ДЕМОКРАТІЯ XXI СТОЛІТТЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДЕМОКРАТІЯ XXI СТОЛІТТЯ

26.12.2018 19:58

[Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Пуканюк Карина Василівна, студентка Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.


«Демократія – це найгірша форма правління, але кращої людство ще не придумало» - це одна з найвідоміших цитат Вінстона Черчилля, яка дійшла до нашого часі, і яка досі залишається актуальною. Людство у всьому світі прагне до демократії, вона гарантує народу рівні права, такі як: право вибору, право голосу, право вільно обирати та бути обраним. Жодна інша форма правління не допускає такого прояву участі народу в управлінні держаними справами, а тим більше не надає народу право обирати цю саму владу. 

Сьогодні багато держав заявляють, що вони є демократичними державами. Проте сучасний вигляд демократії разюче відрізняється від її історичних витоків. 

Виникнення демократії, за загальноприйнятою у науці думкою, пов’язано з появою античного полісу. Поліс об’єднував у собі елемент цивільної самоврядної громади і був частиною міської структури з розвиненою приватною власністю. Батько історії Геродот (484-425 рр. до н. е.) був родоначальником поняття «демократія» і виділяв два основні принципи афінської демократії: свободу слова і рівність всіх громадян перед законом. Демократії еволюціонувала разом зі всім світом, отримавши нові риси. Сучасна демократія голосна, люди не мовчать про свої права, вони політично обізнані, підковані та націлені на результат. 

Однак, незважаючи на її розвиток, часто під покривалом демократії ховаються авторитарні риси. Але чому ж суспільство, в XXI столітті, з необмеженим доступом до інформації, не розпізнає цих проявів? Насправді, сьогодні головне завдання політиків – це втримати владу. Для цього вони застосовують різні засоби, в тому числі і спекулюють демократію. В деяких країнах – це можна порівняти з грою одного актора, уся влада в його руках, проте завдяки масовці на задньому плані, здається, що рішення приймаються спільно – демократичним шляхом.

Та чому ж сьогодні, в XXI столітті, політики спекулюють демократією, для того щоб зберегти владу? Для того, щоб суспільство почувало себе в своїй державі гідно, кожному громадянину гарантують ряд прав та свобод. Якщо дивитись в порівнянні, то демократична держава запропонує своїм громадянам наступні гарантії: виборність органів влади; поділ державної влади на три гілки законодавчу, виконавчу та судову; підпорядкування меншості більшості: захист прав меншості; наявність політичних прав і свобод.

В той час, як авторитарна держава забезпечує гарантії тільки для верхівки влади. В таких державах влада зосереджена в руках правлячої групи, яка у своїх діях не відчуває обмежень, обумовлених відповідальністю перед народом. Більшість авторитарних режимів минулого відрізнялися від демократії за рядом параметрів: вибори до органів влади або не проводилися, або були безальтернативними, або не приводили до зміни влади навіть у разі формальної перемоги опозиції; влада виборних осіб часто була обмежена могутніми новообраними організаціями (армією, церквою, партією); опозиція відкрито переслідувалася; ЗМІ контролювалися державою, піддавалися цензурі і системним репресіям. 

Тому автократи так прагнуть використовувати номінально демократичні інститути з метою власної легітимації і мобілізації суспільства на свою підтримку. Історія розвитку світу, показує нам, що така модель правління неприйнятна. Що державу створює не один його представник у верхівці влади, а саме народ, її громадяни. Тому держави, в яких демократія тільки імітується, зазнають критики, як і на міжнародній арені, так і на власному полі. 

На мою думку, демократія XXI століття викривляє бачення основних принципів демократії. Так, ми як громадяни забезпечені основними правами, так в нас є право обирати нашу владу. А як же механізми захисту від цієї влади? На жаль, поряд із демократичними принципами ідуть і свавілля влади, жорстокість та безкарність правоохоронних органів, корумпованість політиків, яких ми самі ж і обрали. І хоча ми вже в XXI столітті, наша демократія, застрягла в розвитку на кілька сторічь назад. 

Я не зовсім погоджуюсь з Вінстоном Черчелем, як на мене демократія – одна з найкращих форм правління. Проте, щоб довести її до досконалого вигляду потрібне ще не одне століття. Звісно, сьогодні в світі є держави, які показують результат значно кращий ніж в інших державах і це говорить тільки про одне – демократія все ще розвивається.

Сьогодні в цифрову еру у нас є усі можливості розвиватися самим і покращувати нашу країну, нашу демократію. Адже, сьогодні, не зважаючи на всі перешкоди, можна сміло говорити «Держава – це ми».

Список використаних джерел:

1. Гелей С. Політологія: Навчальний посібник/ Степан Гелей, Степан Рутар. - 5-є вид., перероб. і доп.. - К.: Знання , 2004 рік.

2. Шляхтун П. Політологія: Теорія та історія політичної науки: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Петро Шляхтун,; Ред. В. М. Куценко. - К.: Либідь, 2002. – 573 с.

3. Бостан С. Теорія держави і права (Альма-матер), 2013 рік

4. Скрипнюк О. В. Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика). - К., 2006. - С. 123-125.

5. Медведчук В. Новий вимір демократії. – К., 2001. – 144 с 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота