СВІДОЦЬКИЙ ІМУНІТЕТ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СВІДОЦЬКИЙ ІМУНІТЕТ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

02.06.2017 13:04

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Поляк Уляна Юріївна, співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області


Відповідно до ст. 101 Конституції України, ст. 1 Закону від 23 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [1], парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина, захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений).

Обсяг прав Уповноваженого є досить значним. Крім прав, передбачених п. п. 1-3 ст. 13 вказаного Закону, він має право: безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях; на ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків; запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; відвідувати без попереднього повідомлення про час і мету відвідування такі місця: місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону; психіатричні заклади; пункти тимчасового розміщення біженців; приміщення для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон; будинки дитини, дитячі будинки-інтернати, притулки для дітей, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри соціально-психологічної реабілітації дітей; психоневрологічні інтернати; геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; пансіонати для ветеранів війни і праці; соціально-реабілітаційні центри; опитувати осіб, які перебувають у вказаних місцях, та отримувати інформацію стосовно поводження з цими особами і умов їх тримання; має інші права, визначені зазначеною статтею.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; за зверненнями народних депутатів України; за власною ініціативою.

За зверненням особи Уповноваженим має бути відкрито провадження у справі про порушення її прав і свобод. Шляхом використання наданих йому прав він здійснює перевірку звернення. Безпосередньо перевірка проводиться фахівцями Секретаріату Уповноваженого. Актом реагування на звернення особи є внесення ним подань до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод особи.

У ч. 2 ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що Уповноважений не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні. Разом з тим КПК України не забороняє його допит з цього питання. Уповноваженого немає у визначеному ч. 2 ст. 65 цього Кодексу переліку осіб, які не підлягають допиту як свідки.

Не можуть допитуватися як свідки тільки: 1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника; 2) адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю; 3) нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю; 4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю; 5) священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; 6) журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 7) професійні судді, народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали; 8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення; 9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи; 10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних.

Вважаємо, що відсутність у наведеному переліку Уповноваженого є недоліком ч. 2 ст. 65 КПК України. Нами поділяється висловлена у юридичній літературі пропозиція про доповнення цієї норми пунктом, що не може бути допитаний як свідок Уповноважений – про обставини, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків [2, с. 22; 3, с. 7; 4, с. 207; 5, с. 287]. Обґрунтовується вона тим, що по суті Уповноважений виступає довіреним представником особи, яка до нього звернулася з проханням захистити її права. Тому ця особа має бути впевнена у тому, що інформація, яка нею повідомляється, не буде використана проти неї за жодних обставин [2, с. 22].

Положенням про свідоцький імунітет Уповноваженого необхідно доповнити також і Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Як вже відмічалось, зараз у ньому йдеться тільки про те, що він не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні. Статтю 20 цього Закону слід доповнити нормою, що Уповноважений вправі відмовитися від давання показань у кримінальному провадженні про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх повноважень.

Таке нормативно-правове регулювання відповідатиме Модельному закону про статус Уповноваженого з прав людини, який був прийнятий 4 грудня 2004 р. на двадцять четвертому Пленарному засіданні Міжнародної асамблеї держав-учасників Співдружності Незалежних Держав. У ст. 19 цього Модельного закону передбачено, що Уповноважений вправі відмовитися від давання свідоцьких показань у кримінальній справі про обставини, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх повноважень [6].




Список використаних джерел:

1. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №20. – Ст. 99.

2. Удалова Л. Д. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як учасник кримінально-процесуальних відносин / Л. Д. Удалова, О. В. Супрунова: навч. посіб. – К. : КНТ, 2014. – 160 с.

3. Супрунова О. В. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як учасник кримінально-процесуальних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 – «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. В. Супрунова. – К., 2013. – 19 с.

4. Супрунова О. В. Свідоцький імунітет Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / О. В. Супрунова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – 2012. – Вип. 20. Ч. 1. – Т. 1. – С. 205-208.

5. Удалова Л. Д. Свідоцький імунітет за новим КПК України / Л. Д. Удалова // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 284-288.

6. Модельный закон о статусе Уполномоченного по правам человека: принят 4 декабря 2004 г. на двадцать четвертом Пленарном заседании Международной ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parliament.am/library/modelayin%20orenqner/149.pdf.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота