ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЯК ЗАСІБ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ФОНДОМ УКРАЇНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЯК ЗАСІБ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ФОНДОМ УКРАЇНИ

17.11.2017 17:34

[Section 6. Environmental law. Land law. Agrarian law]

Author: Коваленко Анжела Вікторівна, студентка 5 групи 4 курсу, Слідчо-криміналістичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Важливого значення для вдосконалення вітчизняної лісової політики, нормативно-правової бази у цій сфері, пошуку найбільш дієвих моделей управління лісовим фондом України має дослідження зарубіжного досвіду. Впродовж останніх років Україна бере все більш активну участь у світових лісових процесах, ратифікую міжнародні угоди у лісовій сфері, які потребують подальшого впровадження в практичну площину. Передусім, це стосується концепції сталого лісового управління, яка зазнає за сучасних умов активного розвитку та впровадження у багатьох країнах світу, на що зверталась увага раніше. Відзначимо, що, хоча Україна з 1993 року є учасником пан-Європейського процесу сталого управління лісами в рамках МКЗЛЄ(Міністерські Конференції із захисту лісів в Європі), однак, у цьому напрямку з точки зору практичної реалізації робляться лише початкові кроки. 

Аналіз зарубіжного досвіду свідчить про те, що організаційно-правове забезпечення управління лісовими фондами різних іноземних країн залежить значною мірою від таких чинників, як стан лісистості країни та розподіл лісів за формами права власності. Що стосується першого чинника, то лісистість, якою є відношення покритої лісом площі до загальної площі району, області, території країни, континенту, світу, що виражається у відсотках[1], в цілому у світі складає 26%, а зокрема у Європі цей показник дорівнює 41,3%, в Азії – 23% , у Північній Америці – 29% , у Південній Америці – 36%, на Африканському континенті – 22% [2]. Зрозуміло, що це середні показники, які не відображають особливостей окремих країн. Це можна підтвердити даними, що характеризує лісистість окремих країн. У Фінляндії лісистість становить 64,7%, у Швеції – 60,3%, Греції – 44%, Болгарії – 30%, Польщі - 28,6%, Норвегії – 26,9% [3]. При цьому слід враховувати, що лісистість України становить 15,9%, що є майже найнижчим показником серед країн Європи [4]. Наступним визначальним чинником є розподіл лісів кожної країни за формами права власності. Безперечно, що основою є форма власності на ліси. Потрібно зазначити, що за існуючими даними, 84% лісів світу знаходяться у державній власності. В останні десятиріччя багато країн світу викупляють ліси у приватних осіб і переводять їх у державну власність для забезпечення ефективного загальносуспільного функціонування. Проте є й інший досвід. Наприклад, у Швеції, яка відноситься до найбільш заліснених країн Європи, понад 80% лісів країни належать до приватної власності і лише 20% до державної. У приватному лісовому господарстві переважають невеликі лісові господарства (близько 45 га), але є і великі приватні компанії ( їх розмір становить від 1,6 млн. га до 4,6 млн. га лісу) [1].

У Словаччині також є державні і приватні ліси. Головним органом лісового господарства є Генеральна дирекція лісів, яка належить до Міністерства сільського господарства. До складу Генеральної дирекції входять лісові підприємства (подібні до наших держлісгоспів). У Німеччині, як і в Україні, отримали розвиток три форми власності – державна, комунальна і приватна. Контроль за веденням лісового господарства в комунальних і приватних лісах здійснюють державні підприємства Німеччини. 

Також дуже корисним для України може стати досвід Фінляндії, де рівень лісистості є одним з найбільших в Європі, а саме – 64,7%. Характерною особливістю ведення лісового господарства в Фінляндії є застосування так званого «сімейного лісового господарства», коли невеликі за площею господарства ведуть приватні особи або члени однієї сім’ї [4]. Регулююча роль держави обмежується прийняттям законів і контролем за їх дотриманням.

У Данії показник лісистості дорівнює 12% і не значно відрізняється від українського показника. Данія належить до країн із найвищою у Європі часткою штучного лісовідновлення, яке становить 87%, в той час як природне – 6%, решта – комбіноване. У цій країні наявний вільний доступ до всіх державних лісів, а до приватних лісів доступ обмежено. Згідно із датським законодавством, вони доступні тільки для пішоходів і велосипедистів, які повинні триматись доріг і стежок та перебувати там лише у денний час [5]. Законодавче закріплення лісової політики Данії відбулося в 1996 р. з прийняттям нового Лісового акту, спрямованого на забезпечення і покращення різноманітних функцій лісів. Цей Акт базується на принципі інтегрування виробничих і природоохоронних цілей і детально визначає добрий багатоцільовий менеджмент з урахуванням лісо вирощування, збереження природи, ландшафтних і історичних цінностей, охорони довкілля і рекреаційних інтересів.

Враховуючи наявну систему розподілу лісів України в залежності від права власності (приватну власність складають в Україні на 2016 рік близько 3% від загальної площі лісів), подальші тенденції говорять нам про те, що Україна може дійти до роздрібненості приватних власників, низького рівня ведення ними лісового господарства, не кажучи вже про необхідність невиснажливого користування та поновлення лісів. Проведений аналіз зарубіжного досвіду показав, що організаційно-правове забезпечення управління лісовими фондами різних зарубіжних країн залежить передусім від таких чинників, як стан лісистості країни та розподіл лісів між різними формами права власності.

Отже, для управління лісовим фондом України дослідження зарубіжного досвіду з урахуванням сучасного стану розвитку країни, її активного крокування до європейських стандартів, має дійсно важливе значення для визначення шляхів розвитку Національної лісової політики, вдосконалення як нормативно-правової бази у цій сфері, так і для пошуку найбільш дієвих форм управління лісовим фондом. 

Список використаних джерел:

1. Мусієнко М.М. Екологія :тлумач. слов. / М.М. Мусієнко, В.В. Серябряков, О.В. Брайон. – Київ : Либідь, 2004. – 376 с.

2. Лісові ресурси світу [Електронний ресурс] // Пізнавальний сайт «Географія». – Режим доступу : http://geoknigi.com/view_stat.php?id=48.

3. Соловій І.П. Європейське бачення «успішної лісової політики»(на прикладі Данії) / І.П.Соловій, Л.Ф. Гончаренко // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету : зб. наук.-техн. пр.. – Львів, 2004. – Вип. 14.7. – С. 262-267.

4. Малышева Н.В. Основы управления лесами Финляндии/ Н.В. Малышева// Лесной регион. – 2009. - №11. - С. 5-6. 

5. Хельсинки 1993. Приверженность устойчивому и рациональному управлению и пользованию лесов в Европе[ Электронный ресурс ] // Конференция на уровне министров по защите лесов в Европе (FORESTEUROPE – ЛЕСА ЕВРОПЫ). – Режим доступа: http://www.foresteurope.org/ru/cmruso/helsinki. 

_________________________

Науковий керівник: Лозо Олена Вячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота