ЕФЕКТИВНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЕФЕКТИВНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

17.06.2014 23:49

[Section 6. Banking. Money, finances and credit]

Author: Борис Марія Ярославівна, Львівська державна фінансова академія


В країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та уповноважених органів ставить за мету ефективне застосування механізму регулювання банківської діяльності, спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, виконання банками вимог фінансової безпеки.

Забезпечення фінансової стійкості та стабільного функціонування банківської системи є пріоритетним завданням економічної політики держави. Для якісного функціонування ринкових відносин важливою складовою є постійний розвиток банківської діяльності, розширення спектру послуг та операцій банків, що потребують державного регулювання.

У науковій літературі проблема банківського регулювання розглядається в працях багатьох вітчизняних вчених. Так, Б.П. Адамик під банківським регулюванням розуміє систему заходів, за допомогою яких центральний банк забезпечує стабільне функціонування банків [6, с. 174].

Відомі українські вчені М. І. Савлук, А. М. Мороз та М. Ф. Пуховкіна говорять про те, що банківську систему треба розглядати не як просту сукупність окремих банків, а свідомо побудовану на законодавчій основі їх єдність із чітким визначенням субординації та взаємозв’язків окремих її елементів [7, с.446]. Також питанням державного управління банківською діяльністю в Україні займалися В.Поляков, М.Лесечко, Б.Івасів та багато інших [8].

У сучасних умовах розвитку фінансової системи держава має в своїх руках визначені підходи, методи та інструменти для ефективної стабілізації фінансової системи та економіки загалом. Функції регулювання банківської діяльності в Україні належать Національному банку України. 

Діяльність Національного банку України має вплив на забезпечення стабільності грошової одиниці України та надійності банківської системи, захист інтересів вкладників, створення конкурентного середовища у банківському секторі,  забезпечення відкритості політики та діяльності банківського сектору та інше.

Складовими механізму регулювання банківської діяльності в Україні є:

- Нормативно-правове забезпечення;

- Організаційне забезпечення;

- Форми регулювання банківської діяльності.

Головними законодавчими документами, що регулюють діяльність банків в Україні, а також банківську систему загалом, є Конституція України, Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III, Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679-XIV, Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 № 448/96-ВР та інші [1-5].

Варто приділити увагу Закону України “Про платіжні системи та перекази коштів в Україні” від 05.04.2001 № 2346-III, оскільки з кожним роком зростає кількість розрахунків у безготівковій формі, що пояснюється значним пришвидшенням проведення розрахунків [5].

Так на 1 січня 2014 року, кількість активних платіжних карт в обігу становила 35 622 тис., що на 2 515 тис. більше в порівнянні із 2012 роком. За даними НБУ загальна сума операцій з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, склала 916 027 млн. грн., що на 174 547 млн. грн. більше, ніж у 2012 році. З них безготівкових платежів було зафіксовано на суму 159 138 млн. грн., що більше як у 2 рази більше ніж у 2012 році [10].

Організаційне регулювання банківської діяльності здійснюється за допомогою злагодженого механізму співпраці Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України та Національного банку України. Прозора, виважена та обґрунтована політика регулювання банківського сектору економіки не тільки свідчить про стабільність фінансової та економічної системи держави, але й сприяє акумуляції значних фінансових ресурсів та швидкому прийняттю управлінських рішень.

Тому необхідно посилити взаємодію між органами державної влади та банківськими установами, що в свою чергу сприятиме скороченню операційних витрат державних установ та суб’єктів банківської системи.

Регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

1) Адміністративне регулювання:

 - реєстрація банків та ліцензування їх діяльності;

 - встановлення вимог і обмежень стосовно діяльності банків;

 - застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

 - надання рекомендацій щодо діяльності банків;

2) Індикативне регулювання:  

- установлення обов’язкових економічних нормативів;

- визначення норм обов’язкових резервів для банків;

- встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

- визначення процентної політики; 

- рефінансування банків;

- регулювання кореспондентських відносин;

- управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

- проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

- операції імпорту та експорту капіталу.

Адміністративне регулювання здійснюється у правовій формі, що дає можливість встановлювати певні вимоги та умови. Натомість індикативне регулювання передбачає використання змінних показників фінансової сфери, що забезпечує регулювання грошового обігу та стабільності грошової одиниці за допомогою інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України.

Таким чином можемо окреслити основні напрями розвитку для ефективного регулювання банківської системи. По-перше, метою банківської діяльності завжди буде стабільність фінансової системи, що забезпечить довіру та безпеку вкладників, інвесторів та населення, а також забезпечення розробки системи регулювання, яка відповідає стану фінансової системи та економіки загалом. По-друге, посилення взаємодії між органами державної влади та банківськими установами, що буде сприяти прозорості та обґрунтованості діяльності законотворчої та виконавчої систем регулювання банківської діяльності в Україні. Та по-третє, і не менш важливий із напрямків, визначення грошово-кредитної політики, яка набуває чітких, економічно обумовлених меж; виступає системним, організаційним та відповідно оформленим регулятивним механізмом.

У такий спосіб можна досягти стабільності та економічної обґрунтованості регулювання банківської діяльності для досягнення її вищої ефективності.




Література:

1. Конституція України.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III.

3. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679-XIV.

4. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 № 448/96-ВР.

5. Закону України “Про платіжні системи та перекази коштів в Україні” від 05.04.2001 № 2346-III.

6. Адамик Б.П.  Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – с.278.

7. Гроші та кредит : підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 469. 

8. Лесечко М. Особливості державного управління у банківській системі України/ М.Лесечко, А.Федець// Актуал. пробл. держ. упр.: зб. наук. пр. – Д., 2003. – Вип.2 (12). – с.71-79

9. Гроші та кредит : підручник/ За ред. проф. Б. С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – С. 372

10. Інтернет-ресурс: http://ua.for-ua.com/economics/2014/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота