ПРО ДИСКУСІЇ НАВКОЛО ПРОЕКТУ НОВОГО ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРО ДИСКУСІЇ НАВКОЛО ПРОЕКТУ НОВОГО ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

21.12.2018 20:16

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Юринець Соломія Олегівна, студентка Навчально-наукового інституту права та психології, Національного університету «Львівська політехніка»


З моменту проголошення  України, в якості правової держави, відбулося чимало змін. В першу чергу це стосується законодавчого закріплення права приватної власності та переходу національної економіки на ринкові відносини. Це стало початком повноцінного функціонування країни та її розвитку за прикладом розвинутих країн Європи. Актуальними з цього приводу є питання, що стосуються законодавчого закріплення трудових відносин між їх суб’єктами в частині реалізації права на працю. Серед застарілих нормативно-правових актів у сфері праці особливої уваги заслуговує Кодекс законів про працю України, прийнятий ще у 1971 році, який на сьогодні зазнав більш ніж 600 змін і доповнень, які за своїм змістом є суперечливими, недосконалими і відверто дискримінаційними в частині захисту прав найманих працівників.

Чинне трудове законодавство України потребує поглиблених змін в частині регулювання трудових відносин між працівником і роботодавцем. Закріплення в якості однієї з вимог Конституції України права на працю передбачає нові вимоги до його реалізації. Нині діючий Кодекс законів про працю України за своїм змістом та правовим peгулюванням не відповідає ринковим відносинам та появі нових суб'єктів трудових відносин [1] .

У проекті Трудового кодексу України (№1658 /далі - ТК України), мають місце ряд новацій, які у разі їх закріплення в нормах трудового права не будуть мати позитивного впливу на у правове регулювання трудових відносин.

Так, суперечливою є пропозиція законодавця стосовно урахування при працевлаштуванні практичного стажу роботи працівника та випробувального терміна перед прийняттям працівника на роботу.

Вказаний цей термін повинен становити не більше трьох місяців, а для робочих спеціальностей лише один місяць. Якщо протягом випробувального терміну роботодавець приймає рішення звільнити працівника, то він повинен попередити його як мінімум за три дні. Без випробувального терміну зможуть працевлаштовувати тільки неповнолітніх осіб, демобілізованих з військової служби, переможців конкурсу на вакантну посаду, осіб, для яких це перше після навчання місце роботи, вагітних жінок і матерів дітей у віці до трьох років. Слід зазначити, що в разі відмови у працевлаштуванні вона повинна мати документальне оформлення з поясненням причини відмови зі сторон роботодавця.

Проект Трудового кодексу України в певній мірі ліквідує дискримінацію права людини на працю за ознаками раси, статі, віку, національності. Особливо це стосується трудової діяльності жінок. Так, за бажанням працівника може бути надана щорічна відпустка повної тривалості не зважаючи на закінчення шестимісячного строку безперервної роботи: 1) жінкам - перед відпусткою у зв’язку із вагітністю; 2) у зв’язку із пологами або після неї, а також додати пункт про те, що права на таку відпустку у зв’язку із народженням дитини мають і чоловіки. Цю статтю доповнено правом на отримання відпустки у перший рік роботи до закінчення шести місяців безперервної роботи для батьків, діти яких вступили на навчання до вишів. Серед новел проекту Трудового кодексу України передбачено закріплення додаткових відпусток ветеранам та учасникам бойових дій, що в певній мірі позитивно вплине на їх працевлаштування і соціальний захист.

Проект ТК України має нововведення, зміст яких є суперечливими. Так, негативною новацією виявилось те, що із ухваленням цього кодексу працедавці можуть бути наділені правом контролю за робочим процесом своїх підлеглих, використовуючи відеокамери, диктофони та інші технічні засоби, щоправда, лише після попередження. Наскільки ефективним буде виконання цієї вимоги і в якій формі вона буде закріплена (письмово чи усно) невідомо. Законодавство передбачає, що такий контроль з боку керівництва буде можливим лише у випадках, зумовлених «особливостями виробництва». При цьому слід звернути увагу на відсутність змістовного визначення самого терміна «особливості виробництва», яке по своїй сутності містить процес праці, умови праці її безпеку та інше. Особливості виробництва повинні бути враховані при оплаті праці працівника, наданні додаткових відпусток та інше.

Спірними за змістом є положення, які передбачають звільнення у зв’язку зі скороченням (стаття 88 проекту ТК України). Так, працівників суб’єктів малого підприємництва попереджатимуть не за два, а лише за один місяць. При цьому законодавець не взяв до уваги просто скорочення і скорочення штатів. Працівника, з яким укладено договір строком до двох місяців, роботодавець може звільнити попередивши його за тиждень (стаття 59 проекту ТК України). Трудовий кодекс, прийнятий у тій редакції, що не пройшла на друге читання в Парламенті, порушує декілька статей Конституції України, зокрема – статей 19, 24, 28, 32, 36, 43, 45. Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Має місце дискримінація права працівників, які захищають свої права у в комісії по трудовим спорам. Рішення комісії з трудових спорів повинно приймаєтися за згодою всіх членів комісії, які беруть участь у її засіданні, а у разі незгоди хоча б одного з членів комісії з рішенням, що пропонується до прийняття, воно вважається неприйнятим (стаття 376 проекту ТК України). Крім того, рішення комісії з трудових спорів підлягає добровільному виконанню (стаття 378 проекту ТК України). Така можливість може спонукати роботодавця  до нехтування вказаної вимоги не боячись при цьому будь-яких наслідків [2].

Дискусійними при вирішенні трудових спорів залишаються розбіжності у тлумаченні понять «малозначний трудовий конфлікт» і просто «трудовий конфлікт», а також законодавче закріплення органу держави, уповноваженого на його розгляд [3, c. 75].

Із різкою критикою проекту Трудового кодексу та вимогою зняти його з розгляду виступають незалежні профспілки, зокрема Конфедерація вільних профспілок України. У Федерації профспілок України, навпаки, підтримують проект і беруть участь у його підготовці до другого читання. «Цей проект носить елементи рабства для українців. Старі «кишенькові» профспілки обслуговують роботодавців і органи державної влади, вони не можуть інакше діяти», – каже Михайло Волинець голова Конфедерації вільних профспілок України і зазначає, що у проекті передбачено механізм, за яким незалежні профспілки можуть взагалі зникнути  [4].

Не менш цікавою виявилася думка  народного депутата Верховної ради України Олександра Дроздика, який є головою парламентського підкомітету з питань регулювання трудових відносин та зайнятості населення «Якщо у профспілках кажуть, що при підготовці кодексу не враховані рекомендації Міжнародної органзації праці, то в парламентському комітеті цю інформацію спростовують і стверджують, що до другого читання врахували всі 59 рекомендацій. У незалежних профспілках звинувачують ініціаторів законопроекту в лобіюванні інтересів великих корпорацій та крупних роботодавців» - називає такі заяви неправдивими [4].

Т. Перевощикова, вважає, що проект ТК України містить не суттєві, але все ж таки позитивні норми вдосконалення трудового законодавства. Але водночас окремі положення цього проекту є суперечливими і потребують безумовного доопрацювання. Взагалі ухвалення ТК України жодним чином не повинно обмежувати ті права громадян, які вони вже мають. Новий кодекс має бути ухвалений лише після громадського обговорення, наукової експертизи та врахування пропозицій профспілок [2].

І. В. Білик, загалом, вважає що прийняття Трудового кодексу України є необхідним кроком у процесі покращення трудового законодавства і в ньому варто передбачити: мінімальні гарантії у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин; зміну принципів їх регулювання, розширення договірних засад і досягнення рівноваги між інтересами працівників і роботодавців; підвищення рівня соціальної захищеності за умов структурної перебудови економіки, банкрутства підприємств тощо. Важливою складовою вдосконалення трудового законодавства на сучасному етапі є законодавче закріплення в новому кодексі процедури колективно-трудового регулювання, активізація наукових досліджень, законодавче закріплення трудового процесу як самостійної галузі права [5, с. 8].

Узагальнюючи вище наведене можемо зробити висновок, що у зв’язку з старанням України стати повноцінним членом ЄС, автори, які приймають участь у розробці проекту Трудового кодексу України повинні ставити собі за мету створеннянового нормативно-правового акта, що регулюватиме трудові відносини , враховуючи нові соціально-трудові та економічні відносини. Прийняття нового Трудового кодексу України буде одним із конституційних рішень законодавця у реальному забезпеченні права кожної людини на працю. 

Реалізація принципів, які передбачають регулювання трудових відносин закріплених в статтях Конституції України свідчить про людиноцентристську позицію держави у їх забезпеченні.

Література

1. Остапенко Л.О. Трудовий кодекс України : проект ( альбом схем ) [текст] / Л.О. Остапенко . Львів : Растр-7, 2017. 128 с.

2. Перевощикова Т. Новий трудовий кодекс: головні плюси та мінуси. URL: https://www.google.com.ua/amp/s/tsn.ua/amp/blogi/themes/law/noviy-trudoviy-kodeks-golovni-plyusi-ta-minusi-939033.html.

3. Жовнір Т. Особливості вирішення трудових спорів про поновлення працівника на роботі: Підприємництво, господарство і право. 2018. 8. С. 74-77.

4. Комарова О. У роботодавців буде більше підстав для звільнення працівників – експерти про проект Трудового кодексу. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28443998.html.

5. Білик І.В. Новий трудовий кодекс України: переваги та недоліки. Науковий вісник НЛТУ України. 2014. Вип. 24. 5 - 8 с. 

___________________________

Науковий керівник: Остапенко Леонід Олексійович, кандидат юридичних наук доцент кафедри цивільного права та процесу, Національного університету «Львівська політехніка»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота