ДОСУДОВИЙ ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДОСУДОВИЙ ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

24.06.2018 14:50

[Section 7. Economic law. Economic judicial law. Financial law. Banking law]

Author: Купченко Руслана Валеріївна, аспірант кафедри державно-правових дисциплін та міжнародного права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, помічник судді господарського суду Донецької області


Наразі питання досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності є досить актуальним, адже, вказане поняття є законодавчо невизначеним, а  в теорії  та на практиці характеризується неоднозначністю та складністю його реалізації.

Статтею 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Вимоги до змісту й оформлення претензії зазначені законодавцем в частинах 3-5 вищезазначеної статті, а саме: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.

Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Отже, під претензією слід розуміти правовий засіб забезпечення сторонами договору захисту своїх прав і законних інтересів.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017.

У статті 19 нової редакції Господарського процесуального кодексу України коротко зазначено про те, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.

Таким чином, законодавець зазначив на право сторін на досудове врегулювання спору та, в той же час наголосив на обов’язок зобов’язаної особи відновити порушені права іншої особи в господарському зобов’язані. Водночас вказана норма є декларативною, що зумовлено відсутністю будь-яких санкцій за невиконання стороною обов’язку поновити порушені права або інтереси суб’єктів господарювання.

Разом з тим, слід зазначити, що ст.222 Господарського кодексу України  досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності тісно пов’язана зі статтею 124 Конституції України згідно якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 № 15-рп/2002 виходить з того, що положення частини 2 статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюючи юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати  права і свободи будь-яким незабороненим законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Для забезпечення судового захисту Конституцією України у статті 124 встановлено принцип здійснення правосуддя виключно судами неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Кожен із суб’єктів правовідносин у спорах які виникають у державі має право звернутися до суду.

Обов’язок держави забезпечити захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. Судовий захист не може бути поставлений законом, нормативно-правовими актами у залежності з іншими правовими засобами захисту, зокрема,  досудове врегулювання.

Право особи на судовий захист не може бути обмежене, тому суд зобов’язаний приймати позовні заяви за відсутності досудового врегулювання спору.

Разом з тим, у законодавстві містяться винятки обов’язкового застосування порядку досудового врегулювання спору, якими, зокрема, є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМП) та Конвенція про міжнародне залізничне перевезення (КОТІФ).

У статті 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення право пред’явлення позову, який ґрунтується на договорі перевезення, належить тій особі, яка має право заявити претензію залізниці. Компетентним органом залізниці для розгляду претензії в Україні є Головне комерційне управління «Укрзалізниці».

Аналогічна позиція обов’язкового досудового претензійного порядку врегулювання спору міститься у статті 53 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення, до якої України приєдналася Законом України від 05.06.2003р.

Крім того, законодавець поклав на одержувача претензії обов’язок повідомити заявника про результати розгляду претензії у місячний строк з дня її одержання, якщо інше не передбачено законодавством. Одночасно ж відповідальність за порушення строків розгляду претензії не передбачена чинним господарським законодавством, має місце тільки ствердження того, що в подальшому справа буде розглянута в судовому порядку.

Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом або іншими нормативно-правовими актами. Установлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням правовідносин не є обмеженням юрисдикції  судів і  права на судовий захист.

З огляду на вищевикладене слідує, що досудовий порядок реалізації господарської-правової відповідальності є правом суб’єкта господарювання чиї права або законні інтереси порушені на звернення з відповідною письмовою претензією до зобов’язаної сторони з вимогою виконання його обов’язку встановленого законом або договором, тоді як надання відповіді на одержану претензію є юридичним обов’язком одержувача письмової претензії.  Водночас суб’єктам господарювання необхідно звернути увагу, що претензійний порядок у випадках передбачених законом є обов’язком та повинен передувати зверненням до суду, а відмова від його реалізації  послугує неефективним судовим розглядом, адже, захист порушеного права повинен здійснюватися виключно в порядку передбаченому законом. 

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 №254/96-ВР в редакції  від 30.09.2016  [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV в редакції  від 17.06.2018 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15. 

3. Господарський  процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII в редакції від 07.01.2018 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.

4. Соглашения о международом железнодорожном грузовом сообществе (СМГС)  (с изменениями и дополнениями на 1 июля 2011 года)  [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/998_011. 

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім» Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (Справа № 1-2/2002) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-02. 

6. Горевий В. Досудове врегулювання господарських спорів: сутність проблеми, окремі шляхи їх вирішення / В. Горевий, О. Курдес // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 90–92.

7. Рєзнікова В.В. Досудове врегулювання господарських спорів: необхідність та шляхи реформування / В.В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. – 2012. – № 5. – С. 101–111.

8. Савченко О. Досудове врегулювання господарських спорів [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2016/06/14.pdf.

9. Гончарова О.В. До питання досудового врегулювання господарських спорів [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2012_2/393.pdf. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота