але після перенесеного хвилювання завжди наступає момент, коли організм людини дає знати, що стрес відбувся.

Виключну категорію при цьому справедливо складають діти, особливо малолітні, тобто ті, вік яких відповідає віку до 14 років. Їх надто вразлива психіка здатна реагувати по-різному деструктивно в тих чи інших ситуаціях та залежно від психіки конкретної дитини. Проте, серед них варто виділити дітей з інтелектуальними порушеннями. 

Для сфери кримінального процесу важливо орієнтуватися в можливій віктимній поведінці потерпілого, щоб мати повну картину події та правильно реалізувати завдання кримінального процесу, що визначені в ст. 2 КПК України [1].

Як ми раніше зазначали, «з березня 2022 року Україна запровадила модель «Барнахус+», під час реалізації якого терапія та робота з психологом під час досудового розслідування визначається як виведення дитини-потерпілої чи свідка зі складного психологічного стану. Завданням таких центрів є очевидна терапія, а не лише виконання завдань кримінального провадження. Така практика захисту дітей є кращою в світі та визнається як конгломерат зусиль різних відомств» [2, c. 68].

Як зазначає в своїй дисертації А. Бистров, схильність до віктимної поведінки може бути декілької різних видів. До прикладу, схільність до віктивної поведінки самопошкоджуючого типу характеризується провокуючими діями дитини, яка виступає потенційною жертвою, або провокує іншого підлітка на протиправні дії, або виявляє високу схильність до ризику, до необміркованої, небезпечної поведінки, або проявляє схильніть до аутоагресії. Така поведінка є наслідком особливостей когнітивного розвитку при розумовій відсталості, а також наслідком високої ситуативної тривожності, неадекватної самооцінки…встановлено залежність між індивідуально-психологічними, соціально-психологічними характеристиками особистості розумово відсталих осіб та їх схильністю до різних видів віктимної поведінки [3, c. 6].

Визначне місце при цьому належить правосвідомості дитини. Цей термін визначається в літературі як здатність людини до адекватного засвоєння правових норм та, відповідно, її  поведінки. А основними функціями правосвідомості є: когнітивна, оціночна та регулятивна. Водночас всі вони тісно пов’язані між собою.

У дослідженнях кримінально-виконавчого змісту констатовано, що поміж контингенту засуджених особи з вадами психічного розвитку присутні у всіх колоніях. При чому, батьківські сім’ї обстежених переважно асоціальні, члени родини чи один із батьків алкоголізовані, раніше відбували покарання [4, c. 3]. 

Вчені зазначають, що певна моральна позиція виявляється в діях та вчинках людини відповідно до правових норм. Важливим є з’ясування реалізації регулятивної функції, що забезпечує відповідність дій людини  чинній системі норм у вигляді правомірної чи неправомірної поведінки. Водночас як оціночна функція відображає вибіркове ставлення та співвіднесення зі своїми поглядами [5, c. 302]. 

Отже, для з’ясування всіх обставин кримінального провадження важливо встановити всі факти, що стосуються особи потерпілої дитини, враховуючи всі соціальні фактори. Про необхідність встановлювати факти щодо потерпілої особи, а не лише підозрюваної, ми неодноразово зазначали в своїх працях [6, c. 889] .

Література: 

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Офіц. текст. Київ : Юрінком Інтер, 2024. 514 с.

2. Мельник О.В. (у співавторстві). Захист прав дитини в умовах воєнного стану : Колективна монографія. Львів – Торунь : Liha-Pres, 2024. 160 с.

3. Бистров А.Є. Особливості віктимної поведінки розумово відсталих підлітків. : дис. … канд. псих. наук : 19.00.08. Київ, 2019. 236 с.

4. Харченко Т. Г. Психологічний супровід процесу ресоціалізації засуджених з вадами психічного розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.08 «Спеціальна психологія» / Т.Г. Харченко – К., 2016. – 20 с.

5. Медведев В.С. Кримінальна психологія : підручник / В.С.Медведєв. – К. : Атіка, 2004. – 368 с.

6. Мельник О.В., Семотюк С.Д. До питання визначення моральних засад предмету доказування у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих. Наукові перспективи. 2024. № 3 (45). С. 887-897.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота