СТРАЙК ЯК КАРНИЙ ЗАХІД ЗАХИСТУ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СТРАЙК ЯК КАРНИЙ ЗАХІД ЗАХИСТУ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ

03.03.2014 16:07

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Новицька Марія Володимирівна, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка


На переконання М. І. Іншина, В. І. Щербини, І. М. Ваганової під заходами захисту в трудовому праві розуміють примусові заходи, направлені на відновлення порушених трудових прав або забезпечення виконання невиконаних суб’єктами трудових правовідносин обов’язків, що не передбачають для них будь-яких додаткових обтяжень [2, с. 327].

Серед заходів захисту вчені виділяють, зокрема, визнання недійсними умов колективних договорів і договорів про працю (ст. 9 КЗпП України); поновлення на попередній роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників (ч. 1 ст. 235 КЗпП України); відрахування із заробітної плати працівників (пункти 1 і 2 ст. 127 КЗпП); тощо [1, с. 95]. Одним із важливих заходів захисту в трудовому праві, що носить карний характер, називають страйк [6]. 

Право на страйк визнається найважливішою передумовою вирішення протиріч, що виникають у сфері праці та трудових відносин, і являє собою тимчасову добровільну відмову працівників від виконання трудових обов'язків (повністю або частково)[4, с.5].

На переконання вчених, страйк — це тимчасове, умисне, повне або часткове припинення роботи працівниками, невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків на підприємстві, в установі, організації, в їх структурних підрозділах. Страйк застосовується, коли всі інші можливості вичерпані, у випадках, якщо трудовий колектив не згідний з вимогами працедавця, а також у зв’язку з відмовою працедавця задовольнити вимоги трудового колективу[5, с.3].

Водночас, процедура прийняття рішення про оголошення страйку містить ряд проблемних питань, серед яких питання відсутності (а) визначеності форми голосування, (б) визначення, в якому разі загальні збори (конференція) вважатимуться правомочними, (в) визначення рішення як прийнятого, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції. До того ж деякі положення Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» відрізняються неточністю формулювань, що подекуди породжує суперечки. До недоліків законодавства про страйки треба також віднести його перевантаження строками й іншими процедурними нормами, порушення яких призводить до визнання цих акцій у багатьох випадках незаконними[7, с. 119].

Виходячи із цього, по-перше, погоджуємось із доцільністю закріплення таємної форми голосування, по-друге − рішення про оголошення страйку слід вважати прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників, які присутні на загальних зборах, що неодмінно слід відобразити в законодавстві при закріпленні критеріїв визначення правомочності загальних зборів (якщо на них присутні не менше половини від загальної кількості працівників) та конференції працівників (якщо на ній присутні не менше 2/3 делегатів конференції); по-третє, слід закріпити положення щодо можливості представницького органу затвердити рішення про оголошення страйку в разі неможливості проведення зборів (конференції) працівників шляхом збору підписів більшості найманих працівників на підтримку страйку; по-четверте, за умов активізації діяльності профспілок, поступового збільшення кількості членства в них, вважаємо, за доцільне в подальшому переглянути вимогу щодо підтримки 2/3 делегатів конференції рішення про оголошення страйку для його проведення у бік зменшення кількості необхідних голосів [3, с.117].

Отже, передбачений чинним законодавством України порядок оголошення й проведення страйку є занадто складним, заформалізованим для сторін соціально-трудових відносин. Даний законодавчий підхід не є вдалим та потребує нормативного вдосконалення, зокрема шляхом прийняття запропонованих вище змін до спеціального законодавства.




Література:

1. Ваганова І. М. Поняття форми захисту та різновиди заходів захисту трудових прав працівників // Форум права. — 2009. — № 3. — С. 94—97. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09vimtpp.pdf

2. Іншин М. І.Юридична відповідальність та інші примусові заходи в трудовому праві : навч. посіб. / М. І. Іншин, В. І. Щербина, І. М. Ваганова. – Х. : Золота миля, 2012. – 495 с. 

3. Кондратьєв В. О. Право на страйк та локаут в умовах переходу України до ринкової економіки: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2011. - 204 с.

4. Погрібна Н.М. Право на страйк як форма захисту трудових прав : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ, 2012. — 19 с.

5. Стадник М.П. Право верегулювання вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): автореф. дис. канд. юрид. наук. — К., 1998. — 19 с.

6. Черкасов О. В. До питання про розмежування заходів захисту суб'єктивних прав і відповідальності у трудовому праві. // Теорія і практика правознавства, випуск №2, 2013. // Режим доступу: http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/download/el_zbirnik/2.2013/14.pdf.

7. Швець Н. Умови реалізації права на страйк// Підприємництво, господарство і право. –. 2009. – № 10. – С. 118 – 120.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота