ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

04.10.2016 12:37

[Section 6. Banking. Money, finances and credit]

Author: Поривай Артем Олександрович, студент, Університет митної справи та фінансів; Бодня Дмитро Андрійович, студент, Університет митної справи та фінансів


Зараз ринки фінансових послуг є важливим елементом фінансових систем багатьох розвинених країн світу, а контроль і регулювання діяльності фінансових посередників є важливою складовою економічної та фінансової політики урядів і центральних банків. Вітчизняне регулювання ринків фінансових послуг ще не можна назвати достатньо ефективним. Створені структури з вирішення цих питань потребують незалежності та правильної координації своїх дій, тому доцільним є вивчення світового та європейського досвіду регулювання цих ринків, що дасть змогу вдосконалити системи вітчизняного державного регулювання.

Взагалі у світі залежно від особливостей функціонування національних фінансових систем, зумовлених специфікою історичного розвитку, законодавства, традиціями, політичною структурою, рівнем економічного розвитку та регулювання економіки, можна виділити такі основні моделі регулювання фінансового ринку: секторну, модель перехресного регулювання та модель єдиного нагляду (мегарегулятора) [1, с. 37].

Під секторною моделлю регулювання розуміється чіткий розподіл зобов'язань і функцій урядових органів за окремими секторами – банківським, фондовим, страховим. Вона притаманна таким країнам як: Україна, Росія, Кіпр, Іспанія, Литва, Греція. Саме ця модель застосовується у більшості країн через те, що перелічені сектори історично з'явилися незалежно один від одного і через використання різного законодавства, різних інструментів і методів по регулюванню.

Щодо моделі перехресного регулювання, то вона є найменш використовуваною серед країн світу. Її застосування передбачає розподіл владних повноважень між двома органами. Перший займається банківським наглядом та оцінкою загального фінансового стану, а другий орган - регулюванням комерційних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких країн є: Австралія, Нідерланди, де зазвичай центральний банк залишається головним ключовим органом та здійснює банківський нагляд й оцінку загального фінансового стану, а нагляд за комерційними операціями на фінансовому ринку здійснює окремий орган, який відповідає за інформаційну прозорість, моніторинг приватного бізнесу та надання достовірної інформації.

Щодо моделі єдиного нагляду, то вона передбачає регулювання фінансового ринку, де за єдиним органом закріплюються функції нагляду й регулювання ринку та діяльності установ на ньому, що представлені не менш ніж трьома ключовими сегментами фінансового ринку (на ринку цінних паперів, у страховому та банківському сегментах). Такий орган нагляду є ефективним лише в тому випадку, коли його структура, цілі та функції відповідають основним характеристикам фінансового сектору країни. Зокрема, затребуваним мегарегулятор стає тоді, коли розвиток фінансового сектору відбувається у бік універсалізації. Чим більш різноманітним є спектр послуг фінансових установ, тим складніше регулювати їх діяльність спеціалізованим органам [2, с. 34]. Прикладом таких країн є: Великобританія, Німеччина, Австрія, Данія, Швеція, Латвія та ін. Проте звичайно, навіть за єдиного органу нагляду у його структурі є відокремлені підрозділи, які сфокусовані на певних типах фінансових інститутів.

Нині за умов зростання мобільності капіталу в глобальному масштабі секторний підхід регулювання фінансових ринків є неефективним, і проблема узгодженості діяльності органів державного регулювання вирішується через міжвідомчі робочі групи та консультаційні органи або шляхом створення мегарегулятора. Головною перевагою створення та функціонування в країні мегарегулятора є уніфікований нагляд за фінансовим сектором, який унеможливлює дублювання функцій, економить бюджетні кошти і гарантує проведення єдиної фінансової політики в державі.

Тому, зважаючи на загальноєвропейські тенденції створення єдиного регулятора не повинно оминути й Україну. Але в умовах політичної нестабільності, яка наявна зараз в Україні, процеси переходу до здійснення мегарегуляції можуть бути небезпечними через прийняття необґрунтованих та поспішних рішень. Такі зміни потрібно здійснювати за об'єктивної необхідності та готовності влади і ринку до них, належної підготовки процесу та з урахуванням усіх можливих варіантів розвитку подій, використанням досвіду відповідних іноземних структур у цих питаннях та уникненням їхніх помилок [1, с. 38].

Отже, фінансовий ринок України є недостатньо зрілим та розвиненим, на ньому ще не склалися відповідні передумови для запровадження єдиного органа регулювання фінансового ринку. На сьогоднішній день секторна модель регулювання, що діє в Україні, є оптимальною. Зараз, перш за все, необхідно першочергово зосередити увагу на фундаментальних проблемах та поліпшенні дієздатності наглядових органів. Ключове значення має підвищення прозорості у фінансовому секторі України та забезпечення інституційної незалежності регуляторних органів.

Однак потреба заміни секторної моделі на модель єдиного нагляду, може виникнути в майбутньому, а отже, уряду вже зараз необхідно здійснювати комплекс відповідних підготовчих заходів.




Література:

1. Крупка І.М. Державне регулювання вітчизняного ринку фінансових послуг у контексті євроінтеграційних процесів // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія: Економіка. – 2014. – № 8. – С. 36-39. 

2.Кривенко Л.В.  Доцільність запровадження моделі мегарегулятора фінансового ринку в Україні / Л. В. Кривенко, О. В. Ісаєва // Економічний часопис-ХХІ. - 2015. - № 3-4(2). - С. 33-36. 

___________________________

Науковий керівник: Фоміних Валентина Іванівна, старший викладач кафедри фінансів суб’єктів господарювання та страхування, Університет митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота