ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

13.11.2014 23:55

[Section 5. Administrative law. Administrative judicial law. Customs and tax law. Municipal law]

Author: Латипова Анастасія Олегівна, студентка, Державний вищий навчальний заклад "Запорізький національний університет"


Адміністративне судочинство є однією із найважливіших ознак демократичної держави. Подавати позов та брати участь у судовому засіданні особа може особисто або через представника, що визначає пряму реалізацію конституційного права людини на звернення до суду. Правовий статус представника та його повноваження містяться у главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

На доктринальному рівні статус представника у адміністративному судочинстві вивчали такі вчені, як: В.Б. Авер’янов, Н.В. Александрова, О.М. Бандурка, В.М. Бевзенко Ю.П. Битяк, , І.П. Голосніченко, Т.О. Гуржій, Е.Ф. Демський, С.В. Ківалов, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіда, Р.С. Мельник, В.Г. Перепелюк, О.П. Рябченко, А.О. Селіванов та ін. Проте вони приділяли лише фрагментарну увагу правовому положенню представника в контексті розгляду його як учасника судового процесу. Більш детально статус представника було проаналізовано у 2011 році в дисертації «Правове регулювання участі представника у судовому адміністративному процесі» В.С. Зайцем [2]. Найбільше на теоретичному рівні піддалася дослідженню проблема представництва прокурором у адміністративному процесі (О.В. Агєєва, О.В. Анпілогова, О.В. Бачун, В.М. Бевзенко, О.М. Шемякін).  

Частина 2 ст.56 визначає, що «представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність» [1]. Представник може діяти на підставі повноважень, які надані йому договором або законом, та вчиняє в судовому адміністративному процесі процесуальні дії, спрямовані на захист прав та інтересів іншої особи, а також інтересів у сфері публічних відносин. 

Поняття «представництва» закріплено у ст.237 Цивільного кодексу України як «правове відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої особи, яку вона представляє» [3].

Представництво в адміністративному судовому процесі відрізняється від того, що встановлене нормами цивільного права метою, функціями, характером та змістом правовідносин, колом осіб, що мають право бути представниками, тощо.

Представник в адміністративному процесі діє від імені особи, яку він представляє та у її інтересах. Представник може діяти самостійно, повністю замінюючи таку особу, або поряд із нею у судовому засіданні. Тобто участь у справі представника не позбавляє особу, яку він представляє, права особисто брати участь у процесі, якщо особа має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до ст.48 КАС України.

Підставами виникнення представництва є приписи закону та добровільне волевиявлення особи. Останнє виникає на основі договору, який укладається між сторонами (тобто представником та довірителем). Добровільне представництво також може виникати на підставі довіреності. В.С. Заєць  у своїй дисертаційній роботі підтримує О.В. Кузьменко про доцільність вживання терміну «добровільне», а не «договірне» [2]. Законне представництво можливо поділити на прокурорське представництво, представництво органів та осіб, якими надано право захищати права та інтереси інших осіб, представництво Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. За критерієм осіб, інтереси яких представляють у судовому процесі, можна виділити представництво сторін та третіх осіб. Щодо осіб, які можуть бути представниками у адміністративному судочинстві, то це: батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом (ч. 7 ст.56 КАС України), керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч.8 ст.56 КАС України), органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.9 ст.56 КАС України) [1].

КАС України у ст.57 встановлює обмеження щодо кола осіб, які можуть бути представниками: «не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок. Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи» [1]. Дана стаття є ідентичною за змістом зі ст.41 Цивільно-процесуального кодексу України [4].

Аналіз норм КАС України не дав змоги виділити чіткі вимоги до особи, яка може бути представником у суді (тобто вимоги до освіти чи кваліфікації представника). Лише наявна умова щодо адміністративної процесуальної правоздатності (що передбачено ч.2 ст.48 КАС України) [1]. Найчастіше  представниками у суді виступають професійні адвокати. Їх повноваження при цьому можуть посвідчуватися адвокатським ордером, дорученням органу чи установи, уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково повинен додаватися витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг має засвідчуватися підписами сторін.

Отже, зважаючи на вищевикладене, можна вести мову про те, що адміністративне процесуальне представництво - це правовідносини, в яких одна особа (представник) на підставі повноважень, наданих їй договором або законом, вчиняє в адміністративному судовому процесі певні процесуальні дії, обсяг яких визначається довірителем, і вони (ці дії) спрямовані на захист прав та інтересів іншої особи, а також публічних інтересів. Права представника представляти інтереси особи можуть посвідчувати наступні документи: довіреність, договір на надання юридичної допомоги, адвокатський ордер, службове посвідчення, свідоцтво про народження, рішення власника або уповноваженого ним органу про прийняття на посаду керівника, трудовий договір (контракт), рішення органів опіки та піклування. 

Можливо виділити певні специфічні ознаки адміністративного представництва: процесуальна діяльність особи (представника), спрямована на захист публічних суб'єктивних прав та інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, публічних інтересів, а також сприяння адміністративному суду в з'ясуванні об'єктивної істини у справі, прийнятті обґрунтованого, законного, справедливого рішення. 




Література:

1. Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року № 2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/.

2. Заєць В.С. Правове регулювання участі представника у судовому адміністративному процесі : автореф. дис., к. ю. н. : 12.00.07 / В.С. Заєць. - Ірпінь : Національний університетдержавної податкової служби України, 2011. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mydisser.com/ua/catalog/view/6/352/8295.html.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/.

_____________________________

Науковий керівник: Германюк Маргарита Олегівна, кандидат юридичних наук, старший викладач, Запорізький національний університет

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота