ТРАДИЦІОНАЛІЗМ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСІ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ТРАДИЦІОНАЛІЗМ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСІ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

26.01.2017 16:12

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Циганюк Юлія Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедрою комерційного та трудового права Хмельницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом, адвокат


Аналіз та дослідження кримінального процесуального законодавства провідних країн світу, що у різних правових системах, дозволяє не лише констатувати  наявність або відсутність у них певних правових явищ, але й надає можливість впровадження в українське законодавство позитивних запозичень, що дозволить удосконалити правову систему країни.

В той же час, кримінальний процес кожної із країн світу має притаманні йому особливості, які  дозволяють вести розмову про національний кримінальний процес. Не є виключенням із вказаного правила і кримінальний процес Китайської Народної Республіки (далі – КНР).

Знаходячи свій початок у філософсько-моральних концепціях даосизму, конфуціанства та легізму, і продовжуючись у соціалістичних реаліях, китайське право не могло не залишити у собі традиції, а також реалії соціалізму. 

На підтвердження того варто зазначити наступне. Так, провівши аналіз змісту Кримінального процесуального кодексу КНР (далі − КПК КНР) можна дійти висновку про традиційні особливості деяких загальних положень складання протоколів чи будь-яких інших письмових документів.

 Статті 81, 85, 95, 106, 113 КПК КНР містять норми щодо використання родинних (рос. – фамильных) печаток при підписанні кримінально-процесуальних документів. Зокрема зміст частини 1 статті 85 КПК КНР наступний: «Заяви, скарги, повідомлення можна подавати в письмовій або усній формі. Працівники, що прийняли усну заяву, скаргу, повідомлення, повинні скласти протокол, а після оголошення протоколу і відсутності у ньому помилок протокол підписується або на ньому ставиться родина печатка заявником, особою, що подала скаргу чи повідомлення» [1]. 

Окрім того, особливості китайської культури та традицій можна простежити і у інших нормах КПК КНР. Так, у ст. 61 КПК КНР  серед  підстав для затримання особи працівниками правоохоронних органів є «коли особа після вчинення злочину вчинила спробу закінчити життя самогубством» [1]. А у випадку, коли особа, що подала приватну скаргу без дозволу суду покинула зал засідань, то вважається, що вона відкликала скаргу (ч.2 ст. 171 КПК КНР) [1]. Частина 1 статті 29 КПК КНР визначила, що судді, прокурори або слідчі не повинні приймати запрошення на обід або подарунки від сторін у справі або їх представників, при цьому не зневажаючи зустріччю зі сторонами у справі або їх уповноваженими особами [1].

Частина 3 ст. 14 КПК КНР визначила, що учасники процесу повинні мати право подати звинувачення проти суддів, прокурорів і слідчих, чиї дії порушують процесуальні права громадян, а також якщо дії цих уповноважених осіб принижують громадян [1].

В той же час, Кримінальний процесуальний кодекс Китайської Народної Республіки містить норми права, що свідчать про національний підхід до режиму дотримання стандартів прав людини. Так, у змісті статті 32 КПК КНР встановлене обмеження на кількість захисників: «підозрювані та обвинуваченні у вчиненні злочину, за винятком тих, хто самостійно здійснює свій  захист, можуть доручити одній або двом особам виступити в якості захисника» [1]. Стаття 96 КПК КНР визначає, що особа може запросити адвоката для надання йому юридичних консультацій лише з того дня, коли він вже був вперше допитаний або щодо нього було застосовано запобіжний захід. В тій же статті зазначено, що при побаченні адвоката з підозрюваним, що знаходиться під вартою, слідчі органи, виходячи з обставин справи та необхідності, можуть направити свого працівника для присутності при побаченні [1].

Існує також три види вироків: обвинувальний, виправдувальний та виправдувальний вирок за недостатністю доказів та недоведені обвинувачення у вчиненні злочину. Майже як «залишення під підозрою».

Цікавим є вказівка закону на те, що допит підозрюваного здійснюється не менше ніж 2-ма слідчими (ст. 91 КПК КНР) [1].

Визначивши традиційні та частково соціалістичні кримінально-процесуальні норми КНР, звернемо увагу, що в них є корисні та перспективні для України запозичення. Так, раціональним вбачається запозичити практику не допускати до суду сумнівних доказів та проведення по ним окремої слідчої перевірки. Позитивним є чітка вказівка КПК на випадки, зазначені у ч.3 ст. 45 КПК КНР, зокрема, має бути у будь-якому випадку проведена перевірка дій того, хто фальсифікує, приховує або знищує докази, незалежно від того, до якої він сторони справи належить [1].

Цікавою для запозичення, з точки зору практики, є норма, що визначена у ч. 1 ст. 46 КПК КНР. Так, зазначається, що при прийнятті рішень у всіх випадках,  перевага має бути надана фактичним даним, що отримані під час  розслідування і дослідження; усні твердження не повинні одразу визнаватись вірними [1].




Література:

1. Criminal Procedure Law of the People’s Republic of China [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.npc.gov.cn/englishnpc/Law/2007-12/13/content_1384067.htm  (Відвідано 13.01.2017 року).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота