ФІНАНСОВЕ ШАХРАЙСТВО – НЕБЕЗПЕЧНА ЗБРОЯ СЬОГОДЕННЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ФІНАНСОВЕ ШАХРАЙСТВО – НЕБЕЗПЕЧНА ЗБРОЯ СЬОГОДЕННЯ

15.03.2017 22:33

[Section 6. Banking. Money, finances and credit]

Author: Заріцька Алла Леонідівна, головний судовий експерт сектору економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Рівненського НДЕКЦ МВС України


Шахрайство з фінансовими ресурсами (незаконне заволодіння) це злочин у сфері господарської діяльності, і являється суспільно небезпечним діянням, що посягає на фінансово-кредитну систему України, створює серйозну загрозу розвитку фінансових інститутів держави, завдає збитків комерційним банкам, кредитним установам, виконавчим органам влади місцевого самоврядування і державі в цілому.

Розвиток світової економіки та ринкових відносин підвищив і роль фінансів, а з нею і впровадження безготівкової форми розрахунків, збільшення банківських, кредитних та фінансових установ, створення міжнародних фінансово-кредитних організацій, активно використовуються новітні технології для проведення фінансових операцій, що в свою чергу призвело до збільшення проявів шахрайства у фінансовій сфері.

Розрізняють в залежності від рівня фінансових відносин такі види фінансових шахрайств: шахрайство у фінансово-кредитній сфері, шахрайство з бюджетними коштами; шахрайство з цінними паперами; шахрайство в страховій сфері та шахрайство у сфері нерухомості.

Об’єктом злочину шахрайства з фінансовими ресурсами виступає, як фінансова діяльність держави так і діяльність суб’єктів господарювання.

Предметом фінансового шахрайства являються неправомірно отримані грошові кошти у вигляді, кредитів чи пільг для їх отримання, субвенцій, дотацій, тощо через надання завідома неправдивої інформації для отримання останніх.

Шахрайство з фінансовими ресурсами, це суспільно небезпечний злочин, що зменшує ефективність функціонування фінансово-кредитної системи держави, який в свою чергу є важливим джерелом фінансування економічного росту держави і виконання соціальних програм, позбавляє фінансової допомоги тих суб’єктів господарювання, які її насправді потребують, а також прагненням особи досягти успіху в господарській діяльності ризикуючи не своїми, а чужими грошима. Додатковим об’єктом злочину з фінансовими ресурсами можуть виступати, як відносини сфери оподаткування так і відносини щодо власності [5]. 

Основними характерними ознаками характерними для шахрайства з фінансовими ресурсами є: цей вид злочинів вчиняють у кредитно - банківській сфері, найчастіше предмет злочинного посягання - банківський кредит; потім ідуть субсидія, субвенція чи дотація; пільги щодо оподаткування на останньому місці.

Фінансово-кредитні установи щоб зменшити ризик неповернення кредиту та нарахованих по ньому відсотків, почали використовувати способи його забезпечення, а саме: заставу, поруку, гарантію, іпотеку (рухоме, нерухоме майно, цінні папери, майнові права тощо).

Засобом (знаряддям) вчинення злочину є носії різної неправдивої (недостовірної) інформації, що надається фізичними та юридичними особами для фінансових установ.

Надання свідомо неправдивої інформації найчастіше стосується саме способу забезпечення. Бувають випадки, коли одне й те саме майно передавалося у забезпечення одночасно декільком кредиторам без їх відома.

Свідомо неправдива інформація також стосується фінансово-господарського стану позичальника, тому що, ця інформація найбільш суттєво впливає на прийняття відповідним органом позитивного рішення щодо кредитування або надання податкових пільг.

Зміст свідомо неправдивої (недостовірної) інформації може стосуватися не лише суб’єкта господарювання, який отримує фінансові ресурси, а й інших осіб (наприклад, страховиків або поручителів).

Отже, ознаки, що відрізняють шахрайство з фінансовими ресурсами від інших видів злочинів є наступними: 1) даний злочин здійснюється у кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою обумовлює значні суми нанесених збитків; 2) способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей); 3) для шахрайства з фінансовими ресурсами характерне використання як засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо) [5]. 




Література:

1.Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р.

2.Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю. – Вінниця: ДП ДКФ, 2006. – 1040 с.

3.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України – 2-ге вид., перероблене та доп./ Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 966 с.

4.Мойсик В.Р. Проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами: Автореф. диc. канд. юрид. наук – К., 2002. – 20 с.

5. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. — 1196 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота