ДО ПИТАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

31.05.2018 14:00

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Громенко Іванна Вікторівна, студентка V курсу Рівненського інституту Київського університету права НАН України


Важливим напрямом удосконалення механізму регулювання зайнятості населення є регулювання трудової міграції, яка виступає невід'ємним чинником формування вітчизняного ринку праці, зокрема, відчутно впливає на кількість та якість робочої сили в Україні. Внаслідок міграції держава втрачає частину свого демографічного потенціалу, зокрема висококваліфікованих працівників, які могли б забезпечити належний рівень інноваційного розвитку України. Бажання виїхати за кордон залишається в Україні високим, воно стимулюється соціально-економічними причинами; впливом процесу реструктуризації, особливо на жінок; потребами в робочій силі в країнах призначення та ін. [1, с. 652] 

Останнім часом стала доволі популярною тема трудової міграції. Однак зазвичай тон багатьох публікацій про міграційні тренди є негативним. Читаючи заголовки про понад 1,5 млн українців у Польщі і прогнози, які екстраполюють тренди останніх років на майбутнє, може скластися враження, що в Україні скоро не залишиться працездатного населення і настане колапс. Утім, якщо врахувати, що ніхто не має вичерпної інформації про кількість українських трудових мігрантів, то на нашу думку, такі висновки все-таки передчасні.

Зрозуміло, що події в Україні з 2014 року сприяли пожвавленню міграційних процесів. Економічна та політична кризи, анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі збурили хвилю міграції як всередині України, так і за її межі. Втім, явище зовнішньої трудової міграції не нове. Україна і до Революції гідності була серед найбільш міграційно активних країн ще з 1990-х років. Це не дивно, бо навколо є багатші за Україну держави, які мають кращу економічну динаміку і притягують трудові ресурси. Це природний процес, який неможливо зупинити у глобалізованому світі, але можна працювати над усуненням причин, які спонукають людей до міграції. Цілком імовірно, що з покращенням економічної ситуації в Україні потік трудових мігрантів за кордон зменшиться.

Найбільш поширеним у світі джерелом достовірних даних про міжнародну міграцію є дані переписів населення, які періодично проводяться в різних країнах. Під час таких переписів визначається частка осіб, народжених за межами країни проживання, або тих, які мають громадянство іншої країни.

Порівняння переписів за різні періоди може дати уявлення про напрямки та обсяги довгострокових міграційних потоків, але не дає оперативної інформації про рух населення. В Україні перепис населення не проводився з 2001 року, що для такої міграційно активної країни доволі тривалий термін. Поки не проведений перепис, можна вивчати лише дані вибіркових обстежень або соціологічних опитувань. Вони не дають вичерпної інформації, але, порівнюючи дані за різні роки, можна зрозуміти, які зміни відбуваються. 

Масштабні дослідження зовнішньої трудової міграції українців за міжнародною методологією та за участю міжнародних організацій тричі проводив Держстат України: у 2005-2008 роках, у 2010-2012 роках та у 2015-2017 роках. Останній звіт відомство опублікувало наприкінці грудня 2017 року. Його дані свідчать, що упродовж 2015-2017 років за кордоном з метою заробітку перебувало 1,3 млн українських громадян – всього на 100 тис більше, ніж у 2010-2012 роках. [2]

Треба зауважити, що реальні масштаби трудової міграції більші, ніж порахував Держстат через певні методологічні обмеження. Відомство не враховувало довгострокових мігрантів, які виїхали всією сім’єю і на час аналізу не поверталися в Україну, а також "маятникових" мігрантів, які мають трудові відносини або ведуть домашнє господарство в Україні і періодично працюють за її межами.

У 2012 році з урахуванням "маятникової" і нерегулярної міграції кількість українських трудових мігрантів за кордоном оцінювалася 2,25 млн осіб, а з урахуванням пожвавлення міграційних потоків число українців, які у різний час перебували за кордоном для працевлаштування, може перевищувати 3 млн осіб. Проте це не означає, що всі ці люди одночасно були за межами України. Так само не можна ототожнювати кількість виданих за рік дозволів на працевлаштування в Польщі з реально працевлаштованими українцями на території цієї країни. Так, за даними Євростату, найбільше дозволів на працевлаштування українців у Польщі видається на шість місяців. Потім дозвіл потрібно оновлювати. Разом з тим, наявність дозволу не означає, що людина, яка його має, працевлаштована протягом усього строку його дії. Є сезонні роботи, які тривають один-три місяці.

Крім того, слід враховувати, що частина українських мігрантів не повертається додому. Використовуючи дані Державної прикордонної служби (ДПСУ) про перетин кордону громадянами України на в’їзд та на виїзд, ми зобразили таку схему.





Нагадаємо, Україна потрапила до ТОП-5 країн із найбільш стрімкими темпами скорочення населення, й, за оцінками Організації Об'єднаних Націй, до 2050 року населення України може скоротитись на 18% до 36,4 млн осіб, а до 2100 року – на 57% до 28, 2 млн осіб. [3]

Найбільш популярними напрямками зовнішньої міграції є Польща та Росія, причому з 2014 року спостерігається переорієнтація мігрантів з Росії на Польщу.

Кількість мігрантів, які виїжджали на заробітки у західному напрямку, за 2014-2016 роки зросла утричі, якщо судити за даними Євростату про кількість уперше виданих українцям дозволів на працевлаштування у країнах ЄС. [4] Хоча така динаміка може свідчити про часткову легалізацію нелегальних мігрантів. Понад 90% уперше виданих дозволів на проживання та працевлаштування на території ЄС за 2014-2016 роки були видані в Польщі. Така динаміка виглядає, скоріше, наслідком свідомої політики Польщі легалізувати українських працівників і не приймати біженців із Близького Сходу на рівні з іншими країнами ЄС, ніж таким вибуховим ростом числа українських трудових мігрантів у Польщі. Загалом у країнах ЄС є потреба в українській робочій силі, про що свідчать дані Євростату. [5]






Головною причиною, через яку українці продовжують їхати і на заробітки, і на постійне проживання за кордон, є різниця в оплаті праці. Якщо в Україні середня зарплата на рівні €250, то у Польщі €750, в Чехії – €870, Італії – €1760, Німеччині – €2300, Ірландії – €2500. З огляду на це, зростання середньої зарплатні до 10 тис. грн, яке обіцяє уряд, для заробітчан не стане аргументом, щоб працювати вдома. 

Втім, слід акцентувати увагу не на масштабах міграції, адже це не лише українська проблема, а на глобальному тренді – мешканці багатих країн мігрують до більш розвинених. Зокрема, поляки масово їдуть до Великобританії та Німеччини. Мотивація в них така сама, як і в українських заробітчан: чим більше розвинена країна, тим вищі в ній зарплати. Більш тривожним знаком для України є настрої серед молоді. Це підтверджують соціологічні дослідження – найбільше серед тих, хто має бажання переїхати на постійне місце проживання до іншої країни, молоді люди  – 54%. 

Оптимісти у цій ситуації вказують на позитивний ефект від міграції – зароблені на чужині гроші українці все ж витрачають на батьківщині, чим неабияк підтримують українську економіку. За даними НБУ, у 1996-му заробітчани переказали в Україну $350 млн, у 2010-му – понад  $3 млрд, у 2015-му наблизилася до $6 млрд. Цифру за 2016 рік експерти оцінюють у $7 млрд.

Тим часом, аналізуючи економічну ситуацію в Україні, доктор економічних наук,  Ростислав Слав’юк, певен, 2018 рік встановить новий рекорд трудової міграції. За його прогнозом, цьогоріч на заробітки виїдуть на 35% більше людей, аніж торік. [6]  

Роботодавці б'ють на сполох, а урядовці визнають, що відтік робочої сили за кордон вже впливає на темпи економічного розвитку України, а незабаром може стати й одним із головних факторів ризику. "Країни, у які рухаються наші трудові мігранти, отримують робочу силу, на підготовку якої вони не витратили й копійки. А наші роботодавці вже стикаються із подекуди катастрофічною нестачею персоналу", – каже голова Конфедерації роботодавців України Олег Шевчук. За даними опитування EY Україна 69 % опитаних компаній вважають, що проблема трудової міграції буде серйозно впливати на їх діяльність у наступні 3 роки, 43 %  компаній вже зараз мають труднощі з залученням та утриманням співробітників в Україні через трудову міграцію, 28 % компаній передбачають ризики через трудову міграцію у майбутньому.

Отже, основними проблемами, на вирішення яких має бути спрямована політика держави у сфері регулювання міграції, є: – величезні обсяги нелегальної трудової міграції; глобальні та національні проблеми економіки – торгівля людьми як наслідок нелегальної міграції; – інтелектуальна еміграція; – відсутність умов повернення громадян України додому; – соціальна незахищеність громадян України за кордоном; – інвестування зароблених мігрантами коштів у національну економіку. 

Література

1. Чайка І.В Напрями вдосконалення державного регулювання ринку праці в Україні // Глобальні та національні проблеми економіки. – Випуск 11. – 2016. – С.652.

2. Піонтківська І. Трудова міграція українців: позитив теж є. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.epravda.com.ua/columns/2018/02/28/634533/

3. У НБУ спрогнозували, скільки ще зростатиме трудова міграція українців. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.unian.ua/society/10035866-u-nbu-sprognozuvali-skilki-shche-zrostatime-trudova-migraciya-ukrajinciv.html

4. Як впливає на Україну трудова міграція. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://tyzhden.ua/Society/206352

5. Шавалюк Л. Трудова міграція: там, де нас нема. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу :  http://tyzhden.ua/Economics/208309

6. Трудова міграція: куди їдуть українці та чому не хочуть працювати вдома. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу :  https://zik.ua/news/2018/04/02/trudova_migratsiya_kudy_idut_ukraintsi_ta_chomu_ne_hochut_pratsyuvaty_vdoma_1297401

____________________________________

Науковий керівник: Повзун Світлана Леонідівна, старший викладач, Рівненський інститут Київського Університету Права НАН України




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота