ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЗАПОБІГАННЯ СОЦІАЛЬНИМ РИЗИКАМ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЗАПОБІГАННЯ СОЦІАЛЬНИМ РИЗИКАМ

29.11.2018 15:41

[Section 7. Tax system. Budget system]

Author: Пустовгар Світлана Анатоліївна, кандидат економічних наук, старший викладач кафедри міжнародних економічних відносин та фінансів Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету; Омельяненко Ольга Євгенівна, студентка Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету


Соціальне страхування є найголовнішим елементом державної соціальної політики у сфері управління соціальними ризиками, що виконує певний ряд важливих функцій. А саме – функції соціального захисту, забезпечення фінансування соціальної допомоги, регулювання доходів та рівня життя різних груп населення, попередження та профілактики наслідків настання соціальних ризиків. 

Соціальні ризики – це визначені законом фактори порушення нормального соціального становища людей у разі ушкодження здоров’я, втрати працездатності або відсутності попиту на працю, які супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням, а для сімей – утратою джерела доходу у випадку втрати годувальника [1].

Проблема ефективності пенсійного забезпечення в Україні та шляхи її вирішення висвітлена в наукових працях вітчизняних вчених-економістів: В. Дем’янишина, Н. Кравченка, Е. Ліанової, М. Мниха, Б. Надточія, В. Новикова, С. Онишко, В. Опаріна, І. Сироти, В. Федосова, М. Шавариної, Ю. Шклярського, С. Юрія, В. Яценка та ін. Аналіз опублікованих робіт показує, що проблеми пенсійного забезпечення в Україні потребують подальшого дослідження та удосконалення механізму його функціонування.

Відповідно до ст. 4 Закону України  «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» залежно від страхового випадку передбачаються наступні види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне; медичне; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; інші види страхування, передбачені законами України [2].

Починаючи з 2011 року згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI було запроваджено єдиний соціальний внесок замість раніше існуючих платежів до чотирьох соціальних фондів. Таке рішення збільшило обсяг грошових надходжень та в деякій мірі спростило процедуру адміністрування нарахування та сплати внесків на соціальне страхування. Але не змогло на сьогоднішній день покращити рівень страхового захисту в країні, лише посприяло підвищенню рівня тінізації економіки.

Для більшості громадян, які отримують пенсію, цей дохід сьогодні не забезпечує належного рівня життя. Із загальної кількості пенсіонерів, що складає майже 12 млн. осіб, понад 7 млн. осіб отримують мінімальну пенсію. 

Як видно з табл. 1 поступове підвищення розміру мінімальної пенсії, що проводилось останнім часом, на фоні зростання показників інфляції для пенсіонерів є зовсім невідчутним (43,1% проти 120,44%) [3].




А якщо перевести мінімальну пенсію в долари США, то стає очевидним, що пенсіонери України після 2016 року взагалі збідніли майже втричі (табл. 2)




З медичним обслуговуванням теж є проблеми. Стаття 49 Конституції України свідчить наступне: «держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності». Що маємо на справді - майже усі медичні послуги надаються на платній основі, 9 із 10 ліків пацієнт купує за свої кошти, а більше половини пацієнтів відмовляються від лікування у зв´язку з тим, що їм бракує коштів його сплатити. 

За даними Державної служби статистики України, на кінець червня 2018 р. ціни на фармацевтичну продукцію та медичні товари становили 242% від цін на кінець 2013 року, а на амбулаторні послуги – 229% (рис. 1). 




Сумарно за цей період ціни на товари та послуги категорії «Охорона здоров’я» виросли менше, ніж загальний індекс споживчих цін (213% проти 244%). При цьому середня місячна пенсія впродовж даного періоду зросла лише на 68,5% [3].

Тож можна зробити висновок, що в Україні система пенсійного забезпечення не виконує свого основного призначення - підтримання мінімального рівня життєдіяльності. Тому питання пенсійної реформи вимагає термінового та кардинального вирішення. 

Література

1. Антонюк В. П. Проблема бідності та соціальні ризики для розвитку України / В. П. Антонюк // Вісник економічної науки України. – 2016. – № 1 (30). – С. 6–14.

2. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування : Закон України від 14.01.1998 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. –  Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/16/98

3. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. –  Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/ 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота