ПРОЦЕС ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО РИНКУ НЕРУХОМОСТІ: РОЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРОЦЕС ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО РИНКУ НЕРУХОМОСТІ: РОЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

26.11.2018 13:17

[Section 10. World economy and international economic relations]

Author: Різва Лілія Анатоліївна, аспірант кафедри Міжнародного обліку та аудиту, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана


Обґрунтування інституційної природи ринку вже неодноразово ставало наріжним каменем фундаментальних наукових досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних учених – представників інституційного напряму економічної теорії. Фактично увесь історичний період його еволюційного розвитку знаменується ґрунтовними науковими доробками у царині розроблення теоретико-методологічної бази інституційного аналізу економічних процесів і явищ. 

Характеристика процесів інституціоналізації світового ринку нерухомості буде неповною без розкриття ролі інституту державно-приватного партнерства. Він втілює у собі багаторівневе співробітництво державного і приватного секторів у сфері будівництва нового чи реконструкції старого житлового фонду, фінансування капіталомістких інвестицій в інфраструктуру, будівництво соціального житла і житлових об’єктів економ-класу, управління нерухомістю, розвитку соціальної інфраструктури й орендного сегменту житлового ринку тощо. Даний інститут набуває широкого поширення з другої половини 1950-х років у Сполучених Штатах Америки у формі співробітництва партнерів державного і приватного секторів у процесі модернізації міської інфраструктури; а у Великобританії наймасштабніші проекти державно-приватного партнерства у сфері нерухомості, транспорту, охорони здоров’я, освіти, оборони, інформаційних технологій та комунальної інфраструктури були реалізовані у 1987-2008 рр. на загальну суму понад 65,5 млрд ф. ст.[1,c. 101]. 

Залежно від рівня залучення бізнес-структур у процеси будівництва й експлуатації об’єктів нерухомості, виокремлюють різні форми державно-приватного партнерства при реалізації проектів і програм у цій сфері. У той час як максимальна участь приватного сектору у розвитку нерухомості охоплює процеси фінансування, створення й експлуатації її об’єктів з подальшим передаванням побудованих будівель у державну власність, мінімальна участь включає лише експлуатацію об’єктів під управлінням приватної бізнес-структури за державне фінансування. Як свідчить світовий досвід, серед джерел фінансування будівництва інфраструктурних об’єктів у рамках державно-приватного партнерства у період 2006-2017 рр. найбільша частка (від 60 до 80% загального фінансування) припадає на боргове фінансування; тоді як на акціонерний капітал – від 15 до 20%, решта – на грантове фінансування (рис. 1.). 




У своєму загальному форматі найбільшого поширення у сфері нерухомості отримали різновиди державно-приватного партнерства, що відрізняються за критеріями права власності на активи і джерела фінансування, управління нерухомим майном й отримання платежів за постачання послуг. Це такі форми, як-от:

– BOT (build, operate, transfer – будівництво, управління і передача об’єкта нерухомості на концесійних умовах), що передбачає будівництво нерухомого майна за рахунок приватного фінансування, його подальшу передачу приватній бізнес-структурі на повний період окупності вкладеного фінансування та зворотне передавання у державну власність; 

– BOOT (build, own, operate, transfer – будівництво, володіння, управління, передача), за якого приватна структура володіє й управляє збудованим об’єктом нерухомості упродовж усього терміну дії укладеної угоди державно-приватного партнерства, а після його закінчення повертає майно у державну власність;

– BTO (build, transfer, operate – будівництво, передача, управління), згідно якого приватна структура після зведення об’єкта передає його у державну власність, а згодом держава передає майно у приватне управління;

– BOO (build, own, operate – будівництво, володіння, управління), за яким збудований об’єкт нерухомого майна після закінчення терміну дії угоди державно-приватного партнерства залишається у приватній власності для його подальшої експлуатації;

– BOMT (build, operate, maintain, transfer – будівництво, управління, обслуговування, передача), що передбачає відповідальність приватної бізнес-структури за утримання і поточний ремонт усіх збудованих об’єктів нерухомого майна; 

– DBOOT (design, build, own, operate, transfer – проектування, будівництво, володіння, управління, передача), за яким приватна структура несе відповідальність за технічне проектування об’єктів нерухомого майна, що будуть збудовані;  

– DBFO (design, build, finance, operate – проектування, будівництво, фінансування, управління), що передбачає відповідальність приватного бізнесу за фінансування будівництва об’єктів нерухомого майна[1, c.103].

В останні десятиліття практика державно-приватного партнерства на ринку нерухомості переконливо доводить свою високу ефективність як важливий інституційний механізм одержання державним сектором приватного фінансування для розбудови закладів соціальної інфраструктури й нарощування обсягів продукування суспільних послуг населенню на вигідних для держави умовах. З цією метою державно-приватне партнерство має у своєму арсеналі доволі диверсифікований спектр інноваційних механізмів співробітництва державних і приватних установ, за якого приватний бізнес інвестує свій капітал й управлінський ресурс у реалізацію великомасштабних будівельних проектів, а державний сектор реалізує функції щодо забезпечення населення житлом і суспільними послугами вигідним для себе способом з метою динамізації макроекономічного зростання і підвищення якісних кондицій життя населення[3, c. 122].

Резюмуючи вищенаведене, слід відзначити, що запорукою ефективного функціонування ринку нерухомості та виконання ним притаманних суспільно-економічних функцій є його якісна інституціоналізація. Вона репрезентована на сьогодні цілою системою взаємопов’язаних інститутів, що реалізують важливі функціональні компетенції у сфері регулювання основних ринкових пропорцій, його суб’єктно-об’єктної і територіально-географічної структури.

Література:

1. Коваленко Н. В. Державно-приватне партнерство як елемент інституціоналізації сучасного ринку нерухомості / Н. В. Коваленко // Актуальні проблеми державного управління. – 2014. – №1. 

2. Побудовано автором за даними: Global PPP / PFI Outlook FY 2012. 2017 Private Participation in Infrastructure (PPI) ANNUAL REPORT. 

3. Братко Б. Е. Сучасний механізм державного регулювання ціноутворення на ринку житлової нерухомості / Б. Е. Братко // Інвестиції: практика та досвід. – 2018. – №3. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота