МУЛЬТИКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В ОСВІТНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТА - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МУЛЬТИКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В ОСВІТНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТА

11.02.2025 18:41

[2. Юридичні науки]

Автор: Янчишин Володимир Йосифович, аспірант Тернопільского національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, адвокат м. Тернопіль, Україна


У всезростаючому мультикультурному суспільстві культурна компетентність стає все більш важливою для юристів-професіоналів. Сьогодні багато професій вимагають культурної компетентності. Наприклад, багато закладів охорони здоров’я та медичних шкіл вимагають від своїх студентів підготовки з міжкультурної компетентності. Ці освітні ініціативи з культурної компетентності в медичній освіті широко варіюються і включають в себе мовну підготовку, лекції та інтерактивні заняття, семінари, факультативні курси, програми занурення, компоненти в навчальних програмах резидентури тощо [1]. Натомість не створено формального еквівалента для юристів чи студентів-правників. Оскільки юристи неминуче матимуть клієнтів різного культурного походження, важливо, щоб вони також стали культурно компетентними. 

Одна з цілей заняття з культурної компетентності - навчити студентів будувати довірливі відносини між юристом і клієнтом, які належать до інших культур, ніж їхня власна. Крім того, вивчення мультикультурної компетентності має на меті дати можливість юристам і клієнтам розуміти поведінку та комунікацію один одного. Коли люди походять з різних культурних середовищ, вони можуть надавати різні значення не тільки одному й тому ж набору фактів, але й мові тіла інших людей [2].

Одним із способів може бути менш формальне спілкування з клієнтом, з використанням меншої кількості юридичного жаргону, щоб соромязливий клієнт відчував себе більш комфортно і був готовий говорити. Наприклад, клієнт, який розуміє юридичний жаргон, можливо (якщо має великий досвід роботи з юристами) може образитися, якщо юрист розмовляє з ним менш формально. Таким чином, спосіб, у який юрист спілкується вербально, а також через мову тіла, залежить від контексту. Адвокати повинні адаптуватися в залежності від клієнта та ситуації, яка може змінюватися протягом відносин між адвокатом та клієнтом. Важливо, щоб адвокати, юристи ставили запитання, знали про культурно-специфічні сигнали мови тіла та гнучко реагували на них під час взаємодії зі своїми клієнтами [2].

Дослідники проблеми Браянт і Пітер запропонували для розвитку мультикультурної компетентності майбутніх правників навчальну модель з п’яти навичок [3]. 

До першої належать «ступені відокремлення і зв’язку». У цій вправі студентам пропонується визначити подібності та відмінності між ними та їхніми клієнтами. Подібності та відмінності можуть стосуватися раси, етнічної приналежності, статі, соціально-економічного походження, віку та сексуальної орієнтації. Після того, як студенти визначили ці риси, викладач просить групу проаналізувати, як ці подібності та відмінності впливають на відносини між юристом і клієнтом, особливо під час процесу збору інформації. Ця навичка є корисною, оскільки коли студенти-правники визначають подібності та відмінності між собою та своїми клієнтами, вони можуть побачити, як можуть виникнути можливі культурні непорозуміння, упередження та стереотипи. Важливо, щоб студенти не лише зосереджувалися на відмінностях, але й шукали схожість, уміли визнати спільні зв’язки між явищами і процесами. 

Друга навичка передбачає глибше дослідження можливих наслідків подібності та відмінності, які існують між клієнтом, особою, яка приймає юридичні рішення та адвокатом. Ці три особи складають «три кільця» [3]. Цей процес передбачає розгляд того, як може виглядати успішний клієнт для особи, яка приймає юридичні рішення, наприклад судді, і як фактичний клієнт порівнюється на основі подібності та відмінності клієнта [4]. Студенти юридичного факультету повинні обдумати, які неявні культурні цінності та норми закону будуть застосовуватися до їхніх потенційних клієнтів і як це впливає на відносини адвокат-клієнт. Наприклад, суддя може мати упереджене сприйняття або стереотип до незаможного клієнта, що може вплинути на його чи її рішення. Усвідомлення цього ризику може підказати адвокату дізнатися більше про історію та особисте життя клієнт. Наявні відомості адвокат може представити судді як обставини, що пом’якшують покарання.

Третя навичка «Паралельні всесвіти» вчить студентів досліджувати альтернативні пояснення поведінки клієнтів, думаючи про численні інтерпретації або «паралельні всесвіти» [5]. Особливо корисним є мозковий штурм щодо інших можливих причин поведінки клієнта, коли студент може автоматично оцінювати клієнта або дії клієнта негативно, і може зменшити ймовірність того, що студент робить неправильні припущення щодо причини та значення поведінки клієнта [6]. Наприклад, адвокат може інстинктивно думати, що клієнт, який не готовий надати подробиці події, має відношення до її справи. Однак клієнт може почуватися некомфортно, обговорюючи деталі з юристом протилежної статі, або може не знати конкретного слова іноземною мовою (за потреби) для опису події [4]. 

Четверта навичка «підводні камені, червоні прапорці та ліки» сприяє взаємодії з клієнтами на основі на основі врахування культури, сценаріїв, ритуалів і розуміння клієнта [7]. Хоча перші три звички готують студентів мислити як юрист, який інтегрує різні культури, аналіз справ і взаємодії з клієнтами стосується якраз четвертої навички. Навичка фокусується на міжкультурній комунікації. Студенти визначають певні завдання у звичайній взаємодії клієнт-адвокат, яка може бути прикладом особливо проблематичної міжкультурної зустрічі. 

П’ята навичка «верблюд» передбачає саморефлексію студента, дослідження себе як культурної істоти, усвідомлення власних стереотипів та упереджень. Останнє може дозволити студентам активно запобігати або принаймні намагатися запобігти негативному впливу своїх стереотипів і упереджень на стосунки між юристом і клієнтом. У цій справі також варто визнати великий вплив зовнішніх факторів, таких, як стрес, які можуть взаємодіяти з наявними стереотипвми та упередженнями, і негативно впливають на взаємодію адвокат-клієнт. Ця навичка пропонує два способи роботи з упередженнями і стереотипами: 1) створення умов, за яких упередженість і стереотип менш імовірні; 2) сприяння рефлексії та змінам з метою усунення проблеми [3]. Процес самоаналізу допомагає студентам навчитися поважати клієнтів і реагувати на їх індивідуальні потреби.

Юридичні навчальні заклади повинні вимагати або принаймні пропонувати курс міжкультурної компетентності для усіх студентів-юристів, щоб підготувати їх до ефективної професійної у нашому дедалі різноманітнішому світі. Семестрові семінари були б найкращим методом викладання міжкультурної компетенції юриста, оскільки отримання такої компетентності є безперервним процесом, що вимагає тривалого навчання. Хоча студент не отримає повної, «неусвідомленої компетентності» усього за п’ятнадцять семестрових тижнів, один семестр буде достатнім для студентів, щоб отримати принаймні деякі навички, необхідні для культурної чутливості, які вони можуть далі розвивати у клінічному та реальному досвіді юриста. 

Формат роботи в малих групах сприяв би обговоренню та створенню більш комфортного середовища для відкритості студентів у висвітленні їх особистих упереджень, стереотипів, досвіду роботи з клієнтами. Теоретики міжкультурного навчання стверджують, що важливо створити сприятливе навчальне середовище, у якому студентам вирішуватимуть проблеми упередженості і влади. Підтримка важлива, щоб зменшити опір студентів навчанню та допомогти студентам впоратися з тим, що може бути важким досвідом, тоді як професійний виклик необхідний, щоб навчати студентів і заважати їм робити шкоду своїм клієнтам [5].

Цей варіант семінару або використання відповідних задач-казусів як компоненти заняття з вивчення та формування первинних практичних навичок юриста буде особливо корисним насамперед для першокурсників. Студентам-юристам було б корисно познайомитися з теорією міжкультурної компетентності якомога швидше. 

Література:

1. Pate S. Cultural Competency Training: Preparing Law Students for Practice in Our Multicultural World. 2014. 62 UCLA L. REV. DISC. 140. 156 p.

2. Hamaniuk V., Karpiuk V., Shumilina I., Ustinova V. The concept of «intercultural competence» in educational and scientific discourses. Educational Dimension. 2024. Vol. 11. pp. 1-27. URL: https://doi.org/10.55056/ed.715 (дата звернення: 21.01.2025)

3. Susan Bryant, The Five Habits: Building Cross-Cultural Competence in Lawyers. 2001. 8 Clinical L. REV. 33, 39.

4. Reimann D.: Inter-und transkulturelle kommunikative Kompetenz. ProDaZ. 2015. pp. 1-29. URL: https://www.uni-due.de/imperia/md/content/ prodaz/reimann_intertranskulturelle_kompetenz.pdf (дата звернення: 22.01.2025)

5. Rembach, O.O.: Development of Future Lawyers Intercultural Competence in Foreign Languages Training. Universytetski naukovi zapysky 63(3), 387–400 (2017), URL: http://old.univer.km.ua/visnyk/1673.pdf (дата звернення: 22.01.2025)

6. Maksymovych O. V. Intercultural competence as a subject of sociological theoretical approach in terms of social and cultural interaction studies at the borderlands. Habitus. 2020. 1(12). pp. 97-104. URL: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.12-1.16 (дата звернення: 23.01.2025)

7. Halchun N. P. Theoretical understanding of the concept of intercultural competence in modern scientific research. Innovative Pedagogy. 2021. Vol. 35. pp. 157–163. URL: https://doi.org/10.32843/2663-6085/2021/35.32 (дата звернення: 23.01.2025)

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота