ПИТАННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ (НА ПРИКЛАДІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ) - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПИТАННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ (НА ПРИКЛАДІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ)

15.10.2014 15:11

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Авсієвич Алла Валеріївна, доктор філософії в галузі права, завідувач кафедри комерційного та трудового права Хмельницького інституту ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом»


Говорячи про зміст поняття «особисті немайнові права», необхідно мати на увазі, що ці права мають щонайменше три аспекти: по-перше, їх можна розглядати в приватноправовому аспекті, тобто як саме особисті немайнові права, що перебувають під захистом приватного (цивільного) права; по-друге, у сфері конституційного права вони виступають як конституційні права, гарантовані Конституцією, а значить публічним правом; по-третє, ці права в світлі прав людини захищені міжнародним правом. 

З погляду міжнародного приватного права (далі – МПрП) інститут особистих немайнових прав може мати різну назву, різний зміст й по-різному розумітися в різних країнах, що породжує необхідність його правильної кваліфікації. Спробуємо розглянути інститут особистих немайнових прав у контексті українського й польського приватного права, а також МПрП цих держав. 

У Цивільному Кодексі (далі – ЦК) України, у Книзі другій, йдеться про особисті немайнові права фізичних осіб, перелік яких переважно взятий з Конституції України. Зазначимо, що хоча в самому ЦК не використовується термін «особисті немайнові права юридичних осіб», проте, у Законі України «Про міжнародне приватне право» ст. 22 називається «Особисті немайнові права», що дає нам підставу припускати наявність особистих немайнових прав не тільки фізичних, але також юридичних осіб. 

Щодо Польщі, то в її ЦК використовується поняття «особисті блага» (dobra osobiste). До того ж ст. 23 ЦК Польщі виокремлює такі особисті блага: здоров’я, свобода, честь, свобода совісті, ім’я або псевдонім, образ, таємниця кореспонденції, недоторканність житла, а також наукова, художня, винахідницька й раціоналізаторська творчість. Цей перелік є відкритим. За ст. 23 ЦК Польщі також випливає, що особисті блага захищені не тільки цивільним правом, але й іншими галузями права. У першу чергу йдеться про Конституцію Польщі. Так, відповідно до польської Конституції, у випадку порушення особистих благ громадянина може бути звернення за їхнім захистом до Конституційного Суду або до Представника громадянських прав (Rzecznik Praw Obywatelskich) [6].

Відповідно до польського цивільного права, можуть були різні порушення особистих благ. Конкретними прикладами таких порушень є, зокрема, такі ситуації: 1) фотограф, попри на заперечення клієнта, виставляє його фотографію на вітрині своєї фотомайстерні; 2) репутація когось страждає внаслідок наклепницьких заяв сусіда; 3) фотографія певної фізичної особи або фільм з її участю використовується журналістом як ілюстрація певного злочину або ганебної поведінки, що може мати негативний вплив на репутацію цієї особи.

Останнім часом у Польщі дедалі частіше зустрічаються випадки, коли приватні організації неправомірно використовують особисті дані фізичних осіб (приклад: торговельні фірми, що висилають на адреси приватних осіб, не замовлені ними товари). З метою захисту інтересів громадян, чиї особисті блага постраждали в результаті такого неправомірного використання особистих даних, було створено інститут Головного інспектора особистих даних.

Говорячи в цілому, можна констатувати, що в Польщі особисті немайнові права знаходять більш ефективний захист, ніж в Україні. В українському праві колізійне регулювання особистих немайнових прав передбачено, насамперед, у ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до цієї статті: «До особистих немайнових прав застосовується право держави, в якому була дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом». Крім цієї статті, варто також згадати ст. 21 цього ж Закону, тому що в ній регулюються колізійні питання, пов’язані з ім’ям фізичної особи, оскільки право на ім’я теж належить до особистих немайнових прав.

У польському законі про МПрП 1965 року немає колізійної норми, що регулює питання особистих благ фізичних і юридичних осіб [1]. Як же сучасне польське право заповнює цю прогалину у колізійному регулюванні? Це питання вирішується в польській доктрині МПрП за допомогою аналогії права (як аналогія береться ст. 9 (параграфи 1 і 2) закону про МПрП, де йдеться про правоздатність і дієздатність фізичних і юридичних осіб). Насамперед, у польській доктрині МПрП зазначається, що знаходження якого-небудь одного правила або принципу, яке можна було б застосовувати в кожному випадку неможливе [2]. Це значить, що при вирішенні колізійного питання, що стосується особистих благ, дуже багато залежить від конкретного виду цього блага, а також від особливостей цієї справи. У цьому плані МПрП Польщі проявляє більший прагматизм і менший догматизм, ніж МПрП України.

Водночас, у польській науці МПрП пропонується починати аналіз колізійного питання, що стосується особистих благ, з особистого статуту, оскільки цей статут визначає вирішення таких питань, як права особи, зміст й обсяг цих прав, а також питання її правового захисту. Однак при цьому наголошується, що цей підхід підлягає корекції залежно від особливостей конкретного особистого блага.

З іншого боку, має сенс звернути увагу на рішення Європейського суду справедливості в справі Fiona Shevill v. Presse Alliance, в якому Суд визначив місце заподіяння шкоди в результаті використання ЗМІ як місце, що знаходиться «у державі, в якій ця публікація була поширена і в якій, як заявляє постраждала особа, її репутації було завдано збитку» [6]. 

На основі цього рішення можна стверджувати, що визначення місця делікту, що спричинив порушення такого особистого немайнового права, як репутація можливо на основі сполучення об’єктивного критерію (поширення публікації) і суб’єктивного критерію (обґрунтоване ствердження потерпілого щодо шкоди, що наступила в цьому місці). Аналогічним чином могло б вирішуватися питання про місце здійснення «кібер-деліктів» щодо особистих немайнових прав, оскільки свідченням поширення публікації могла б бути статистика відвідування цієї Інтернет-сторінки.

Таким чином, у теорії й практиці МПрП ще триває пошук адекватних колізійних принципів і методів регулювання особистих немайнових прав.




Література:

1. У польскому законі про МПрП 1926 року теж немає подібної колізійної норми. 

2. Pazdan M. Prawo prywatne miedzynarodowe. – Warszawa, 2005. – S. 105. 

3. Ibid. – S. 105–106. 

4. Тут йдеться про колізійну норму, яка міститься у статті 22 польського закону МПП, згідно з якою усиновлення підлягає праву всиновителя. 

5. Swierczynski M. Delikty internetowe w prawie prywatnym miedzynarodowym. – Zakamycze, 2006. – S. 300.

6. Мережко О.  Проблематика особистих немайнових прав з погляду міжнародного приватного права (на прикладі України та Польщі) // Юридичний журнал. – 2009. - №1



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота