ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЗА ТРУДОВИМ ПРАВОМ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ЗА ТРУДОВИМ ПРАВОМ

01.12.2014 10:05

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Денисенко Ірина Миколаївна, студентка Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого


На сьогодні трудове законодавство, зокрема, Кодекс законів про працю України не визначає категорії «позовна давність», не регулює питань порядку обчислення строків позовної давності, наслідків призупинення, перерви, припинення позовної давності. Ці питання розкриті в Цивільному Кодексі України та застосовуються до спорів, що виникають з трудових правовідносин, за аналогією.

Проект Трудового кодексу України також не визначає терміна «позовна давність». Але він містить як позитивні моменти, пов’язані зі збільшенням строку позовної давності, так і негативні, оскільки не вирішує деяких питань, пов’язаних з позовною давністю.

У проекті Трудового Кодексу України питання позовної давності регулює стаття 432, що називається «Строки звернення до суду за вирішенням індивідуальних трудових спорів».

Позитивним в нормах цієї статті є збільшення строку звернення працівника до суду до трьох років, а також відсутність обмеження будь-яким строком звернення із заявами не тільки про стягнення нарахованої, але своєчасно не виплаченої заробітної плати, та й про стягнення нарахованих, але своєчасно не виплачених гарантійних і компенсаційних виплат.

Згідно з частиною 1 статті 10 проекту Трудового Кодексу України до строків звернення до органів з розгляду трудових спорів застосовуються положення цивільного законодавства щодо перебігу строків позовної давності.

Таким чином, законодавець вирішив питання порядку обчислення строків позовної давності, наслідків призупинення, перерви, припинення позовної давності,  відсилаючи до норм Цивільного Кодексу України.

Проте мають місце і негативні моменти в порівнянні з діючим КЗпП України. Стаття 432 проекту Трудового Кодексу Українине містить для роботодавця строк звернення до суду за стягненням матеріальної шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов’язків.

Відповідно до частини 5 статті 409 проекту Трудового Кодексу України, що визначає порядок відшкодування шкоди,якщо розмір прямої дійсної майнової шкоди, що підлягає стягненню з працівника, перевищує його середню місячну заробітну плату та працівник відмовився від її добровільного відшкодування, роботодавець має право звернутися до суду з позовом про відшкодування прямої дійсної майнової шкоди. У такому ж порядку здійснюється притягнення працівника до матеріальної відповідальності у разі, якщо грошова сума в порядку відшкодування прямої дійсної майнової шкоди не може бути відрахована (у зв’язку зі звільненням працівника тощо).

Тобто проект Трудового Кодексу України не містить строку позовної давності для звернення роботодавця до суду з позовом про відшкодування працівником завданої прямої дійсної майнової шкоди, а також можливості застосування в цьому випадку Цивільного Кодексу України.

Тому залишається незрозумілою позиція законодавця щодо виключення з проекту Трудового Кодексу норми ст. 233 КЗпП України, згідно з якою для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, та залишення прогалини з цього питання в проекті Трудового Кодексу.

Спірним та дискусійним є питання щодо регулювання за нормами проекту Трудового Кодексу відшкодування моральної шкоди відповідно до цивільного законодавства.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що питання позовної давності для  звернення за  захистом порушених прав та  інтересів сторін, які  випливають з  трудових правовідносин, недостатньо повно та всебічно розкриті як у діючому трудовому законодавстві, так і  в проекті Трудового Кодексу України. Тому підлягають подальшому дослідженню та  розкриттю, включаючи такі питання: 1) визначення в проекті Трудового Кодексу України строку позовної давності або строку звернення роботодавця до  суду з  позовом про  відшкодування працівником завданої прямої дійсної майнової шкоди; 2) відшкодування моральної шкоди працівнику саме за  нормами трудового законодавства, а не цивільного, включаючи встановлення трирічного строку позовної давності; 3) визначення строків позовної давності або строків звернення до суду за  вирішенням колективних трудових спорів, конфліктів.




Список використаних джерел:

1.Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. І. В. Зуб, В. Г. Ротань. Глава 15 Індивідуальні трудові спори (ст. ст. 221-252). – 2005.

2.Прокопенко В. І. Трудове право України : підруч.  – 1998. – С. 461.

3.Лазор В. Регулювання строків позовної давності при вирішенні індивідуальних трудових спорів. – Право України. – 2003. – No 8.

________________________

Науковий керівник:  Сидоренко А.С., кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального, адміністративного та трудового права Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота