ПРИЧИНИ ТА УМОВИ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРИЧИНИ ТА УМОВИ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

03.03.2016 19:12

[Section 5. Administrative law. Administrative judicial law. Customs and tax law. Municipal law]

Author: Тімашов Віктор Олександрович, кандидат юридичних наук, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, м. Київ, Україна


Щорічне дослідження Transparency International засвідчило, що: «Україна, разом з країнами Східної, Південно-Східної Європи та Центральної Азії сприймається її населенням як висококорумпована держава. Місце України в рейтингу корумпованості країн світу з оцінкою в 2,2 бали та загальні темпи поширення корупції в державі вимагають рішучих кроків для порятунку країни та виходу з корупційної небезпеки» [1]. 

За останні три роки позиції України погіршились на 5 пунктів. У разі, якщо негативна тенденція збережеться, Україна за 5-7 років може наздогнати Сомалі. Сьогодні відомо, що більшість держав з рейтингом у 2 бали і менше перебувають у військових конфліктах. Результати багатьох незалежних досліджень, включно з даними Transparency International, засвідчують, що країни, які сприймаються як найбільш корумповані, є тими самими країнами, що найбільше страждають від довготривалих конфліктів, спрямованих на знищення державної інфраструктури. Суспільство в Україні вже сьогодні відчуває болючі симптоми проявів корупції. Це, насамперед, значні масштаби розкрадання державних коштів, зростання рівня безробіття та бідності, фактична неспроможність держави протидіяти небезпечним хворобам, що зрештою призводить до поступового зменшення працездатного контингенту і населення в цілому. Особливою рисою традиційно високого рівня корупції у різних сферах життя українського суспільства є те, що населення сприймає корупцію як закономірне явище [2]. 

Сучасне становище нашої країни характеризується обмеженими можливостями для економічного і людського розвитку, недостатнім рівнем глобальної конкурентоспроможності, зокрема за показником якості державних інституцій, внутрішньої та зовнішньої безпеки, високим рівнем корупції та низьким рівнем задоволеності громадян діяльністю органів державної влади. Цей стан нашої країни підтверджується заявами та звітами міжнародних експертів та організацій, які відстежують практику протидії корупції в світі. 

У більшості випадків дослідники звертають увагу на те, що причини та умови поширення корупції в країні перебувають у тісному взаємозв’язку з такими явищами, як криза і незбалансованість економічних відносин, високі податки, падіння продуктивності праці, зростання безробіття, бюджетний дефіцит, правовий нігілізм, погіршення виконавчої дисципліни [3, с. 11–12]. Загальновідомо, що потужним фактором корумпування суспільних відносин виступають криміналізація і тінізація економіки, хибна методологія й непрозора приватизація державного та комунального майна [4, с. 30–31]. 

Деякі дослідники стверджують, що різке зростання корупції завжди спостерігається при зміні фундаментальних умов життя [5, c. 2–3]. При цьому дослідження підтверджують, що передумовою зростання масштабів корупції є не самі по собі реформи, не фундаментальні зміни, а їх характер, порядок здійснення тощо (слід зазначити, що свого часу ринкові реформи визнали причиною корупції всього 8 % опитаних громадян України [6, с. 35]. Суспільна перебудова, зміна форм державного устрою та політичного режиму, що наявні на пострадянському просторі й, зокрема, в Україні, зруйнували усталені тоталітарні моделі регуляції економічних і політичних процесів [7, c. 37]. 

У будь-якій країні непрозорість процесу формування органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що нерідко ми бачимо в Україні, зумовлює їх корупційний характер. Унаслідок цього легітимні стосунки в системі влади тією чи іншою мірою підміняються корупційними. Корупція на рівні формування органів влади, вироблення та реалізації рішень перестає бути видом девіантної поведінки, набуваючи характеру їхньої норми. Це підриває легітимність державної влади, провокує дальше поширення корупції на нижчих рівнях державної влади та інших сферах суспільного життя, сприяє правовому нігілізму і зневірі в дієвості принципу верховенства права.




Література:

1. Дрьомов С. В. Корупція в Україні : причини поширення та механізми протидії / С. В. Дрьомов, Ю. Г. Кальниш ; за ред.  Ю. Г. Кальниша. – К.: ДП НВЦ «Пріоритети», 2010. – 88 с.

2. Розвиток механізмів залучення громадськості до заходів протидії корупції в Україні. Аналітична записка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.niss.gov.ua/articles/266/.

3. Клочков В. Г. Суть та заходи боротьби з корупцією / В. Г. Клочков // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С. 11–22.

4. Биленчук П. Д. Транснациональная преступность : состояние и трансформация / С. Е. Еркенов, А. В. Кофанов. – К.: Атика, 1999. – 276 с.

5. Степашин С. В. Против криминализации России / С. В. Степашин // Российская юстиция. – 2000. – № 1. – С. 2–3.

6. Аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження : загальнонаціональне опитування // Погляд громадян на проблему корупції в Україні : підготовлено Центром «Імідж – Контроль» для програми «Партнерство за прозоре суспільство». – К., 2003. – 94 с. 

7. Невмержицький Є. В. Суспільство перехідного типу : соціальна безпека та чинники загроз / Є. В. Невмержицький // Вісник Академії праці і соціальних відносин. – 2002. – № 5. – С. 37–40.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота