ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ НЕДІЙСНИМ АБО НЕУКЛАДЕНИМ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ НЕДІЙСНИМ АБО НЕУКЛАДЕНИМ

14.10.2014 13:40

[Section 7. Economic law. Economic judicial law. Financial law. Banking law]

Author: Корчевська Оксана Юріївна, студентка, Полтавський юридичний інститут Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"


У зв’язку з укладенням і виконанням господарських договорів часто виникають проблемні питання, пов’язані з визнанням договорів недійсними та неукладеними.

Загальні правила щодо недійсності господарських зобов’язань встановлені ст.207 Господарського кодексу України (далі – ГК), згідно з якою господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині[1]. При цьому, відповідно до ст.174 ГК, однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. З огляду на викладене, господарській договір розглядається як різновид угоди, яка слугує підставою виникнення господарського зобов’язання.

Необхідно враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 4 ГК особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (надалі – ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених ГК, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Таким чином, при розгляді питання недійсності господарських договорів необхідно керуватись нормами ГК, що містять особливості правового регулювання господарських договорів (наприклад, статті 180, 181, 207, 208), відповідними нормами ЦК (§ 2 гл. 16 розд. IV (статті 215–236) й інших законів[2].

Перед усім слід зазначити, що ГК на відмінну від ЦК не містить поділу договорів на нікчемні (ч.2 ст.215 ЦК) та оспорюванні (ч.3 ст.215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає у тому, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі[3].

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1–3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу на момент вчинення правочину. Недійсність правочину відповідно зумовлюється наявністю дефектів таких його елементів: 1) дефекти (незаконність) змісту правочину; 2) дефекти (недотримання) форми; 3) дефекти суб’єктного складу; 4) дефекти волі – невідповідність волі та волевиявлення.

Необхідно мати на увазі, що ч. 1 ст. 207 ГК містить також особливі умови недійсності господарського зобов’язання: 1) господарське зобов’язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 2) господарське зобов’язання укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК). За змістом ч. 3 ст. 207 ГК господарське зобов’язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

З визнанням господарських договорів недійсними тісно межує питання про визнання таких договорів неукладеними. Не може бути визнаний недійсним договір, який не укладено, оскільки умови визнання договору недійсним повинні бути наявними саме на момент його укладення.

Однією з основних умов укладання господарського договору є досягнення домовленості за всіма істотними умовами договору. Загальні положення про істотні умови договору закріплено у ч. 1 ст. 638 ЦК. Проте у ст. 180 ГК містяться важливі особливості, які відрізняють господарський договір від звичайного цивільного договору. На відміну від цивільного, при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Для укладання ж цивільного договору вимагається узгодити у будь-якому випадку тільки предмет договору. Відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.

Отже, для визнання недійсним господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно відповідне судове рішення, тобто визнати його недійсним може тільки суд. Підсумовуючи вищевикладене можливо зазначити, що під недійсним господарським договором, що суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно розуміти договір, який за рішенням суду не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки він був укладений сторонами (хоча б однією стороною) з умислом, спрямованим на порушення правового господарського порядку.




Використана література:

1.Господарський кодекс України: станом на 3 вересня 2014 року. – Х.: Право, 2014. – 216с.

2. Р. Б. Прилуцький, А. А. Зерниченко / Щодо проблеми визнання господарських договорів недійсними //Юридична наука. – 2014.–№2.С. 41-51.

3. В. Ю. Саленко / Щодо визнання недійсним господарського договору, який суперечить інтересам держави і суспільства // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe? C21COM=F&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21CNR=20&Z21ID=

__________________________

Науковий керівник: к. ю. н. Задихайло Дмитро Дмитрович



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота