ЕКОНОМІЧНИЙ ПІДХІД ДО ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІДЕНТИЧНОСТІ СТОРІН У ЦІЛЯХ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ RES JUDICATA У СПОРАХ МІЖ ДЕРЖАВОЮ ТА ІНОЗЕМНИМ ІНВЕСТОРОМ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЕКОНОМІЧНИЙ ПІДХІД ДО ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІДЕНТИЧНОСТІ СТОРІН У ЦІЛЯХ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ RES JUDICATA У СПОРАХ МІЖ ДЕРЖАВОЮ ТА ІНОЗЕМНИМ ІНВЕСТОРОМ

31.05.2017 10:27

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Кривецька Олеся Володимирівна, аспірант кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Res judicata – це принцип остаточності судових рішень. Він передбачає, що процес не може бути ініційований щодо ідентичного спору, стосовно якого уже було ухвалено рішення. Спір вважається ідентичним у цілях принципу res judicata, якщо задовольняє три обов’язкові умови: 1) ідентичність сторін спору; 2) ідентичність правових підстав виникнення спору та 3) ідентичність предмету спору.

У системі міжнародного арбітражу принцип res judicata беззастережно вважається  універсальним та визнаним принципом права [1, C.421]. Більше того, цей принцип – один із головних інструментів забезпечення правової визначеності, адже запобігає паралельному провадженню з приводу спору між тими ж сторонами. Однак традиційний трискладовий тест не відповідає особливостям спорів між державою та іноземним інвестором. Тому вузько-формальне дотримання усіх елементів унеможливлює застосування принципу res judicata при розгдяді паралельних міжнародних інвестиційних спорів формату «держава – іноземний інвестор».

У першу чергу, складно довести ідентичність сторін. Це створює умови для зловживання своїми процесуальними правами з боку акціонерів, які в якості іноземного інвестора можуть ініціювати множинні спори у пошуках більш «зручної» юрисдикції.

У випадку міжнародноправорих спорів публічного характеру, де сторонами є держави, поняття ідентичності сторін не викликає проблем. Однак виниає потреба у його тлумаченні, коли ідеться про спір між іноземним інвестором та  державою. Головне питання у тому, чи може материнська компанія вважатися ідентичною стороною стосовно фізичних чи юридичних осіб з окремим правовим статусом, які належать до єдиної корпоративної структури цієї компанії, для цілей застосування принципу res judicata при розгляді міжнародних інвестиційних спорів?

 «Економічний підхід» vs. «формально-юридичний підхід»

Вирішуючи питання юрисдикції Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати (далі – суд ICC) у спорі Dow Chemical France et al. V. Isover Saint Gobain зробив висновок, що група дочірніх компаній, у тому числі Dow Chemical France, які пов’язані відносинами контролю із DOW CHEMICAL COMPANY (США), становлять «однакову економічну реальність» (une realité économique unique) попри їх «юридичну відокремленість». Тому Суд визнав материнську компанію належним позивачем попри те, що формально вона не була стороною арбітражного договору [2]. Таким чином, суд відхилив суто формальний підхід до оцінки ідентичності сторін, наддавши перевагу економічному підходові.

Економічного підходу також дотримується Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (далі – ICSID  або Суд), оцінюючи належність позивача в цілях встановлення юрисдикції Суду згідно зі статтею 25.2 (б) Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами [3, C. 21]. У спорі Amco vs. Indonesia [4] Суд дійшов висновку, що інвестиції материнської компанії Amco Asia, яка здійснювала абсолютний контроль над компанією PT Amco Indonesia, користуються  захистом згідно із договором лізингу та управління, укладеним між Урядом Індонезії та дочірньою компанією PT Amco Indonesia. Як і Суд ICC, ICSID керувався, у першу чергу, тим, материнська компанія здійснювала абсолютний контроль над дочірньою компанією.  

Подібного висновку ICSID дійшов у спорі «Klöckner v. Camerron» [5], аналізуючи, чи має право мажоритарний акціонер ініціювати спір від імені компанії, яка безпосередньо була стороною договору з Урядом Камеруну. Суд зазначив, що «хоча договір був формально підписаний між Камеруном та компанією SOCAME, де факто він був укладений за результатами переговорів між Урядом та компанією Klöckner… Більше того, Суд зазначив: «не викликає сумніву той факт, що Договір був укладений у інтересах компанії Klockner як мажоритарного акціонера компанії SOCAME» [5, п. 17].

Таким чином, економічний підхід, якого дотримуються ICSID та Cуд ICC стосовно питання юрисдикції, цілком може бути адаптований для цілей застосування принципу res judicata у контексті запобігання паралельному провадженню у випадку спору між державою та іноземним інвестором. Однак беручи до уваги неузгодженість практики міжнародних інвестиційних арбітражів, послідовне використання принципу res judicata потребує розробки уніфікованого підходу та його дотримання не тільки ICSID, а й іншими  форумами, уповноваженими урегульовувати  суперечки між державою та іноземним інвестором.

Література:

1. Pedro J. Martinez-Fraga and Harout Jack Samra, The Role of Precedent in Defining Res Judicata in Investor–State Arbitration / Northwestern Journal of International Law & Business, Volume 32, Issue 3. – pp. 419-450.

2. Dow Chemical France et al. V. Isover Saint Gobain, ICC Award No. 4131, YCA 1984, at 131 et seq (available at: https://www.trans-lex.org/204131/_/icc-award-no-4131-yca-1984-at-131-et-seq-/).

3. “Res judicata” and Arbitration, International Law Association Interim Report, Berlin Conference (2004) (available at www.ila-hq.org). 

4. Amco Asia Corporation and others v. Republic of Indonesia, ICSID Case No. ARB/81/1. – Decision on Jurisdiction as of 25 September 1983 (available at: http://www.italaw.com/cases/3475#sthash.bF1Jx0cf.dpuf).

5. Klöckner Industrie-Anlagen GmbH and others v. United Republic of Cameroon and Société Camerounaise des Engrais, ICSID Case No. ARB/81/2 (available at: http://www.italaw.com/cases/3373#sthash.h6ZbisOZ.dpuf).

_________________________

Науковий керівник: Цірат Геннадій Артурович, доктор юридичних наук, доцент, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка






Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота