ДО ПИТАННЯ ПРО УДОСКОНАЛЕННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ПРО УДОСКОНАЛЕННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА

24.04.2017 12:12

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Голуб Олександра Русланівна, студентка інституту підготовки кадрів для органів юстиції Національний Юридичний Університет імені Ярослава Мудрого


У статті 59 Кримінального кодексу України встановлено покарання у виді конфіскації майна згідно якої, воно полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується або перелічити предмети, що підлягають конфіскації. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Конфіскація майна передбачена у санкціях норм Особливої частини як обов'язкове додаткове або ж як додаткове факультативне покарання[1].

Конфіскація майна неодноразово викликала низку дискусій серед вітчизняних та зарубіжних науковців кримінального права, також виникають певні складнощі у правозастосовчій діяльності при виконанні цього покарання.

Наприклад, учені цієї галузі права висловлюють думку про те, чи справді такий вид покарання відповідає демократичним засадам нашого суспільства та сприяє реалізації принципу справедливості? На окреслене питання їх точки зору різняться між собою. Такі учені як I. Л. Морогулова, В. М. Веселова висловлюють точку зору, згідно якої, призначення покарання у виді конфіскації майна виступає ефективним засобом протидії злочинності, особливо організованої, зокрема при вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та громадської безпеки. Тому її необхідно призначати, вважають вони, не лише як факультативний, але й як основний вид покарання [2,3].

З ними не погоджується А. Л. Цвєтинович. Автор стверджує, що даний вид покарання має низку суттєвих недоліків. Наприклад, при призначені такого виду покарання не завжди береться до уваги той факт, що у засудженої особи, яка вчинила корисливий злочин, не все майно яке конфіскується, здобуте злочинним шляхом [4]. Це означає, що конфіскованим може бути і таке майно, яким особа володіла на законних підставах, що свідчить про грубе порушення особистих майнових прав, які гарантовані Конституцією України. Саме тому, на мою думку, даний вид покарання суперечить головним демократичним та конституційним принципам таких як справедливості та рівності громадян перед законом, оскільки ступінь карального впливу конфіскації майна визначається виключно майновим станом засудженого і не залежить від тяжкості злочину, обставин його вчинення чи особи винного.

До того ж, конфіскація майна порушує принцип особистоï відповідальності, оскільки стосується не тільки майнових інтересів засудженого, але й членів його сім'ï. Згідно чинного законодавства, конфіскації підлягає лише те майно, що знаходиться в особистій власності особи, проте конфіскація майна не повинна обмежувати та погіршувати матеріальні інтереси та потреби членів його сім'ї, оскільки це також можна вважати як порушення ïх прав.

Конфіскація майна покладається на спеціально уповноважені органи держави, яким необхідно знайти майно, що підлягає конфіскації, вилучити його, транспортувати, зберігати при відповідних умовах та реалізовувати його. На мою думку, усі ці заходи створюють чимало труднощів у роботі таких органів держави та її службових осіб і не завжди є неефективними.

Отже, можна зробити висновок про те, що конфіскація майна як вид кримінального покарання не відповідає засадам демократичної та правовоï держави, тому повинна бути виключеною або значно обмеженою на прикладі деяких європейських країн. Таким чином необхідно знайти альтернативу даному виду покарання. Вітчизняні вчені кримінального права Н. О. Гуторова та М. І. Панов щодо цього пропонують замість конфіскації майна застосовувати штраф [5]. Така точка зору науковців здається мені обґрунтованою, оскільки введення штрафу замість конфіскації майна допоможе уникнути складнощів у правозастосовчій діяльності. Заміна конфіскації майна на покарання у виді штрафу сприятиме тому, що майнові права людини, які гарантовані Конституцією України не будуть порушені. Проте такі заходи з боку держави потребують детального вивчення та розробки, а їх реалізація свідчитиме про подальше удосконалення чинного кримінального законодавства.




Література:

1. Кримінальний Кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page2

2. Марогулова И.Л. Конфискация имущества как мера наказания по советскому законодательству / И.Л. Марогулова. – М., 1979. – 247 с.

3. Веселова В. Н. Конфискация в советском уголовном праве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. -М., 1990. - 25с.

4. Цветинович А.Л. Проблемы применения дополнительных наказаний / А.Л. Цветинович // Вопросы организации суда и осуществления правосудия в СССР. – Калининград: Калининград. ун-т, 1977. – Вып. 6. – С. 103–105. 

5. Панов М.І. Проблеми оптимізації санкцій за фінансові злочини / М.І. Панов, Н.О. Гуторова // Право України. – 2000. – № 9. – С. 57–58.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота