ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА У ФОРМУВАННІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТУ КЕРІВНИКА - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА У ФОРМУВАННІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТУ КЕРІВНИКА

23.01.2025 14:41

[12. Державне управління]

Автор: Прилуцька Наталія Валеріївна, бакалавр спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування», Поліський національний університет, м. Житомир


У сучасних умовах, особливо в період глобальних криз, таких як воєнний стан, ефективне управління в органах публічної влади набуває критичної значущості. Керівники відіграють ключову роль у забезпеченні стабільності, ухваленні важливих рішень та розвитку суспільства. Особистісні характеристики, лідерські здібності та емоційна стійкість є основними факторами, які впливають на успішність виконання управлінських функцій. На думку О. Лебедєвої, «сучасні керівники мають професійні знання та досвід, але саме їхні індивідуальні особливості визначають ефективність» [6, с. 74].

Формування психологічного портрету керівника базується на інтеграції кількох ключових теорій лідерства:

• Теорія рис. Цей підхід акцентує увагу на стійких характеристиках, таких як рішучість, відповідальність, аналітичні здібності. Хоча вона зазнає критики за ігнорування впливу середовища, теорія дозволяє визначити базові риси ефективних керівників [2].

• Поведінкові теорії. Ці теорії виділяють орієнтацію на завдання та підтримку взаємин як основні складові ефективного управління. Баланс між ними забезпечує результативність [2].

• Ситуаційні теорії. Їх важливість полягає у гнучкості, яка дозволяє керівникам адаптувати стиль управління до конкретних умов [3].

• Трансформаційне лідерство. Ця концепція фокусується на натхненні, розвитку команди та створенні спільного бачення майбутнього. Вона є надзвичайно актуальною для періодів змін [4].

• Теорія лідера-слуги. Основна ідея полягає у пріоритеті інтересів громади над особистими, що особливо важливо у публічному управлінні [5].

Кожен із підходів має як переваги, так і обмеження. Наприклад, теорія рис забезпечує простоту ідентифікації якостей, але ігнорує вплив динамічного середовища. Поведінкові теорії зосереджені на практичних аспектах, проте не враховують швидкі зміни обставин. Ситуаційні теорії дають змогу адаптувати стиль управління, хоча їх реалізація може бути складною. Трансформаційне лідерство сприяє інноваціям, але потребує значних ресурсів від керівника. Теорія лідера-слуги підвищує довіру до влади, проте іноді уповільнює процес прийняття рішень.

Психологічний портрет – це комплексна характеристика особистісних та професійних якостей керівника, що дозволяє оцінити його потенціал і стиль управління.

Успішний керівник – це лідер, здатний забезпечувати результативність, приймати ефективні рішення та мотивувати команду.

Основні складові портрету включають темперамент, характер, емоційний інтелект, комунікативні здібності та адаптивність.

Ідентифікація ключових якостей керівників створює основу для вдосконалення управлінських процесів. Визначені теоретичні рамки сприяють ефективному впровадженню методик навчання, розвитку емоційної стійкості та стратегічного мислення. Це особливо важливо для підвищення стійкості до кризових ситуацій.

Застосування сучасних підходів дозволяє оптимізувати процеси взаємодії в колективі, прискорювати прийняття рішень та забезпечувати стабільність організацій навіть у період невизначеності. Як зазначають Н. Гончарук та І. Сурай, лідерські здібності є ключовими у формуванні позитивного іміджу влади [1].

Висновки

Психологічний портрет успішного керівника є важливим інструментом для підвищення ефективності публічного управління. Встановлено, що розуміння особистісних характеристик лідера дозволяє вдосконалювати процеси управління, підвищувати довіру суспільства та забезпечувати стабільність навіть у кризових умовах. Отримані результати можуть бути основою для розробки рекомендацій щодо відбору, навчання та розвитку управлінських кадрів у публічній сфері.

Література:

1. Гончарук Н., Сурай І. Портрет керівника в державному управлінні: соціально-психологічний аспект. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2010. № 2. С. 57-65.

2. Caruso D.R., Salovey P. The emotionally intelligent manager: How to develop and use the four key emotional intelligence skills of self-awareness, self-management, social awareness, and relationship management to excel at work. San Francisco: Jossey-Bass, 2004. 310 p.

3. Fleishman E.A. The description of supervisory behavior. Personnel Psychology. 1953. Vol. 37, № 1. P. 1–6.

4. Goleman D. Working with emotional intelligence. A&C Black, 2009. 394 p.

5. Gross J.J. The emerging field of emotion regulation: An integrative review. Review of General Psychology. 1998. Vol. 2, № 3. P. 271-299.

6. Lebedeva E.A. Model of a socio-psychological portrait of a manager // Psychology and Psychotechnics. 2024. № 3. P. 73-81.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота