БАНКРУТСТВО В УКРАЇНІ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

БАНКРУТСТВО В УКРАЇНІ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

13.10.2014 22:42

[Section 7. Economic law. Economic judicial law. Financial law. Banking law]

Author: Яременко Аліна Володимирівна, студентка, Полтавський юридичний інститут Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"


Проблема банкрутства є актуальною для підприємств України незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності. Ця проблема має загальнодержавне та соціальне значення, оскільки життєвий рівень громадян України, соціальний мир та злагода у суспільстві визначаються стійким фінансовим станом підприємств, тоді як банкрутство суб’єктів господарювання зумовлює безробіття, низький рівень життя та соціальну напругу у суспільстві, конфлікти між роботодавцями та найманою робочою силою. Тому обґрунтування сутності банкрутства, поглиблення його економічного трактування, визначення основних причин виникнення, набуває особливого значення.

Теоретичні та практичні аспекти інституту банкрутства знайшли відображення у наукових працях Е. Альтмана, І.А. Бланка, А.П. Градова, В.В. Ковальова, Л.О. Лігоненко, Г.В. Савицької, Л.С. Ситника, О.О. Терещенка, М.І. Тітова, З.Є. Шершньової та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше  як через застосування ліквідаційної процедури.

Слід визначити банкрутство як комплексну та універсальну для всіх галузей науки правову категорію, яка є економічно-правовим явищем, що виникло внаслідок впливу зовнішніх (кризові явища, що характеризують державну, соціальну, економічну сфери життєдіяльності) та внутрішніх (економічна нерентабельність господарчої, підприємницької діяльності, неефективність управлінських дій) факторів та є специфічним станом суб’єкта господарювання: фізичної особи-підприємця, юридичної особи (підприємства, установи, організації), який спонукає виникненню зобов’язальних правовідносин із працівниками, державою, кредиторами, що мають вимоги виплати боргів, пред’явлені в установлені законодавством строки, відповідно до ліквідаційної процедури, розпочатої за рішенням господарського суду.

У світовій практиці законодавство про банкрутство  розвивалося  за  двома  принципово  різними  напрямками. Один  із  них  базувався  на  принципах  британської моделі, яка розглядала банкрутство як засіб повернення боргів кредиторам,  що  супроводжувалося  ліквідацією  боржника. Протилежні  основи  були  закладені  в  американській  моделі,

основна мета якої полягала у реабілітації підприємства  і відновленні  його  платоспроможності.  Проте  останнім  часом  у законодавстві розвинутих країн світу спостерігається тенденція до зближення і поєднання обох зазначених моделей.[1,с.292]

Відповідно до ст..7 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовуються такі судові процедури банкрутства:

1.розпорядження майном боржника;

2.мирова угода;

3.санація (відновлення платоспроможності) боржника;

4.ліквідація банкрута.

На  сьогодні  в Україні  процедура  банкрутства  найчастіше завершується ліквідацією підприємства-боржника. Застосування мирової угоди у вітчизняній практиці зустрічається дуже рідко, а реорганізаційні процеси пов’язані зі значними труднощами. [2, с.194]

Сьогодні  у  багатьох  економічно розвинених  країнах  пріоритетною  є  санація і мирова угода,  а  не  ліквідація підприємства-боржника.

Пріоритетність  санації  над  ліквідацією  боржника  є  ідеологією  законодавства  про  фінансову неспроможність у Франції. Можливість фінансового оздоровлення передбачена введеним в 1999 р. Новим законодавством про фінансову неспроможність у Німеччині. Механізм санації підприємств у процесі провадження справи про банкрутство закладені у відповідному законодавстві Росії.

Світовий  досвід  показує,  що  мирова  угода,  як  спосіб оформлення  домовленості  про  врегулювання  спору,  успішно використовується в практиці багатьох країн.

Законодавством Канади передбачено наявність превентивних реорганізаційних заходів, що застосовуються до боржника з метою недопущення його банкрутства, причому проведення таких заходів може прямо вказуватися в договорі, з якого випливають зобов’язання боржника(судові ж процедури виникають тільки з моменту появи предмета спору щодо реалізації зазначених процедур).[3,с.152]

За підсумками аналізу зарубіжного досвіду можна зробити висновок про те ,що у  всьому  світі  сьогодні  існує  пріоритетність  збереження бізнесу неплатоспроможного боржника перед його ліквідацією.




Використана література:

1. Козак Л. С. «Інститут банкрутства як невід’ємний елемент ринкової економіки».[Електронний ресурс: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/]

2. Д. Соболєв «Інституційне забезпечення інституту банкрутства».Дослідження міжнародної економіки:Збірник наукових праць,№ 4, 2011р.

3. Аніщенко Л. О. «Зарубіжний досвід антикризового управління».Економічний простір,№ 68, 2012р..

____________________________
Науковий керівник:к.ю.н.,ас. Задихайло Д. Д.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота