АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ У ВЛАСНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ВІДУМЕРЛОЇ СПАДЩИНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ У ВЛАСНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ВІДУМЕРЛОЇ СПАДЩИНИ

17.07.2018 13:19

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Пасенко Алла Сергіївна, студентка, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України


Інститут відумерлості має винятково важливе значення для цивільного обігу, адже він націлений на усунення безсуб’єктності у спадщині, що полягає в максимальному збереженні тих прав та обов’язків, які належали померлому, через відсутність спадкоємців мають бути перенесені на спеціально уповноваженого суб’єкта, з метою подальшої реалізації та використання по призначенню. 

Незважаючи на важливість цієї правової категорії, у ст. 1277 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) не встановлено чітке визначення поняття «відумерла спадщина», та не досконало розкрита процедура виявлення та переходу відумерлої спадщини до територіальних громад. 

Сучасне цивільне законодавство України, що перманентно змінюється, не¬достатньо чітко регулює окремі питання, які є суперечливими, не досконалими та потребують переосмислення. Актуальним залишається питання належності інституту відумерлої спадщини до спадкування за законом чи до не спадкового правонаступництва, а також визнання відумерлою спадщиною.

Проблемами дослідження відумерлості спадщини займались різні науковці, але незважаючи на їх висновки, процедура набуття права власності територіальною громадою на майно, у якого відсутні власники та термін «відумерлість спадщини» лишається нерозкритим, відповідно до практичних потреб, є недостатньо розглянутими, оскільки не проведено окремих монографічних досліджень за цією темою. 

Історично під терміном «відумерлість» розуміється вид безхазяйного майна, що переходить до держави за правом окупації на підставі принципу суверенітету (останнім титульним володільцем майна стає той, на чиїй території воно знаходиться). 

На законодавчому рівні закріплення відумерлості спадщини було пов’язано з дискусією: співвідносити це майно з безхазяйним чи встановлювати його як окрему категорію. Оскільки в Цивільному Кодексі від 18.07.1963 р. було відсутнє поняття «відумерла спадщина» та процедура набуття територіальною громадою прав на таке майно, відповідно до частини першої статті 555 Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність 01.01.2004 року, була передбачена можливість переходу спадщини до держави, але такий перехід відбувався без рішення суду, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства звернення до суду з цього питання не передбачалося.

Та у зв’язку з цим, у процесі розробки Цивільного Кодексу 2004 року в Україні відбулася наукова дискусія з приводу назви спадкового майна на яке не виникає право або не претендують спадкоємці. В новому Цивільному кодексі істотного реформування зазнало Спадкове право (Книга шоста), серед якого оновлення торкнулося і спадкування за законом, було запроваджено п’ять черг (замість двох), а держава була виключена з числа спадкоємців за законом.

За цивільним законодавством України визнання спадщини відумерлою та набуття прав на неї відповідною територіальною громадою є самостійною правовою підставою набуття права власності й територіальна громада, набуваючи права на відумерлу спадщину, не є спадкоємцем ні за заповітом, ні за законом, оскільки територіальна громада не згадується в жодній черзі спадкоємців за законом.

Ініціатором процесу визнання спадщини відумерлою є лише орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, який є вигодонабувачем.

Перед зверненням до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, орган місцевого самоврядування повинен безпосередньо виявити таке майно та зібрати докази на підтвердження ознак відумерлості спадщини. 

Процедура виявлення та перелік необхідних документів, які підтверджують чи спростовують відсутність власників майна не передбачені та не врегульовані жодним нормативно – правовим актом.  

З метою отримання інформації про власників нерухомого майна, з ознаками відумерлої спадщини уповноважені на це органи, змушені звертатися до безліч підприємств, установ та організацій різної форми власності. Але така інформація може бути застарілою, не повною та не достовірною на даний час, оскільки із зміною законодавства, проведення протягом всього часу незалежності різних реформ, значна кількість необхідної інформації була загублена та не внесена до реєстрів.   

Проблема також полягає у відсутності мобільності отримання інформації та документального підтвердження, оскільки необхідний певний час для підготування запиту та для отримання відповіді на нього. 

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого чи рухомого майно спадкодавця.

Суб’єктом, який набуває на праві власності відумерлу спадщину, є територіальна громада, що існує в межах найменшої за розмірами адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої було останнє місце проживання спадкодавця або розташоване його майно, навіть незважаючи на те, що це місце одночасно перебуває в межах іншої, більшої за розміром, територіальної громади.

З метою уникнення ситуацій, коли до власності однієї територіальної громади на підставі ст. 1277 ЦК України може перейти нерухоме майно, що перебуває на території іншої територіальної громади у випадку, коли до складу спадщини належать два об’єкти нерухомого майна, розташовані в різних населених пунктах, було б доцільним внести доповнення до ст. 1277 ЦК України, які б прямо передбачали набуття права власності на відумерле нерухоме майно різними територіальними громадами за місцем розташування нерухомого майна, що перебуває в межах кожної з цих громад.

Заява від органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Такі справи розглядаються судами загальної юрисдикції в окремому провадженні, з обов’язковим залученням до справи всіх зацікавлених осіб.

На підставі належних, допустимих, достатніх, доказів суд задовольняє заяву органу місцевого самоврядування та рішенням, яке визнає спадщину відумерлою передає майно, яке належало померлим, як відумерлу спадщину у власність територіальній громаді.

Так сьогодні конституційна та адміністративна реформи, що проводяться в Україні на територіальному рівні передбачають розширення повноважень місцевого самоврядування зміцнення територіальних громад і покращення добробуту громадян. 

Отже на нашу думку та зважаючи на викладене, відумерлість спадщини – це майно, яке за рішенням суду переходить до територіальної громади у разі відсутності заповіту або іншого розпорядження спадкодавця, або у разі відсутності спадкоємців за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу одного року. 

До характеристик відумерлості спадщини потрібно віднести: обов’язок територіальної громади щодо встановлення та прийняття спадщини; необхідність строку між відкриттям спадщини та визнанням спадщини відумерлою; встановлення статусу відумерлого майна після набрання законної сили рішенням про визнання спадщини відумерлою; універсальність правонаступництва за обов’язками спадкодавця. 

Особливість переходу у власність територіальної громади відумерлого майна виявляється, перш за все, в тому, що таке наступництво можливо лише за однією підставою - за законом. 

Підводячи підсумки наведеного вище аналізу можна зробити такий висновок, перехід відумерлої спадщини у власність територіальної громади є особливим випадком неспадкового цивільного правонаступництва, що має універсальний характер та потребує удосконалення. 

Література:

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 

2. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

3. Клименко О.М. Спадкування державою / О.М. Клименко // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 4 (18). – С. 20–31. 

4. Рябоконь Є.О. Перехід виморочного майна до дер¬жави як випадок універсального правонаступництва / Є.О. Рябоконь // Науковий Випуск Чернівецького Університе¬ту : збірник наукових праць. – № 105. – Чернівці : Рута, 2001. – С. 41–44. 

5. Фурса С.Я. Спадкове право (Нотаріат. Адвокатура. Суд) : [наук.-практ. посібник] / С.Я. Фурса. – К., 2008. – 496 с. 

6.  Дзера О.В. Цивільне право. Особлива частина : [під¬ручник] / О.В. Дзера. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 1176 с. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота