Congratulation from Internet Conference!

В умовах побудови європейської моделі державно-службових відносин нагальною є необхідність суттєвого підвищення ефективності законодавства про державну службу, що потребує його суттєвого вдосконалення. Це стосується і правового регулювання відносин з реалізації щодо державних службовців заходів дисциплінарної відповідальності. Останніми роками ця проблема не залишилася поза увагою науковців-адміністративістів. Окремі її аспекти тією чи іншою мірою висвітлювались у працях В. Авер’янова [3,], Ю. Битяка [4], І. Бородіна [5], В. Зуй [6], І. Картузової [7], Л. Корнути [9], О. Новак [10] та ін. Проте,  лише в незначній кількості наукових досліджень останніх років пропонуються конкретні шляхи вдосконалення законодавства про дисциплінарну відповідальність державних службовців на основі аналізу чинного законодавства та сучасної практики її реалізації. На сьогодні суттєвим недоліком правового регулювання державно-службових відносин, у тому числі й тих, що виникають з приводу притягнення до дисциплінарної відповідальності, є їх регламентація в значній мірі приватноправовими засобами, притаманними трудовому праву, і применшення значення публічних засобів, передбачених адміністративним правом. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що державна служба є різновидом трудової діяльності, а тому найбільш загальні питання трудових відносин у державній службі регулюються численними нормативно-правовими актами законодавства про працю. Особливості ж проходження служби в державних органах регулюються Законом України «Про державну службу» [2], який, у свою чергу, містить загальні положення щодо державно-службових відносин, що виникають в діяльності переважної більшості державних органів, зокрема, в органах виконавчої влади. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки та ін., здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України («Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», Митним кодексом України тощо). Стосовно ж окремих категорій державних службовців діють спеціальні дисциплінарні статути, які до системи дисциплінарних стягнень включають і передбачені законодавством про працю заходи дисциплінарного впливу та санкції, встановлені з урахуванням специфіки діяльності відповідних державних органів.

Варто підкреслити, що більшість норм законодавства про працю та деякі норми законодавства про державну службу, у тому числі й про дисциплінарну відповідальність, є диспозитивними (зокрема, щодо можливості, а не обов’язковості застосувати заходи дисциплінарного впливу, не обов’язковості, а можливості встановити строк випробування при прийнятті на службу тощо), що навряд чи сприяє сумлінному виконанню службовцями своїх обов’язків, оскільки  далеко не за кожний дисциплінарний проступок настає дисциплінарна відповідальність, а чинне законодавство допускає застосування дисциплінарних стягнень по суті на власний розсуд посадової особи, яка уповноважена розглядати дисциплінарну справу і приймати у ній рішення. З нашої точки зору, відносини щодо вчинення таких правопорушень та накладення за них дисциплінарних стягнень мають регулюватися за допомогою імперативного методу нормами відповідних нормативно-правових актів про дисципліну державних службовців, які б за вчинення будь-якого дисциплінарного проступку передбачали обов’язок, а не право відповідного керівника застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності, за наявності на це підстав, з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних обставин правопорушення. Вважаємо, що це сприятиме практичній реалізації одного з основних принципів юридичної відповідальності невідворотності покарання за вчинене правопорушення, як це передбачено в адміністративному та кримінальному законодавстві. У наукових працях, присвячених цій проблематиці, висловлюються різні точки зору з приводу того, якими новими актами законодавства мають регулюватися відносини щодо реалізації заходів дисциплінарної відповідальності у державній службі та якими мають бути система дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування. Думки усіх зводяться до того, що це має бути законодавчий акт, оскільки згідно п. 22 ст. 92 Конституції України [1]  правопорушення, які є дисциплінарними проступками, та відповідальність за них визначаються виключно законами. Так, одні вчені вважають за доцільне загальні засади забезпечення дисципліни на державній службі в усіх органах державної влади визначити в Законі України «Про державну службу», стосовно ж дисциплінарної відповідальності деяких категорій державних службовців, що несуть відповідальність згідно дисциплінарних статутів, відповідні норми пропонують об’єднати в окремий закон, наприклад, Закон України «Про дисциплінарний статут державних службовців» чи «Про заохочення та дисциплінарну відповідальність державних службовців» і врегулювати його нормами особливості дисциплінарної відповідальності щодо окремих видів державної служби. Інші вважають, що питання захисту прав та інтересів державних службовців, а також їх відповідальності (зокрема і дисциплінарної) мають бути відображені в Кодексі основних правил поведінки державного службовця [11, с. 72]. Дехто наполягає на тому, що, враховуючи відсутність в Україні єдиного законодавчого акту, який регулює ці питання, варто включити положення про дисциплінарне провадження у Дисциплінарний кодекс державного службовця. При цьому пропонується встановити у вказаному Кодексі як загальні для всіх видів державних службовців норми, так і норми спеціальні, які б регулювали відносини з приводу реалізації заходів дисциплінарної відповідальності стосовно певних видів державних службовців (працівників прокуратури, суду, митної служби тощо) [7,с. 127]. Слід погодитися з думкою В.Л. Коваленка, який вважає, що інститут дисциплінарної відповідальності державних службовців слід урегулювати в окремому нормативному акті. На його думку, таким може бути Кодекс основних правил поведінки державного службовця України [8]. Звісно назва цього нормативного акту потребує узгодження, але сутність ідеї його створення полягає в тому, що ним на державних службовців повинно поширюватися не законодавство про працю, а законодавство про державну службу. Відтак, такий підхід дозволить перейти в регулюванні дисциплінарної відповідальності державних службовців від засобів приватного (трудового) права до засобів публічного (адміністративного) права. На нашу думку, прийняття такого кодифікованого акту приведе чинне законодавство (в частині дисциплінарної відповідальності) у відповідність з вимогами Конституції України та дасть змогу на практиці користуватися не численними підзаконними актами, а одним законодавчим актом у формі кодексу чи статуту. Як уявляється, ці відносини дійсно мають регулюватися нормами, які були б кодифіковані і містились в одному законодавчому акті - Дисциплінарному статуті державного службовця, який має містити розділи, що об’єднують норми стосовно визначення: 1) поняття службової дисципліни; 2) поняття дисциплінарного проступку; 3) поняття дисциплінарної відповідальності; 4) поняття дисциплінарного стягнення; 5) систему дисциплінарних стягнень; 6) загальний до всіх видів державної служби порядок накладення дисциплінарних стягнень; 7) порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та здійснення дисциплінарного провадження; 8) порядок проведення службового розслідування; 9) підстави та порядок відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків на час проведення службового розслідування; 10) порядок прийняття та вимоги до рішення про застосування заходів дисциплінарної відповідальності; 11) процесуальний порядок оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення; 12) порядок зняття (у тому числі й дострокового) дисциплінарного стягнення; 13) порядок відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця під час реалізації ним своїх повноважень; 14) вимоги до обліку накладених на державних службовців дисциплінарних стягнень. В окремих розділах цього Статуту слід передбачити, крім вказаних вище загальних норм, що стосуються усіх видів державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності окремих категорій державних службовців - органів Національної поліції України, прокуратури, органів Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, дипломатичної служби тощо. Зокрема, крім вищевказаних видів стягнень, необхідно встановити можливість накладення й інших заходів дисциплінарної відповідальності, які можуть бути застосовані щодо окремих видів державних службовців. Деякі з них вже встановлені окремими статутами про дисципліну і можуть бути відтворені в цих розділах. Однак при цьому слід враховувати, що не усі з цих стягнень є беззаперечними. Наприклад, попередження про неповну службову відповідність, що передбачає Дисциплінарний статут митної служби України; усне зауваження, яке містить Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ. 

Такими вбачаються деякі шляхи вдосконалення законодавства про дисциплінарну відповідальність державних службовців в Україні. Звісно, деякі з них потребують конкретизації, додаткової аргументації та подальшого ґрунтовного дослідження. 

Література:

1.Конституція України. – К.: Преса, 2017.

2. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page

3. Авер’янов В. Б. Сучасний стан та основні напрямки розвитку законодавства про державну службу в Україні / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко // Часопис Київського університету права. - 2006. -№ 4.- С. 3-9.

4. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: монографія  / Ю.П. Битяк. - X.: Право, 2005. - 304 с.

5. Бородін I. Л. Дисциплінарна відповідальність та дисциплінарне провадження / I. Л. Бородін  // Право України. - 2006. - № 12. - С. 93-97.

6. Зуй В. В. Про порядок притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності / В. В. Зуй  // Проблеми законності. - 2013. – Вип. 124. - С.108-116.

7. Картузова И. А. Дисциплинарная ответственность государтвенных служащих: дис. ... на соискание уч. степени канд. юрид. наук по спец. : 12.00.07 / И.А. Картузова. - Одесса: Одес. гос. юрид. академия, 1999. -196 с.

8. Коваленко В.Л. Сучасний стан регулювання дисциплінарної відповідальності державних службовців / В.Л. Коваленко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.pravo.vuzHb.su/book_z1163_page_6Lh.

9. Корнута Л. М. Дисциплінарна відповідальність державного службовця в Україні: дис.... на здобуття наук. ступеня  канд. юрид. наук  за спец.: 12.00.07 /Л.М. Корнута. - Одеса: 2013. - 224 с.

10. Новак О. Д. До питання дисциплінарного провадження стосовно державних службовців : нормативно-правове регулювання та стадії / О. Д. Новак // Право України. - 2013. - № 3-4. - С. 450-458.

11. Оболенський О. Ю. Задачі розвитку державної служби в контексті адміністративної реформи / О. Ю. Смоленський // Вісник державної служби України. - 1997. -№3. - С. 71-75.