МЕДІАЦІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІУСА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

МЕДІАЦІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІУСА

02.12.2014 00:32

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Ракул Оксана Володимирівна, кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області


Останнім часом предметом активного обговорення стає запровадження в Україні системи альтернативного вирішення спорів (АВС). Система альтернативного вирішення спорів (Alternative Dispute Resolution, ADR) виникла у Сполучених Штатах Америки у 60-ті роки минулого століття як альтернатива судовому вирішенню спорів і сьогодні є розповсюдженою у всьому світі. Окремо слід зазначити, що 21 травня 2008 року було прийнято Директиву №2008/52/ЕС Європейського парламенту та Ради "Про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах" [1]. Оскільки Україна взяла на себе обов'язок гармонізації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, актуальним питанням стає запровадження, серед іншого, до національного законодавства України системи альтернативного вирішення спорів. 

Слід також зауважити, що система альтернативного вирішення спорів включає цілу низку як самостійних (переговори, медіація, третейський розгляд), так і комбінованих (медіація-арбітраж, міні-суд) способів АВС. Вирішення спорів за допомогою альтернативних способів стає сьогодні самостійною професійною діяльністю. Водночас окремі способи активно використовуються представниками різних професій для здійснення своїх професійних функцій: адвокатами, нотаріусами, менеджерами тощо. 

Одним з найбільш розповсюджених способів вирішення спорів сьогодні є медіація. Директива №2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради "Про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах" визначає медіацію (посередництво) як "організований процес, яку б назву він не мав, у якому дві або більше сторін намагаються добровільно досягнути вирішення свого спору за допомогою посередника" [1].

Завдяки цілій низці притаманних медіації ознак (добровільність, конфіденційність, незалежність та неупередженість медіатора), вона традиційно займає значне місце у практичній діяльності нотаріуса. Ще у 1902 році майбутній прокурор Французької Республіки і сенатор П'єр Гомо писав: "Нотаріус здійснює функцію "добровільного судді", вільного, якого обирають завдяки його особливій компетенції, йому відомі таємниці сімей, у яких він виступає довіреною особою і радником. Його робота не зводиться до написання договорів – він примирює інтереси, готує договори і контролює їх виконання. Зали судових засідань будуть переповнені, як тільки зникне Нотаріус" [2, с. 209]. 

Дотримуються такої позиції і сучасні дослідники. Так, зокрема, О.В.Чернявський звертає увагу на те, що серед інших юридичній професій саме професія нотаріуса є потенційно найбільш придатною для здійснення ролі медіатора, оскільки при здійсненні своєї класичної функції – посвідчення волевиявлення – нотаріус нерідко опиняється у конфліктної ситуації і надає сторонам необхідну допомогу для вирішення спору та пошуку компромісного рішення [3]. 

Основною функцією медіатора є налагодження конструктивного діалогу між сторонами спору, завдяки чому вони намагаються знайти взаємоприйнятне рішення. Причому в процесі медіації медіатор має дотримуватись принципів нейтралітету та неупередженості. Подібні функції та особливості їх здійснення спостерігаються і в діяльності нотаріуса. Так, під час проведення у 2001 році в Афінах XXIII Конгресу Міжнародного союзу латинського нотаріату було відмічено, що нотаріус в силу своїх професійних обов'язків повинен приводити найчастіше різні інтереси сторін до одного знаменника, більше ніж представники інших юридичних професій призначений бути медіатором [4, с. 107].

Дійсно, сама суть професії нотаріуса, на відміну від представників інших юридичних професій, є такою, що він не може "працювати" тільки на одну сторону. Здійснюючи свої функції, нотаріус зобов'язаний врахувати інтереси всіх осіб, залучених до здійснення конкретної нотаріальної дії. Крім того, нотаріус зобов'язаний попереджати про юридичні наслідки вчинених сторонами дій, що дозволяє останнім прийняти правильне рішення, зважуючи на власні інтереси [5].

Враховуючи те, що сьогодні в Україні проводиться активна робота з запровадження інституту медіації та розробляється відповідний законопроект, слід відмітити, що у країнах, де існує нотаріат латинського типу, можливість виконання нотаріусом функцій медіатора була реалізована на законодавчому рівні. 

Так, наприклад, спеціальні повноваження нотаріуса з проведення офіційної процедури позасудового врегулювання спорів закріплені у ч. 4, 5 § 20 Закону Німеччини про нотаріат та у Законі Німеччини про вирішення спорів, пов’язаних з речовими правами [3]. 

У Франції нотаріусами, що вже практикують медіацію, було запропоновано розробку хартії нотаріуса-медіатора, яка б передбачала обов’язковість спеціальної підготовки, заборону на використання медіації відносно власних клієнтів, а також на підготовку самим медіатором угоди сторін за результатами медіації [6].

Нотаріус може виступати як посередник і іншим способом брати участь у примирливих процедурах у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Німеччина, Франція, Шотландія, Марокко, Нідерланди, Швейцарія. 

Таким чином, вивчення зарубіжного досвіду у сфері застосування медіації в нотаріальній практиці є необхідною складовою у процесі запровадження інституту медіації в Україні. 




Література:

1. Директива № 2008/52/ЄС Європейського парламенту і Ради про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_a95 

2. Дякович М. Нотаріус як медіатор. / М. Дякович // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого львівського міжнародного форуму (Львів, 26-29 травня 2009 року)/ відп. за вип. І.І.Дутка. – Львів: Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім.. В.Чорновола, 2009. – 221 с. - С. 209

3. Чернявский О. В. Нотариат и посредничество [Электронный ресурс]. - Режим доступа http://www.notariat.ru/bulletinarhiv/press_3086_23.htm#_ftn3 14.09.2010 р. Загол з екрану

4. Медведев И. Г. Аналитический обзор по материалам работы последних конгрессов Международного союза латинского нотариата // И. Г. Мендведев // Центр нотариальных исследований: материалы и статьи. Выпуск первый. – Екатеринбург, 2003. – С. 107.

5. Ярков В. В. Нотариат и медиация / В. В.Ярков, И. Г.Медведев // Нотариальный вест ник. – 2008. – № 9. – С. 13-21

6. Клер Э. Нотариат и медиация / Э. Клер // Нотариат за рубежом : позитивный опыт. Центр нотариальных исследований : Материалы и статьи. Выпуск 7. СПб., 2006. – С. 165-192  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота