ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ НАРОДЖЕННЯ АБО СМЕРТІ ОСОБИ - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ НАРОДЖЕННЯ АБО СМЕРТІ ОСОБИ

24.01.2025 17:35

[2. Юридичні науки]

Автор: Болюбаш Євген Володимирович, здобувач наукового ступеня доктора філософії, кафедра цивільного права та процесу, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ


ORCID 0000-0002-9331-9461  Болюбаш Є.В.

Як відомо, права людини – це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, що обумовлені фактом існування людини в цивілізованому суспільстві [1]. Природні права (право на життя, волю, свободу думки, право людської гідності тощо) людина отримує від народження, вони є невід’ємними загальновизнаними правами та мають універсальний і невідчужуваний характер.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. У ст. 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави [2]. Держава, своєю чергою, гарантує здійснення основних прав, свобод і виконання своїх обов’язків сукупністю політичних, юридичних, матеріальних та ідеологічних засобів. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. ст. 3, 8, 9).

Статтею 15 Цивільного кодексу (далі − ЦК) України передбачено право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, а припиняється у момент смерті [3].

Також ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів [4].

Справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерть особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення) чинним цивільним процесуальним законодавством віднесені до юрисдикції суду. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження, особливістю якого є його спрямування на з’ясування необхідних фактів за відсутності правового спору [4].

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального законодавства щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням інформації, яка міститься у документах, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України [5].

Своєю чергою, відсутність ефективної адміністративної процедури реєстрації фактів народження і смерті призведе до порушення не лише національного законодавства (ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» [6]), а й норм міжнародного права.

На міжнародному рівні основоположні права кожної людини бути зареєстрованою, право на посвідчення статусу особи (народження, смерть) та на громадянство закріплені у ст. ст. 1, 15, 16 Загальної декларації прав людини 1948 р. [7], ст. ст. 23 та 24 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. [8], ст. 7 Конвенції про права дитини 1989 р. [9], принципі 3 Декларації прав дитини 1959 р. [10], Резолюцією Ради ООН з прав людини «Реєстрація народження та право кожної особи на визнання перед законом» 2012 р. [11].

Важливість дослідження проблем цивільного судочинства у справах про встановлення фактів народження або смерті обумовила наявність певного інтересу науковців до проведення відповідних наукових розробок. Теоретичні та практичні питання розвитку інституту окремого провадження у справах про встановлення фактів народження або смерті досліджували С. Бичкова, Ю. Білоусов, Н. Бондаренко-Зелінська, І. Венедіктова, Д. Горбась, Л. Гузь, К. Гусаров, О. Дзера, М. Дякович, П. Заворотько, В. Комаров, А. Коструба, Л. Красицька, Н. Кузнєцова, Н. Лященко, Р. Мінченко, М. Німак, В. Прокопенко, Г. Світлична, Т. Стоянова, О. Угриновська, І. Удальцова, С. Фурса, Г. Чурпіта, М. Штефан, М. Ясинок та інші вчені.

У порядку цивільного судочинства судовий захист прав та інтересів особи забезпечується шляхом розгляду низки справ, з-поміж яких своєю специфікою вирізняються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, до яких віднесено і справи про встановлення факту народження або смерті особи. Як результат, створюються умови для здійснення особою особистих немайнових чи майнових прав тощо. За відсутності необхідних правовстановлювальних документів особа має право звернутися до суду за встановленням юридичних фактів і судове рішення буде єдиним засобом захисту її інтересів для подальшої реалізації суб’єктивних прав.

Встановлення юридичних фактів в порядку окремого провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи сприяє реалізації конституційних прав громадян, зокрема права особи бути зареєстрованою та права на посвідчення статусу особи (народження, смерть).

Відразу після народження дитина повинна бути зареєстрована та мати ім’я, а також має право на набуття громадянства. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [3].

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, документи, що підтверджують факт народження [6].

Для реєстрації особи та виконання зобов’язання державного органу реєстрації актів цивільного стану зареєструвати особу з відповідним записом до книги реєстрації актів цивільного стану та виданням свідоцтва необхідно встановити юридичний факт народження особи (наприклад, у випадку, якщо особа народилася поза закладом медичної допомоги), звернувшись до суду з відповідною заявою [12].

Якщо факт народження встановлюється у загальному порядку, визначеному законом для встановлення фактів, що мають юридичне значення, то такі справи підсудні суду за зареєстрованим місцем проживання (перебування) заявника. Коло заявників при цьому обмежується, а невідкладний розгляд справи не передбачається, судове рішення по справі виконується після набрання ним законної сили.

Цивільним процесуальним кодексом особливий порядок встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначений таким відповідно до законодавства, зокрема це: 1) підсудність (заява подається до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання/перебування заявника в обох випадках); 2) невідкладний розгляд; 3) розширене коло заявників, які можуть звернутися до суду. Заяву про встановлення факту народження можуть подати батьки, родичі, їхні представники або інші законні представники дитини незалежно від місця проживання заявника; 4) рішення суду підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання [4].

У заяві про встановлення факту народження особи обов’язково вказується: а) факт, який потрібно встановити та з якою метою; б) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт народження особи; в) докази, що підтверджують факт народження особи, зокрема, це оригінали чи копії медичних документів (в тому числі складені на тимчасово окупованій території); г) пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

Справа про встановлення юридичного факту смерті особи вирішується в судовому порядку за відсутності медичного висновку щодо причини смерті чи медичної довідки, в якій констатується факт смерті, та неможливості надання цих документів до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України) [4]. Заява про встановлення факту смерті особи подається лише родичами померлого або їхніми представниками. Варто зауважити, що законодавством не врегульовано питання, хто ж може бути заявником за відсутності родичів або законних представників таких осіб. Необхідною умовою для отримання права на звернення до суду із відповідною заявою є те, що встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника.

Обмеження права на звернення із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України лише колом родичів померлого або їхніми представниками встановлені з метою недопущення внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян недостовірних відомостей за зверненнями сторонніх осіб. Тому у разі відсутності родинних зв’язків з померлою особою, заявник, для набуття права звернутися із відповідною заявою, повинен підтвердити у визначеному законом порядку факт проживання з померлою особою однією сім’єю, зокрема шляхом встановлення цього факту у судовому порядку [13].

Зміст заяви передбачає наявність доказів, що підтверджують факт та обставин (доказами слугують оригінали чи копії медичних довідок, лікарського свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті (оригінал), свідоцтва про захоронення, квитанції, договори із відповідними ритуальними підприємствами, які надавали послуги з організації поховання; пояснення свідків, можливі речові докази (фото- і відеозапис) тощо). За відсутності будь-яких доказів та свідків, які могли б підтвердити факт смерті особи, суд може допитати в якості свідка самого заявника у справі, якщо йому відомі особисто факти, які мають значення для справи і він не заперечує проти допиту, оскільки тоді показання заявника, як свідка можуть бути виключними та вирішальними для підтвердження факту смерті особи [14].

Розгляд судових справ про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України повинен відбуватися за загальними правилами здійснення цивільного судочинства з урахуванням окремих винятків, їй притаманних, а отже, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог [14].

Для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не має законних підстав. Заявник може не звертатися до органів державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відмови у проведенні реєстрації народження, а відразу подавати заяву безпосередньо до суду для встановлення відповідних фактів.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, зокрема факту народження або смерті особи, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Тобто у справах про встановлення факту народження або смерті метою встановлення відповідних фактів є необхідність їх подальшої державної реєстрації задля отримання свідоцтва про народження (смерть) відповідно до чинного законодавства України.

Невизнання фактів народження та смерті й відсутність належної процедури їх реєстрації призведе до низки негативних наслідків, зокрема: дискримінації громадян України, доступ яких до адміністративних послуг є значно ускладненим, особливо в умовах проведення воєнних (бойових) дій; утруднення процесу реінтеграції окупованих територій та їх мешканців; підвищення кількості осіб без громадянства; відсутності доступу до соціальних та освітніх послуг; порушення права на спадкування тощо [15].

Підбиваючи підсумок, можемо дійти висновку, що належним чином оформлені процедурні питання звернення до суду із заявою про встановлення факту народження або смерті особи, в порядку окремого провадження, сприяє реалізації конституційних прав громадян, зокрема права кожної особи бути зареєстрованою, права на посвідчення статусу особи (народження, смерть) та на громадянство. Не маючи змоги скористатись адміністративним порядком реєстрації народження або смерті, особа втрачає можливість реалізувати низку своїх громадянських і цивільних прав, а саме права на спадкування, на соціальні виплати, на громадянство та інших.

Література:

1. Права людини. Велика українська енциклопедія. URL : https://vue.gov.ua/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_

%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0

2. Конституція України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР (редакція від 1 січ. 2020 р.). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

3. Цивільний кодекс України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV (редакція від 10 січ. 2025 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

4. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 берез. 2004 р. № 1618-IV (редакція від 01 січ. 2025 р.). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

5. Постанова Верховного Суду у справі № 220/1582/20 від 12 трав. 2021 р. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/

6. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 1 лип. 2010 р. № 2398-VI (редакція від 15 лист. 2024 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text

7. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 груд. 1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text

8. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 груд. 1966 р., ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19 жовт. 1973 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text

9. Конвенція про права дитини від 20 листоп. 1989 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text

10. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листоп. 1959 р. URL: https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=331

11. Резолюція Ради ООН з прав людини «Реєстрація народження та право кожної особи на визнання перед законом» 2012 р. Рада ООН з прав людини: офіційний вебсайт. URL: https://www.ohchr.org/en/hrbodies/hrc/home

12. Встановлення факту народження особи. «WikiLegalAid»: довідково-інформаційна платформа правових консультацій. URL: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/

13. Постанова Верховного Суду у справі № 759/4596/18 від 25 квіт. 2019 р. Провадження № 61-3852св19. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/81436661

14. Данилів С. Народження та смерть на окупованих територіях: проблеми юридичного встановлення факту. Громадська організація «Українська Гельсінська спілка з прав людини». URL: https://www.helsinki.org.ua/articles/narodzhennia-ta-smert-na-okupovanykh-terytoriiakh-problemy-iurydychnoho-vstanovlennia-faktu/

15. Аналітична записка щодо адміністративної процедури реєстрації актів народження та смерті, які відбулись на ТОТ. URL: https://r2p.org.ua/bachennya/

__________________________________________

Науковий керівник:  Петровський Андрій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота