ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ В УКРАЇНІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ В УКРАЇНІ

31.10.2018 13:21

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Прухніцка Ірина Ярославівна, магістр, Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Навчально-науковий юридичний інститут



Найбільш помітно радянська цивільно-правова доктрина в Україні знайшла прояв у відмові від визнання поділу права на приватне і публічне, а відтак — у відмові від самого приватного права.

Це знайшло помітне відображення і в історії розробки та прийняття цивільних кодексів. Боротьба різних підходів, стара і нова цивілістична концепції, зокрема, позначилися на принципах і змісті Цивільного Кодексу УСРР 1922 р. і розвитку цивілістичної думки подальших років.

ЦК УСРР 1922 р. складається з таких розділів: "Загальна частина", "Речове право", "Зобов'язальне право", "Спадкове право".

Серед окремих видів договорів названі: майновий найом, купівля - продаж, міна, позика, підряд, порука, доручення (сюди ж віднесені норми про довіреність), комісія (норми про неї включені були до ЦК спеціальним законом від 16 жовтня 1925 р.), товариства, страхування [5, с. 676 - 677 ].

У ході першої результативної кодифікації вітчизняного цивільного права, що завершилася прийняттям Цивільного кодексу УСРР в 1922 р., не проводилася диференціація між договорами банківського рахунку та банківського вкладу, а останній розумівся як різновид договору позики. 

Разом з тим, як і в колишні (дореволюційні) часи, аж до кредитної реформи 1930 - 1931 рр.. одним з видів договору банківського вкладу зізнавався договір поточного рахунку, за яким банки за дорученнями клієнтів здійснювали різного роду платіжні операції. На підтвердження сказаного можна навести слова М.М. Агаркова про те, що "з операцією простого поточного рахунку, а також з операцією спеціального поточного рахунку до запитання ... зв'язується операція виконання банком платіжних переказів клієнта ...

Одним з наслідків кредитної реформи, проведеної в 1930 - 1931 рр., стало те, що всі соціалістичні організації були зобов'язані зберігати свої грошові кошти на рахунках в установах державних банків і всі грошові розрахунки робити тільки через ці банківські установи [1, с. 121]. 

У Основи цивільного законодавства Союзу РСР і Республік 1961року поряд зі ст. 87 "Вклади громадян в кредитних установах" була включена ст. 84 "Розпорядження грошовими коштами, що зберігаються на рахунках організацій в кредитних установах".

Згідно ст. 84 Основ цивільного законодавства 1961 року (ст. 392 ЦК) організації розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках у кредитних установах, згідно з цільовим призначенням цих коштів. Кошти, необхідні для виплати заробітної плати і прирівняних до неї платежів, видаються з рахунку організації незалежно від наявності будь-яких претензій до власника рахунку. 

Відповідно до однієї з норм, що містилися в ст. 83 Основ 1961, платежі за зобов'язаннями між державними організаціями, колгоспами та іншими кооперативними і громадськими організаціями проводилися в порядку безготівкових розрахунків через кредитні установи, в яких зазначені організації відповідно до закону зберігали свої грошові кошти [4, с. 474].

О.С. Іоффе вважав договір банківського рахунку (договір розрахункового або поточного рахунку) самостійним цивільно-правовим договором і визначав його як "договір, в силу якого одна сторона, власник рахунку, зобов'язується зберігати свої грошові кошти в банку та з дотриманням банківських правил розпоряджатися знаходяться на рахунку грошима, а інша сторона, банк, зобов'язується здійснювати касово-розрахункове обслуговування власника рахунку та у передбачених законом випадках нараховувати відсотки на внесені вклади [3, с. 695 - 696].

18 липня 1963 р був прийнятий ЦК УРСР і введений в дію 1 січня 1964 р.

ЦК складався з преамбули і 8 розділів, що містять 572 статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II — "Право власності"; ІІІ — "Зобов'язальне право"; IV — "Авторське право"; V — "Право на відкриття"; VI — "Винахідницьке право"; VII — "Спадкове право"; VIII — "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод".

Вже в даному кодексі значно розширений перелік зобов'язань. Зокрема, з'явилися розділи про поставку, контрактацію, позику, підряд на капітальне будівництво, розрахункові і кредитні відносини, довічне утримання, рятування соціалістичного майна та ін.

Цивільний кодекс України 1963 року (Гл. 33 «Розрахункові та кредитні відносини» - ст. 380-385) містить норми, що мають загальний характер і не відповідають вимогам сьогодення; не передбачає договору банківського рахунку взагалі, і як окремого виду договорів, зокрема [2, с. 176-178].

Вже в Цивільному кодексі України 16 січня 2003 року було закріплено норми договору банківського рахунку, який було визначено як самостійний договір. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком [6].

Також закріплено умови укладення такого договору, внесення змін до договору, розірвання даного договору.

Деякі питання функціонування банківських рахунків регулюються окремими нормами певних законів, в т. ч. комплексного характеру (Закон України «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» від 16.12.1997 р., ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р., «Про підприємництво») Проте найбільш докладно і повно інститут банківського рахунку регламентується підзаконними нормативними актами Національного банку України, зокрема, Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній  та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 [2, с. 176-178].

Генезис договору банківського рахунку проходив від відносин про договір позики до сучасного розуміння договору банківського рахунку як самостійного виду зобов’язань. На сьогоднішній день договір банківського рахунку має самостійну правову природу, яка є відмінною від договору зберігання, позики, банківського кладу. 

Література:

1. Агарков М. М. Основи банківського права. Курс лекцій. Вчення про цінні папери: Наукове дослідження. 2-е вид. М. 1994. 

2. Близнюк О. С. Правова природа договору банківського рахунку. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.  2002.  № 2.  С. 176-178.

3. Іоффе О.С. Зобов'язальне право. М., 1975. С. 695 - 696.

4. Кунік Я. А. Кредитные и расчетные отношения в торговле М.: Экономика, 1976.  С. 474

5. Харитонов Є. О., Старцев О. В. Цивільне право України. Підручник. Вид. 2, перероб. і доп. К. : Істина, 2007. 816 с.

6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. Відомості Верховної Ради України.  №№ 40-44  С. 356


_________________________

Науковий керівник: Гейнц Руслана Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Навчально-наукового юридичного інституту, Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота